ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2022 року

м. Київ

справа №802/3699/15-а

касаційне провадження № К/9901/26076/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (далі - Інспекція) на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016 (головуючий суддя - Полотнянко Ю.П., судді - Драчук Т.О., Загороднюк А.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Інспекції, у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1043-17 від 17.06.2015.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послалася на те, що: 02.08.2014 автомобіль, який належить позивачу та який Інспекція визначила об`єктом оподаткування транспортним податком, було вилучено невідомими особами, які назвались «Штаб бригади ополчення Донецької Народної Республіки», що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення 09.09.2014 кримінального провадження № 12014020010006510, порушеного за статтею 356 Кримінального кодексу України, з огляду на що ОСОБА_1 своє право володіння, користування та розпорядження на зазначений автомобіль втратила.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 16.11.2015 у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що: норми чинної на час виникнення спірних правовідносин статті 267 Податкового кодексу України не передбачають звільнення від сплати транспортного податку власників транспортних засобів, які були викрадені, з огляду на що допоки за ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль «Porsche cayenne» 2013 року випуску, вона вважається його власником і є платником транспортного податку в силу положень підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 26.05.2016 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 1043-17 від 17.06.2015.

Висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог мотивований тим, що зареєстрований за ОСОБА_1 автомобіль «Porsche cayenne» 2013 року випуску був самовільно вилучений невідомими особами 02.08.2014, що свідчить про відсутність у позивача об`єкта оподаткування, з огляду на що рішення Інспекції щодо визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з транспортного податку є протиправним.

Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 16.01.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що використання транспортного засобу пов`язується із його реєстрацією, з огляду на що допоки за позивачем зареєстровано автомобіль «Porsche cayenne» 2013 року випуску, позивач вважається його власником і є платником транспортного податку, з урахуванням того, що транспортний податок введено в дію саме з 2015 року відповідно до Закону України № 71-VII від 28.12.2014 без будь-яких застережень.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.08.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 16.08.2022.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що за ОСОБА_1 21.06.2013 зареєстровано право власності на транспортний засіб марки «Porsche» модель «Сayenne», 2013 року випуску, з об`ємом двигуна - 4134 см3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

02.08.2014 автомобіль, який належить ОСОБА_1 , було вилучено невідомими особами з території підземного паркінгу ТРК «Грін-плаза», який розташований в м. Донецьк, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення 09.09.2014 кримінального провадження № 12014020010006510, порушеного за статтею 356 Кримінального кодексу України.

Інспекцією було сформоване та надіслане позивачу податкове повідомлення-рішення № 1043-17 від 17.06.2015, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання із транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у сумі 25000,00 грн.

Відповідно до статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, статтею 57 цією Конституції.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII статтю 267 Податкового кодексу України викладено в редакції, за якою запроваджено новий місцевий податок - транспортний податок. Закон України від 28.12.2014 №71-VIII набрав чинності з 01.01.2015.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

У відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

За пунктом 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Відповідно до пункту 8.3 статті 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

За підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України до переліку місцевих податків належить податок на майно.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015) податок на майно складається, зокрема, з транспортного податку.

Враховуючи наведене, транспортний податок є місцевим податком.

Частиною першої статті статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Згідно з пунктом 4.4 статті 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Пунктом 10.2 статті 10 ПК України передбачено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно з підпунктом 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Зі змісту наведених норм закону випливає, що встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення до початку наступного бюджетного періоду.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, норма передбачає період опублікування рішення ради (період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період (період, який є наступним за плановим). Ці періоди не співпадають у часі.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті в 2015 році та опубліковані протягом січня-лютого 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік і саме з цього періоду транспортний податок міг вважатися встановленим місцевою радою.

З огляду на неможливість збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок) відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, застосування контролюючим органом положень Закону України від 28.12.2014 №71-VIII з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Зважаючи на викладене, підстави для справляння транспортного податку у 2015 році відсутні. Законодавчою перешкодою для цього є норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України.

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а доводи, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують зазначену правову позицію та висновки суду апеляційної інстанції про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування, з огляду на факт викрадення належного позивачу автомобіля, що підтверджено витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення 09.09.2014 кримінального провадження № 12014020010006510, порушеного за статтею 356 Кримінального кодексу України. На користь такого висновку свідчать також зміни, внесені до пункту 267.6 статті 267 ПК України Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», згідно якого пункт 267.6 доповнено, зокрема, підпунктом 267.6.8 такого змісту: «У разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, який відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктом оподаткування, транспортний податок за такий легковий автомобіль не сплачується з місяця, наступного за місяцем, в якому мав місце факт незаконного заволодіння легковим автомобілем, якщо такий факт підтверджується відповідним документом про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, виданим уповноваженим державним органом. У разі повернення легкового автомобіля його власнику (законному володільцю) податок за такий легковий автомобіль сплачується з місяця, в якому легковий автомобіль було повернено відповідно до постанови слідчого, прокурора чи рішення суду. Платник податку зобов`язаний надати контролюючому органу копію такої постанови (рішення) протягом 10 днів з моменту отримання».

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева С.С. Пасічник Р.Ф. Ханова