ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 803/1719/17

касаційне провадження № К/9901/55534/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.01.2018 (суддя Сорока Ю.Ю.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 (головуючий суддя - Старунський Д.М., судді - Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 № 423264-13.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що: контролюючим органом не було вчинено будь-яких дій задля встановлення технічних характеристик автомобіля, який належить позивачу, з метою встановлення його середньоринкової вартості; .позивачу не відомо про прийняття місцевою радою рішень щодо транспортного податку в установленому порядку, з огляду на що нові податки практично не можуть бути визнані обов`язковими до сплати, принаймі, у 2017 році.

Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 26.01.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018, у задоволенні позову відмовив повністю.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що: за інформацією, наявною на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, належний позивачу автомобіль станом на 01.01.2017 включений до переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2017, з урахуванням того, що Управління не наділене повноваженнями щодо перевірки визначеної Мінекономрозвитку середньоринкової вартості автомобіля для цілей оподаткування транспортним податком. Також суди вказали, що посилання позивача на розрахунок середньоринкової вартості автомобіля, здійснений на сайті Мінекономрозвитку 22.01.2018, є безпідставним, оскільки податкове зобовязання згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було нараховане позивачу за 2017, а не за 2018 рік.

ОСОБА_1 оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 17.08.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у позові, обмежився висновком про включення Мінекономрозвитку належного позивачу автомобіля до переліку автомобілів, які у 2017 році відносяться до об`єктів оподаткування транспортним податком, тоді як Управління зобов`язане було надати суду інформацію про середньоринкову вартість належного позивачу автомобіля, яка розрахована у відповідності до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66. Також скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив наданий позивачем розрахунок середньоринкової вартості автомобіля, здійснений ним на час розгляду справи (а не на 01.01.2017), оскільки позивач не мав можливості бути обізнаним станом на 01.01.2017 про можливе прийняття відповідачем 30.06.2017 оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У відзиві на касаційну скаргу Управління просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін, посилаючись на те, що автомобіль, який належить позивачу, відноситься до об`єктів оподаткування у 2017 році згідно інформації, розміщеної на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.12.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження з 26.12.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля Toyota, модель Land Cruiser 200, з об`ємом двигуна 4461 куб.см., 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , дата першої реєстрації - 14.09.2016.

30.06.2017 Управління прийняло податкове повідомлення-рішення №423264-13, яким визначило ОСОБА_1 податкове зобов`язання із транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 25000,00 грн.

Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугували відомості з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку та торгівлі України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» №1791-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017, було внесено зміни до Податкового кодексу України, у зв`язку з чим підпункт 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

За правилами підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з пунктом 267.4 статті 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Підпунктом 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Щодо об`єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об`єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 21.12.2016 №1791-VІІІ щодо об`єкта оподаткування), власники транспортних засобів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, є платниками транспортного податку.

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (далі - Методика), відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (далі - Порядок № 403), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку № 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де: Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку № 403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Відповідно до пункту 13 Методики №66, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

Згідно з пунктом 14 Методики №66, Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального.

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що автомобіль, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, відноситься до об`єктів оподаткування у 2016 році, оскільки використовується до 5 років (рік випуску 2015) та середньоринкова вартість якого станом на 01.01.2017 перевищує 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2017, що підтверджується інформацією, розміщеною на веб сайті Мінекономрозвитку, з огляду на що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Щодо доводів позивача про те, що податковим органом не встановлювалась інформація щодо технічних характеристик авто, що унеможливлює розрахунок середньоринкової вартості, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує наступне.

Положеннями підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено право фізичних осіб - платників податку звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: об`єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об`єкт оподаткування, перехід права власності на об`єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Доводів та доказів, які б підтверджували наявність обставин, що зменшують середньоринкову вартість легкового автомобіля, який належить позивачу, та/або доказів, які підтверджують, що середньоринкова вартість належного позивачу автомобіля станом на 01.01.2017 не перевищує 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2017, матеріали справи не містять.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 , викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 26.01.2018 та постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк