ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2020 року

Київ

справа №802/788/16-а

адміністративне провадження №К/9901/12077/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року (головуючий суддя - Слободонюк М.В., судді - Альчук М.П., Дончик В.В.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року (головуючий суддя - Залімський І.Г., судді - Смілянець Е.С., Сушко О.О.)

у справі № 802/788/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог

В травні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 , скаржниця) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - відповідач 1, ГУНП у Вінницькій області), Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (відповідач 2, ГУДКСУ у Вінницькій області), Державної казначейської служби України (відповідач 3, ДКСУ), в якому просила:

-визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо розгляду її скарги від 14.04.2016 року незаконною;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області розглянути її скаргу від 14.04.2016 року, надати обґрунтовану відповідь на всі порушені у ній питання відповідно до чинного законодавства та негайно здійснити розшук належних ОСОБА_2 транспортних засобів, тимчасово затримати такі транспортні засоби та доставити на спеціальний майданчик чи стоянку, про що повідомити Староміський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції;

- стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на її користь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 7000 грн. на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області та Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області на підставі ст. 267 КАС України подати у місячний строк, з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі, звіт про виконання цього судового рішення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в листі від 13.05.2016 року відповідачем повідомлено позивача про вжиті заходи щодо розшуку майна (транспортних засобів) боржника ОСОБА_2 . Доводи позивача про те, що лист №20/К-259,285,289 від 13.05.2016 року не містить чіткого розмежування відповідей на ті питання, що порушувались позивачем у скарзі, не можуть свідчити про необґрунтованість наданої відповіді або нерозгляд тих питань, що були порушені ОСОБА_1 у своєму зверненні. Отже, розгляд скарги позивача від 14.04.2016 року та надання не неї відповіді у вигляді листа № 20/К-259,285,289 від 13.05.2016 року, фактично свідчать про відсутність бездіяльності з боку Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 14.04.2016 року, яку позивач просить визнати незаконною. Поряд із цим, судами зазначено, що зміст даного адміністративного позову та заявлені позовні вимоги свідчать, що позивач в даному випадку не оскаржує тих дій, які вчиняються, або тієї бездіяльності, яка допускається відповідачем 1 безпосередньо під час розшуку майна боржника, а фактично не погоджується з діями відповідачів саме у зв`язку з розглядом скарги від 14.04.2016 року і тому , при розгляді даної справи, саме цим діям судами надано оцінку. Суди також зауважили, що, ОСОБА_1 , вважаючи незаконними дії чи бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та його посадових осіб, що пов`язані з виконанням постанови державного виконавця Староміського ВДВС про оголошення розшуку транспортних засобів боржника ОСОБА_2 , не позбавлена права на оскарження таких дій чи бездіяльності до суду окремо, з посиланням на те, які саме дії за чинним законодавством мали б вчинити органи поліції для розшуку цих транспортних засобів, однак які протиправно не вчиняються, внаслідок чого порушуються її права як стягувача у виконавчому провадженні та особи, на користь якої ухвалене судове рішення, що набрало законної сили. Суди також погодилися з доводами представника відповідача 1 в тій частині, що на сьогодні, у зв`язку із прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», у Головного управління Національної поліції у Вінницькій області відсутні повноваження на проведення службового розслідування щодо дій або бездіяльності працівників міліції, які здійснювали виконання постанови Староміського ВДВС про розшук транспортних засобів боржника ОСОБА_2 , та, як наслідок, вирішення питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

05 вересня 2016 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені рішення суду і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що суди не вирішили, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги скаржниці, та якими доказами вони підтверджуються. Також скаржниця стверджує, що висновок судів про те, що у даному спорі позивач не оскаржує тих дій, які вчиняються або тієї бездіяльності, яка допускається відповідачем1 безпосередньо під час розшуку майна боржника, а фактично позивач не погоджується лише з діями відповідачів саме у зв`язку з розглядом скарги від 14.04.2016, не відповідає обставинам справи, та спростовуються змістом позовних вимог та викладеними у позовній заяві обставинами. Крім того, з огляду на наявність цивільного та публічного правонаступництва, ОСОБА_1 вважає протиправними висновки судів про необґрунтованість вимог позивача в частині зобов`язання ГУНП у Вінницькій області негайно здійснити розшук транспортних засобів, належних ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що органи поліції не є правонаступниками органів міліції. Також ОСОБА_1 вказала на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судді Слободонюк М.В. та Дончик В.В. не могли брати участь в розгляді даної справи, так як приймали участь у вирішенні справи № 802/490/16-а, предметом розгляду якої була неправомірна бездіяльність ГУНП у Вінницькій області щодо розгляду скарги позивачки від 27.02.2016, у якій порушувалися ті ж питання, що і у скарзі від 14.04.2016, і за результатами судового розгляду якої відмовлено в позові.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

Відповідачами відзиву чи заперечення на зазначену касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року зазначену касаційну скаргу призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

20.01.2016 року позивач звернулась до відповідача 1 із скаргою на ім`я начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, у якій скаржилась на дії працівників міліції щодо розшуку транспортних засобів, які належать ОСОБА_2 , та просила притягнути винних посадових осіб до відповідальності та вжити заходи для розшуку таких транспортних засобів на підставі постанови державного виконавця, їх вилучити і передати органу державної виконавчої служби для примусової реалізації.

27.02.2016 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області із скаргою, в якій порушила аналогічні питання, що і у скарзі від 20.01.2016 року.

За результатами розгляду даних звернень, листами від 18.02.2016 року №20/к-53 та від 28.03.2016 року №20/К-126 відповідачем були надані відповіді на скарги від 20.01.2016 року та 27.02.2016 року.

Вважаючи, що такі відповіді Головного управління Національної поліції у Вінницькій області не є належним чином обґрунтованими, оскільки не містять відповідей на порушені у них питання, 14.04.2016 року позивач знову звернулась до відповідача 1 із скаргою, у якій черговий раз порушила ті самі питання, що і у скаргах від 20.01.2016 року та 27.02.2016 року.

При цьому суди звернули увагу, що обставини розгляду відповідачем 1 скарг ОСОБА_1. від 20.01.2016 року та 27.02.2016 року були предметом дослідження Вінницького окружного адміністративного суду у справах №802/211/16-а та №802/490/16-а за позовами ОСОБА_1 до начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

З огляду на викладене, судами надавалася оцінка виключно тим обставинам, що пов`язані із розглядом відповідачем 1 скарги ОСОБА_1. від 14.04.2016 року.

Так, судами встановлено, що 14.04.2016 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області зі скаргою на ім`я його начальника, у якій просила:

- доручити проведення службового розслідування щодо працівників міліції та поліції, які вчинили бездіяльність щодо розшуку транспортних засобів ОСОБА_2 , притягнути винних осіб до відповідальності, якщо вони працюють або врахувати таку їх бездіяльність при проходженні ними атестації чи при проведенні конкурсу;

- надати їй обґрунтовану відповідь на всі питання, що порушені у скарзі від 14.04.2016 року та раніше поданих нею на адресу начальника ГУНП у Вінницькій області скаргах, відповідно до чинного законодавства;

- надати доручення підлеглим особам негайно здійснити розшук належних ОСОБА_2 транспортних засобів, тимчасово їх затримати та доставити на спеціальний майданчик чи стоянку, про що повідомити Староміський ВДВС Вінницького міського управління юстиції.

За результатами розгляду даної скарги, листом № 20/К-259,285,289 від 13.05.2016 року за підписом заступника начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Мороза Р.О. позивачу надано відповідь, у якій зазначено, що 04.12.2014 року до УДАІ УМВС України у Вінницькій області надійшла постанова "Про розшук майна боржника", винесена Староміським ВДВС Вінницького МУЮ щодо розшуку транспортних засобів, які належать громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: "ЗИЛ 157", номерний знак НОМЕР_2 , "TOYOTA LAND CRUISER", номерний знак НОМЕР_3 , "RENAULT MASTER", номерний знак НОМЕР_4 , та "DAIMLER-BENZ 123" номерний знак НОМЕР_5 . В ході перевірки встановлено, що на ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль марки "ЗИЛ 157", номерний знак НОМЕР_2 , та "TOYOTA LAND CRUISER", номерний знак НОМЕР_3 . Після надходження постанови про накладення арешту на зазначені транспортні засоби, з метою її виконання було орієнтовано особовий склад Державтоінспекції Вінницької області на розшук та затримання вищевказаних транспортних засобів, виставлено картки розшуку автомобілів в базах даних, а також інформацію щодо розшуку таких транспортних засобів внесено до автоматизованої інформаційно-пошукової системи "Відеоконтроль-Рубіж", які функціонують на стаціонарних постах ДПС. В разі виявлення розшукуваного автомобіля автоматизованою інформаційно-пошуковою системою "Відеоконтроль-Рубіж" співробітники ДПС зобов`язанні зупинити зазначений транспортний засіб та діяти у відповідності до інструкцій. Також було накладено обмеження на проведення реєстраційних операцій на вказані автомобілі та виставлено помітку в графі "Розшук" в базі "НАІС ДДАІ". При проведенні інструктажів співробітниками ДПС, які заступають на службу по забезпеченню безпеки дорожнього руху, доводяться орієнтування про розшукувані транспортні засоби та зосереджується увага на їх виявленні. Враховуючи викладене, за наслідками проведеної перевірки, факти бездіяльності працівників поліції щодо розшуку транспортних засобів, які належать ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження.

Вказаний лист, на думку позивача, не містить жодної обґрунтованої відповіді на поставлені у скарзі від 14.04.2016 року питання, а є лише черговою незаконною відпискою, що власне і зумовило звернення останньої до суду з даним адміністративним позовом, у якому вона оскаржує бездіяльність відповідача 1, яка полягає у ненадані належної відповіді на її скаргу.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Згідно із ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Закон України "Про звернення громадян".

Так, частиною 1 статті 1 цього Закону передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про звернення громадян" скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

В силу положень ч. 1 ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції (далі - Суд) наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 фактично оскаржує бездіяльність відповідачів щодо неналежного розгляду її скарги від 14.04.2016.

Так, судами встановлено, і сторонами не оспорюється, що відповідь на скаргу позивачки від 14.04.2016 надано відповідачем 13.05.2016 листом за № 20/К-259,285,289, а також те, що скаржниця отримала дану відповідь 19.05.2016, тобто з дотриманням строку, визначеного статтею 20 № 393/96-ВР.

В контексті наведених вище обставин, Суд вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій, що бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов`язків (завдань) згідно із чинним законодавством.

Натомість, сам по собі розгляд звернення особи та надання за його результатами відповіді передбачає здійснення активної форми поведінки суб`єкта владних повноважень.

Відтак, враховуючи наведене, а також те, що розгляд скарги позивача від 14.04.2016 відбувся шляхом надання відповіді ГУНП у Вінницькій області у вигляді листа № 20/К-259,285,289 від 13.05.2016, Суд вважає такими, що заслуговують на увагу висновки судів попередніх інстанцій про недопущеність відповідачем протиправної бездіяльності щодо нерозгляду звернення позивача.

Щодо доводів скаржника про суб`єктний склад осіб, винних у вчиненні бездіяльності щодо нерозшуку транспортних засобів, то Суд зауважує, що позивачем у скарзі ставилось питання про притягнення до відповідальності не тільки поліцейських, а і службових осіб УДАІ УМВС України у Вінницькій області.

В свою чергу, з набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію», на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 730 від 16.09.2015 року «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, в тому числі і ті, що діяли на території Вінницької області, було ліквідовано та утворено Головне управління Національної поліції у Вінницькій області.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що на сьогодні ГУНП у Вінницькій області позбавлене повноважень на проведення службового розслідування щодо дій або бездіяльності працівників міліції, які здійснювали виконання постанови Староміського ВДВС про розшук транспортних засобів боржника ОСОБА_2 , а, відтак, і вирішення питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

За таких обставин, Суд вважає такими, що заслуговують на увагу висновки судів попередніх інстанцій, що при розгляді звернення позивача ГУНП у Вінницькій області діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана правова позиція також викладена і в постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 802/490/16, від 13.06.2018 у справі № 127/10878/16, які винесені за результатами касаційного розгляду у спорах з тим же самим суб`єктним складом та у аналогічних спірних правовідносинах .

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 безпідставними та правомірно спростованими судами першої та апеляційної інстанцій, а висновки судів - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н. В. Шевцова