ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року

м. Київ

справа № 803/1435/17

адміністративне провадження № К/9901/48641/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року (суддя Лозовський О.А.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року (головуючий суддя Сеник Р.П., судді: Кухтей Р.В., Попко Я.С.) у справі №803/1435/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Автозахід» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Автозахід» (надалі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулось до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2017 року №0005851404 та №0005861404.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України зроблені без всебічного з`ясування обставин, системного аналізу наданих первинних документів щодо здійснення фінансово-господарських операцій, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку. Вказує на те, що господарські операції з купівлі-продажу транспортних засобів підтверджуються первинними документами первинного бухгалтерського обліку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 10 липня 2017 року №0005851404 та №0005861404.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди виходили з того, що, господарські операції позивача з контрагентами підтверджені належними документами бухгалтерського та податкового обліку, і дають підстави для висновку про реальність здійснення господарських операцій. Порушень з приводу правильності оформлення та реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено. Право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у нереальності здійснення господарських операцій, та непідтвердження таких операцій відповідними первинними документами. Зазначає, що під час перевірки позивачем документи не були надані, не було проведено інвентаризацію транспортних засобів на вимогу позивача. Зазначає, що позивач надав документи лише до суду та судом не надано оцінку таким документам та не з`ясовано наявність або відсутність залишків транспортних засобів. Посилається на встановлені під час перевірки ввезення на митну територію України товару (авто- та мототранспортні засоби, обладнання для будівництва та для лиття мінеральних матеріалів нових) на загальну суму 108 649 320,94 грн (з страхуванням мита).

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні показників податкової звітності з податку на додану вартість за період з 1 вересня 2016 року по 31 березня 2017 року у зв`язку з ненаданням відповідей на запити, які обґрунтовують дані, зазначені в деклараціях з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 29 травня 2017 року № 3212/03-20-14-04-07/40091753 (надалі - акт перевірки).

Не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивач 8 червня 2017 року надав заперечення до акта перевірки, за результатами розгляду яких податковий орган листом від 6 липня 2017 року за №5383/10/03-20-14-04-11 повідомив підприємство про те, що встановлені перевіркою порушення є правомірними, а заперечення до акта перевірки залишено без задоволення.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2017 року №0005851404, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 1 428 694 грн та №0005861404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2751892,50 грн, з яких за податковими зобов`язаннями у сумі 2201514 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 550 378,50 грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку, за результатами якого рішенням ДФС України від 25 вересня 2017 року №21311/6199-99-11-01-01-25 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 198.1, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 2 201 514 грн за березень 2017 року та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 1 428 694 грн за березень 2017 року.

В акті перевірки зазначено, що підприємством на вимогу податкового органу в ході проведення перевірки не надано інформації щодо підтвердження чи спростування показників, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за період з 1 вересня 2016 року по 31 березня 2017 року.

Перевіркою встановлено, що за період з 1 вересня 2016 року по 31 березня 2017 року позивачем задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 18 128 375 грн, встановлено їх завищення на загальну суму 18 128 375 грн та заниження на 21 729 864 грн. Згідно з поданими податковими деклараціями з податку на додану вартість встановлено, що підприємство задекларувало податкові зобов`язання за вищевказаний період на загальну суму 21 743 215,84 грн. Враховуючи ненадання підтверджуючих документів щодо реалізації товару, використання його в господарській діяльності, даних про залишки товарно-матеріальних цінностей (автомобілів) перевіркою встановлено відсутність залишків товарів станом на 31 березня 2017 року.

Актом перевірки також встановлено, що відповідно до наявної інформації в базах даних АІС «Податковий блок» у період з 1 вересня 2016 року по 31 березня 2017 року товариством було ввезено на митну територію України товар (авто- та мототранспортні засоби, обладнання для будівництва та форм для лиття мінеральних матеріалів нових), на загальну суму 108 729 864 грн. За вказаний період позивачем задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 20 752 095 грн. Перевіркою правильності визначення податкового кредиту за вищезазначений період встановлено їх завищення на загальну суму 28 719 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на адресу підприємства контролюючим органом надсилались ( тобто до початку проведення перевірки) інформаційні запити, зокрема від 27 жовтня 2016 року №15378/10/03-18-12-01, відповідно до якого позивачу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту необхідно було надати письмові пояснення та їхнє документальне підтвердження (копії договорів купівлі-продажу, первинних бухгалтерських та інших документів, щодо придбання/продажу товарів або послуг, транспортування продукції, актів прийому-передачі, розрахункових документів) що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались (їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку та звітності) у період з 1 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року.

Листом від 21 листопада 2016 року №66 платник податків надіслав на адресу контролюючого органу інформацію та первинні документи на підтвердження реалізації у вересні 2016 року автотранспортних засобів та документи, для ідентифікації придбання (походження) даних транспортних засобів, у яких зазначені реєстраційні номери кузовів автотранспортних засобів, а саме: копії договорів купівлі-продажу від 9 вересня 2016 року № 28 та від 15 вересня 2016 року №38, копії видаткових накладних, актів прийому-передачі автотранспортних засобів та валютно-митних декларацій на придбання автотранспортних засобів.

29 листопада 2016 року на адресу позивача податковим органом надіслано інформаційний запит №17631/10/03-18-12-01, у якому зазначено, що згідно проведеного аналізу інформаційних даних Єдиного реєстру податкових накладних товариством у жовтні 2016 року реалізовано автотранспортні засоби та здійснено коригування в сторону зменшення до податкових накладних, при цьому в поданих податкових накладних не вказано реєстраційні номери кузовів автотранспортних засобів, у зв`язку із чим неможливо ідентифікувати придбання (походження) даних транспортних засобів. Відповідно до даного запиту позивачу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту необхідно було надати письмові пояснення та їхнє документальне підтвердження (копії договорів купівлі-продажу, первинних бухгалтерських та інших документів, щодо придбання/продажу товарів або послуг, транспортування продукції, актів прийому-передачі, розрахункових документів) що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались (їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку та звітності) у період з 1 жовтня 2016 року по 31 жовтня 2016 року.

Позивач листом від 9 грудня 2016 року надіслав на адресу контролюючого органу інформацію і первинні документи що підтверджують реалізацію у жовтні 2016 року автотранспортних засобів та документи, для ідентифікації придбання (походження) даних транспортних засобів, у яких зазначені реєстраційні номери кузовів автотранспортних засобів, а саме: копію договору купівлі-продажу від 26 вересня 2016 року № 48, копії видаткових накладних, накладних на повернення, актів прийому-передачі транспортних засобів та акту огляду реалізованого транспортного засобу, вантажно-митних декларацій на придбання транспортних засобів.

22 грудня 2016 року податковим органом на адресу позивача було надіслано інформаційний запит №18542/10/03-18-12-01, у якому зазначено, що згідно проведеного аналізу інформаційних даних Єдиного реєстру податкових накладних товариством у листопаді 2016 року реалізовано автотранспортні засоби, при цьому в поданих податкових накладних не вказано реєстраційні номери кузовів автотранспортних засобів, у зв`язку із чим неможливо ідентифікувати придбання (походження) даних транспортних засобів. Відповідно до даного запиту позивачу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту необхідно було надати письмові пояснення та їхнє документальне підтвердження (копії договорів купівлі-продажу, первинних бухгалтерських та інших документів, щодо придбання/продажу товарів або послуг, транспортування продукції, актів прийому-передачі, розрахункових документів) що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались (їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку та звітності) у період з 1 листопада 2016 року по 30 листопада 2016 року.

Листом від 13 січня 2017 року підприємством надіслано на адресу податкового органу інформацію і первинні документи що підтверджують реалізацію у листопаді 2016 року автотранспортних засобів та документи, для ідентифікації придбання (походження) даних транспортних засобів, у яких зазначені реєстраційні номери кузовів автотранспортних засобів, а саме: копії договорів купівлі-продажу від 31 жовтня 2016 року № 75, від 3 жовтня 2016 року №55 та від 10 жовтня 2016 року №61, копії видаткових накладних, актів прийому-передачі транспортних засобів, вантажно-митних декларацій на придбання транспортних засобів.

7 лютого 2017 року на адресу підприємства податковим органом було надіслано інформаційний запит №774/10/03-20-12-01-13, у якому зазначено, що згідно проведеного аналізу інформаційних даних Єдиного реєстру податкових накладних та інформації що міститься в інформаційній системі "Податковий блок" товариством у грудні 2016 року реалізовано автотранспортні засоби ряду підприємств, при цьому в поданих податкових накладних не вказано реєстраційні номери кузовів автотранспортних засобів, у зв`язку із чим неможливо ідентифікувати придбання (походження) даних транспортних засобів. Відповідно до даного запиту позивачу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту необхідно було надати письмові пояснення та їхнє документальне підтвердження (копії договорів купівлі-продажу, первинних бухгалтерських та інших документів, щодо придбання/продажу товарів або послуг, транспортування продукції, актів прийому-передачі, розрахункових документів) що стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались для з`ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах з іншими суб`єктами господарської діяльності за період з 1 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

Листом від 16 лютого 2017 року №25 підприємством на виконання вищевказаного запиту надіслано на адресу податкового органу інформацію та певні первинні документи що підтверджують реалізацію у грудні 2016 року автотранспортних засобів та документи для ідентифікації придбання (походження) даних транспортних засобів, у яких зазначені реєстраційні номери кузовів автотранспортних засобів, а саме: копії договорів купівлі-продажу від 13 грудня 2016 року №103, від 27 грудня 2016 року №118, від 30 грудня 2016 року №121, від 2 грудня 2016 року № 97, від 1 грудня 2016 року №95, від 12 грудня 2016 №102, копії видаткових накладних, актів прийому-передачі транспортних засобів, вантажно-митних декларацій на придбання транспортних засобів.

20 березня 2017 року на адресу підприємства податковим органом було надіслано інформаційний запит №1962/10/03-20-12-01-13 та від 23 березня 2017 року №2087/10/03-20-12-01-13, у яких зазначено, що згідно проведеного аналізу інформаційних даних Єдиного реєстру податкових накладних та інформації що міститься в інформаційній системі "Податковий блок" товариством у січні та березні 2017 року реалізовано автотранспортні засоби ряду підприємств, при цьому в поданих податкових накладних не вказано реєстраційні номери кузовів автотранспортних засобів, у зв`язку із чим неможливо ідентифікувати придбання (походження) даних транспортних засобів. Крім того, товариством зареєстровано 10 розрахунків у січні 2017 року, 1 розрахунок у лютому 2017 року та 80 розрахунків у березні 2017 року коригувань на повернення автотранспортних засобів, реалізованих неплатникам податку на додану вартість - кінцевому споживачу у попередніх податкових періодах.

Відповідно до даних запитів позивачу протягом 15 робочих днів з дня отримання запитів необхідно було надати письмові пояснення та їх документальне підтвердження (копії договорів купівлі-продажу, первинних бухгалтерських та інших документів, щодо придбання/продажу товарів або послуг, транспортування продукції, актів прийому-передачі, розрахункових документів) що стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались для з`ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах з іншими суб`єктами господарської діяльності за період з 1 грудня 2017 року по дату надання відповіді.

Листом від 3 квітня 2017 року №24 позивачем на виконання вищевказаних запитів надіслано на адресу податкового органу інформацію і первинні документи що підтверджують реалізацію у січні та березні 2017 року автотранспортних засобів та документи, для ідентифікації придбання (походження) даних транспортних засобів, у яких зазначені реєстраційні номери кузовів автотранспортних засобів, а саме: копії договорів купівлі-продажу від 26 січня 2017 року №13, від 16 січня 2017 року №6, від 16 березня 2017 року №57, від 13 березня 2017 року №52 та від 3 березня 2017 року №45, копії видаткових накладних, рахунку-фактури та зазначено, що решту документів буде надано після повернення другого екземпляру контрагентом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також з урахуванням меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає про таке.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу ХХ цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (надалі - Закон №996-XIV).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, законодавцем визначено підстави, за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв`язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, платіжні доручення, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суди першої та апеляційної інстанцій зазначаючи, що купівля-продаж автотранспортних засобів безпосередньо пов`язана з господарською діяльністю позивача, дійшли висновку, що здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Однак, при оцінці податкових наслідків господарських операцій суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податків норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

Вирішуючи даний спір, суди не надали належної правової оцінки доводам податкового органу про не надання документів під час проведення перевірки та відмову в проведенні інвентаризації, яка в даному випадку дала б можливість встановити наявність залишків транспортних засобів, адже відповідно до приписів п.п.44.6 ст. 44 ПК України, не надання документів під час перевірки розцінюється як їх відсутність на час складання такої звітності. Також судами не досліджувались доводи позивача про не надсилання податковим органом під час перевірки будь-яких запитів.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у даній справі дослідженню підлягає не тільки реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; а й правомірність дій податкового органу та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності.

Судами попередніх інстанцій не досліджено зазначені обставини, на які посилався податковий орган під час розгляду цієї справи. Дослідження таких обставин має значення для правильного вирішення спору, для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане донарахування податкового зобов`язання.

Таким чином, суди дійшли передчасного висновку про підтвердження господарських операцій позивача та правомірність формування податкового кредиту за вказаними операціями.

За приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи та не дослідив зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року скасувати, справу №803/1435/17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник