ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2021 року
м. Київ
справа № 803/1569/17
адміністративне провадження № К/9901/49916/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 (головуючий суддя - Андрусенко О.О.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 (головуючий суддя - Макарик В.Я., судді - Большакова О.О., Гуляк В.В.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області про стягнення заборгованості по зарплаті у розмірі 5 402,61 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що складає 25 600,00 грн за місяць, починаючи з 21.08.2017 по день винесення рішення.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.08.2017 позивача звільнено з посади судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Однак при звільненні відповідачем не було проведено з позивачем повний розрахунок, зокрема, лише частково виплачена вихідна допомога та утримано частину заробітної плати. Вказує на те, що лише у жовтні 2017 року йому було донараховано та виплачено вихідну допомогу за вислугу років у розмірі 28 800,00 грн, а виплата утриманої заробітної плати взагалі не проведена. Вважає, що відповідач протиправно здійснив відрахування з відпускних коштів, а тому просить стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 5 402,61 грн, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
4. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до ч. 8 ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя на час тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя позбавляється права на отримання доплат до посадового окладу судді, а тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 5 402,61 грн. Судом першої інстанції встановлено, що станом на день розгляду справи відповідачем повністю виплачено позивачу вихідну допомогу у відповідності до вимог законодавства, а оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не встановлено строку виплати вихідної допомоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
5. Суд апеляційної інстанції підтримав зазначені висновки, а також вказав, що вихідна допомога не належить до суддівської винагороди і не є складовою заробітної плати судді, відтак на невиплату усієї суми такої допомоги при виході позивача у відставку не поширюються вимоги статті 117 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
6. У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
7. У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не було враховано положення ст. 129 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої заборонено проводити відрахування з вихідної допомоги, компенсацій та інших виплат, а також положення ст. 127 КЗпП, якою передбачено, що при виході на пенсію відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки не проводиться. Вказує, що наказів по Ковельському міськрайонному суду, де він обіймав посаду судді, на відрахування коштів не було та він не надавав згоди на таке відрахування. Вважає, що вихідна допомога, яка визначена в Кодексі законів про працю та Законі України «Про оплату праці» є складовою частиною його заробітної плати.
8. Також позивач посилається на ч. 10 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стверджує, що нею закріплено випадки, коли суддя, який відсторонений від здійснення правосуддя, має право на отримання доплат до посадового окладу, а саме у випадках тимчасової непрацездатності судді та перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці.
9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на те, що перерахунок виплачених коштів за дні перебування позивача у додатковій оплачуваній відпустці був здійснений у зв`язку з притягненням позивача до кримінальної відповідальності, що відповідає вимогам Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
10. Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
11. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2019 для розгляду справи №803/1569/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
12. Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2021 адміністративну справу прийнято до провадження визначеною колегією суддів та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
13. ОСОБА_1 обіймав посаду судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області. Відповідно до розрахунку стажу, що дає право на доплату за вислугу років, станом на 19.10.2016 позивачу встановлено доплату за вислугу років у розмірі 60% (наказ від 19.10.2016 №22/02-04).
14. Згідно з наказом Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12.06.2017 №32/02-06 судді ОСОБА_1 надано додаткову оплачувану відпустку загальною тривалістю 17 календарних днів - з 19.07.2017 по 04.08.2017. Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Волинській області у відповідності до вищевказаного наказу позивачу було нараховано та виплачено позивачу відпускні з розрахунку посадового окладу та доплати за вислугу років.
15. 18.07.2017 Вищою радою правосуддя ухвалено рішення, яким тимчасово, до 09.08.2017, відсторонено суддю Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
16. На підставі повідомлення Вищої ради правосуддя від 18.07.2017 №11302/0/917 Ковельським міськрайонним судом Волинської області прийнято наказ від 18.07.2017 року №19/02-04, яким відповідно до ч. 8 ст. 49, ч. 10 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» припинено судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 з 18.07.2017 по 09.08.2017 включно щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 60 відсотків посадового окладу судді, яка була встановлена наказом голови суду від 19.10.2016 №22/02-04. У відповідності до вищевказаного наказу відповідачем було здійснено перерахунок виплачених коштів за дні перебування судді ОСОБА_1 у додатковій оплачуваній відпустці, а саме з 18.07.2017 по 09.08.2017 знято доплату за вислугу років у розмірі 5 402,61 грн.
17. Рішенням Вищої ради правосуддя від 15.08.2017 №2424/0/15-17 суддю Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.
18. Наказом Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21.08.2017 №22/02-04 суддю ОСОБА_1 21.08.2017 відраховано зі штату Ковельського міськрайонного суду Волинської області. Пунктом 4 вказаного наказу передбачено виплатити позивачу вихідну допомогу, як судді який вийшов у відставку в розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою. Як вбачається з розрахункового листа позивача за серпень 2017 року та листа відповідача 01.11.2017 року № 2057/04-30, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Волинській області позивачу було нараховано та виплачено розрахункові кошти у розмірі 58 191,86 грн, в тому числі вихідна допомога у розмірі 48 000,00 грн (посадовий оклад 16000 х 3 місяці).
19. 02.10.2017 Ковельським міськрайонним судом Волинської області прийнято наказ №27/02-04 «Про внесення змін до наказу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21.08.2017 №22/02-04 «Про звільнення судді ОСОБА_1 », яким пункт 4 наказу від 21.08.2017 №22/02-04 викладено у такій редакції: «Виплатити судді ОСОБА_1 вихідну допомогу як судді, який вийшов у відставку, в розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою з урахуванням доплати за вислугу років». У жовтні 2017 року відповідачем донараховано та виплачено позивачу суму вихідної допомоги з доплатою за вислугу років у розмірі 28 800,00 грн (розмір вислуги років 60 % х 16000х 3 місяці).
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
20.1. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Кодекс законів про працю України
21.1. Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
22. Закон України «Про судоустрій і статус суддів»
22.1. Частиною 8 статті 49 Закону визначено, що суддя на час тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя позбавляється права на отримання доплат до посадового окладу судді.
22.2. Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
22.3. Згідно з ч. 10 ст. 135 Закону суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
22.4. Відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
22.5. Частиною 1 статті 143 Закону встановлено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
IV. Позиція Верховного Суду
23. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.06.2017 позивачу надано додаткову оплачувану відпустку з 19.07.2017 по 04.08.2017 та нараховано і виплачено позивачу відпускні з розрахунку посадового окладу та доплати за вислугу років. 18.07.2017 Вищою радою правосуддя прийнято рішення про тимчасове, до 09.08.2017, відсторонення позивача від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності. На підставі цього рішення наказом Ковельського міськрайонного суду Волинської області припинено позивачу з 18.07.2017 по 09.08.2017 включно щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 60 відсотків посадового окладу судді. У відповідності до вищевказаного наказу відповідачем було здійснено перерахунок виплачених коштів за дні перебування судді ОСОБА_1 у додатковій оплачуваній відпустці, а саме з 18.07.2017 по 09.08.2017 та знято доплату за вислугу років у розмірі 5 402,61 грн.
26. Позивач вважає, що зняття доплати у розмірі 5 402,61 грн є відрахуванням з його заробітної плати, та стверджує про неправомірність такого відрахування, посилаючись на ст. ст. 127 129 КЗпП України. Верховний Суд не погоджується з такими твердженнями та зазначає, що вказані дії не можна розцінювати як відрахування із заробітної плати, адже зняттям доплати за вислугу років відповідач фактично привів здійснені позивачу виплати у відповідність до вимог Закону про судоустрій, оскільки отримання доплат до посадового окладу суддею, який відсторонений від здійснення правосуддя, суперечить ч. 8 ст. 49 Закону. За таких обставин доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій положень ст. 127, ст. 129 КЗпП України Верховним Судом відхиляються.
27. Верховний Суд зауважує, що позивач помилково ототожнює поняття тимчасового відсторонення судді з тимчасовим нездійсненням правосуддя. У першому випадку йдеться про захід, який застосовується до судді Вищою радою правосуддя у зв`язку з притягненням судді до кримінальної відповідальності, в той час як тимчасове нездійснення правосуддя не пов`язане з притягненням судді до кримінальної відповідальності.
28. На переконання колегії суддів Верховного Суду, ч. 10 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не може бути застосована у спірних правовідносинах. Виходячи зі змісту ч. 8 ст. 49 Закону, відсторонення судді від здійснення правосуддя позбавляє суддю права на отримання доплат до посадового окладу, незалежно від перебування судді у відпустці. Верховний Суд зауважує, що вказана норма є нормою прямої дії та не встановлює умов, за яких нарахування доплат до посадового окладу судді було б можливим. Відтак, доводи позивача про те, що суддя, який є відстороненим від здійснення правосуддя, але при цьому перебуває у щорічній відпустці, має право на отримання доплат до посадового окладу, є безпідставними.
29. Верховний Суд також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що на невиплату суми вихідної допомоги при виході судді у відставку не поширюються вимоги статті 117 КЗпП України, оскільки така допомога не належить до суддівської винагороди і не є складовою заробітної плати судді, про що було зазначено Конституційним Судом України в рішенні від 19.11.2013 №10-рп/2013.
30. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни постанови Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 відсутні.
31. Згідно зі ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
32. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
33. З огляду на результат касаційного перегляду справи, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 803/1569/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко