ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

Київ

справа № 803/1871/16

адміністративне провадження № К/9901/20759/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 803/1871/16

за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказів, -

за касаційною скаргою Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Димарчук Т.М.,

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, постановленої колегією у складі: головуючого судді Гінди О.М. суддів Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати накази начальника Чернігівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 11 лютого 2016 року № 59-КП «Про результати службового розслідування», від 23 травня 2016 року № 239-КП «Про результати оперативно-службової діяльності прикордонного загону за тиждень», від 15 липня 2016 року № 341-КП «Про результати службового розслідування», від 23 серпня 2016 року № 417-КП «Про результати перевірки матеріалів справ про адміністративні правопорушення» в частині накладення на нього дисциплінарних стягнень.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що протягом усього часу проходження військової служби в органах Державної прикордонної служби України працював сумлінно, добросовісно та повній відповідності з вимогами чинного законодавства. Застосування до нього дисциплінарних стягнень у вигляді попередження про неповну службову відповідальність та трьох доган, накладених оскаржуваними наказами відповідача, які передували звільненню його зі служби, є протиправним.

2.1. Надалі, після застосування до нього зазначених стягнень наказом начальника Північного регіону управління ДПС України від 23 вересня 2016 року № 216-ос позивач був звільнений з військової служби за контрактом в запас згідно пункту «и» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) частини 6 (із застосуванням частини 8) статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

2.2. На думку позивача притягнення його до дисциплінарної відповідальності відбулося з порушенням вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а саме службові розслідування не проводилися, пояснення у позивача не відбиралися, бесіди з ним не проводились. Підстави накладення на позивача дисциплінарних стягнень згідно оскаржуваних наказів є надуманими і необґрунтованими.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

3.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 239-КП від 23 травня 2016 року "Про результати оперативно-службової діяльності прикордонного загону за тиждень" в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

3.2. Визнано протиправними та скасовано наказ Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 23 серпня 2016 року № 417- КП "Про результати перевірки матеріалів справ про адміністративні правопорушення" в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

3.3. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанцій вказав на правомірність наказу відповідача від 11 лютого 2016 року № 59-КП та про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, а саме невиконання ним вимог пункту 276 Інструкції з організації оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 29 грудня 2009 року № 1040 (далі - Інструкція № 1040) під час факту незаконного перетину державного кордону 22 січня 2016 року. Позивач на період відпустки начальника Чернігівського прикордонного загону ОСОБА_2 виконував його обов`язки та був зобов`язаний володіти обстановкою на ділянці відповідальності підрозділу.

4.1. Стосовно наказу від 15 липня 2016 року № 341-КП суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, а тому наказ є правомірним.

4.2. Суд першої інстанції зазначив, що наказ відповідача від 23 травня 2016 року № 239-КП в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани є протиправним та підлягає скасуванню. Даний наказ за своїм змістом є заохочувальним, оскільки сімох військовослужбовців за високий професіоналізм, старанність та ініціативу, проявлену під час виконання завдань з охорони державного кордону було заохочено. При цьому лише одного позивача цим же наказом притягнуто до дисциплінарної відповідальності. У цьому наказі не вказано, де та коли і яке правопорушення вчинив позивач, не зазначені обставини вчинення дисциплінарного проступку, якщо такий мав місце. Посилання у резолютивній частині наказу на недотримання ОСОБА_1 пункту 280 Інструкції № 1040 є неконкретними, оскільки даний пункт передбачає усі без винятку обов`язки, які покладені на першого заступника начальника відділу. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність цього наказу.

4.3. Згідно з висновками суду першої інстанції наказ від 23 серпня 2016 року № 417-КП є протиправним. Відповідачем не надано належних доказів відсутності начальника відділу прикордонної служби «Грем`яч» майора ОСОБА_2 на службі у період з 24 по 25 липня 2016 року. Тому позивач, як виконувач його обов`язків, не був особою, яка має право ставити свій підпис в постанові про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення. Отже, даний наказ відповідача винесено без з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

5. Не погоджуючись з прийнятою постановою представник позивача та відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

5.1. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року апеляційну скаргу Смілого А.С. представника ОСОБА_1 задоволено частково, а апеляційну скаргу Чернігівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України залишено без задоволення.

5.2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у справі № 803/1871/16 у частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу Чернігівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 15 липня 2016 року № 341-КП «Про результати службового розслідування» скасовано та прийнято нову постанову, якою позов у цій частині задоволено.

5.3. Визнано протиправним та скасовано наказ Чернігівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 15 липня 2016 року № 341-КП «Про результати службового розслідування».

5.4. У решті позовних вимог постанову суду першої інстанції залишено без змін.

6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про протиправність наказів відповідача від 11 лютого 2016 року № 59-КП та від 23 серпня 2016 року № 417-КП з підстав, зазначених у постанові Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року.

7. Однак, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного наказу позивача від 15 липня 2016 року № 341-КП є помилковими. Відповідачем не надано належних доказів того, які саме обов`язки, передбачені пунктом 280 Інструкції № 1040 не були виконані позивачем. Тому висновки відповідача про наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку та про необхідність накладення на нього дисциплінарного стягнення є протиправними.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

8. У липні 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що Волинським окружним адміністративним судом під час винесення постанови було не повно досліджено матеріали справи, що призвело до прийняття незаконного судового рішення. Львівським апеляційним адміністративним судом неповно встановлені обставини та не враховано доводи відповідача, викладені в запереченнях, тому оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню.

10. Скаржник вказав на те, що позивач не оскаржував накази про притягнення його дисциплінарної відповідальності у строки та порядку визначеному статті 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, тобто протягом місяця з часу накладення на нього цих стягнень. Позивачем в порушення вимог частини 3 статті 99 КАС України пропуущено строк звернення до суду з позовом. Відповідно до службової картки позивач ознайомився з оскаржуваними наказами відповідача 26 червня 2016 року, а до суду звернувся тільки 21 грудня 2016 року.

10.1. На думку скаржника під час розгляду справи судом першої інстанції не взято до уваги результати службового розслідування, внаслідок чого суд дійшов помилкових висновків про необхідність скасування наказу від 11 лютого 2016 року № 59-КП, від 23 травня 2016 року № 239-КП та від 23 серпня 2016 року № 417-КП.

10.2. Також судом апеляційної інстанції не враховано результати службового розслідування, яке передували винесенню наказу від 15 липня 2016 року № 341-КП, тому висновки цього суду про протиправність зазначеного наказу та про необхідність його скасування є помилковими. Скаржник зазначив, що процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача була дотримана ним у повному обсязі.

11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

12. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ).

13. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

14. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15. 12 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Шарапа В.М., судді Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.

16. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 549/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Шарапи В.М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 05 лютого 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні відповідно до частини 1 статті 343 КАС України.

Позиція інших учасників справи

18. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій він просить касаційну скаргу Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

19. В обґрунтування зазначеного, позивач вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність часткового задоволення позову.

Установлені судами фактичні обставини справи

20. ОСОБА_1 у період з травня 2005 року по листопад 2016 року проходив військову службу за контрактом в органах державної прикордонної служби України на різних посадах, останнім часом на посаді першого заступника начальника відділу прикордонної служби «Грем`яч» ІІІ категорії (тип Б) у військовому званні капітан.

21. Згідно з пунктом 3 наказу начальника Чернігівського прикордонного загону від 11 лютого 2016 року № 59-КП "Про результати службового розслідування" за невиконання вимог пункту 276 частини І Інструкції з організації оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 29 грудня 2009 року № 1040, в частині не володіння обстановкою на ділянці відповідальності підрозділу та внаслідок невмілого керівництва підрозділом за різкої зміни обстановки, невчасного прийняття окремого рішення і не здійснення доповіді про обстановку, яка склалась на ділянці відповідальності начальнику прикордонного загону, першого заступника начальника відділу прикордонної служби «Грем`яч», капітана ОСОБА_1 наказано попередити про неповну службову відповідність (а.с.35-38 том І).

22. Відповідно до пункту 3 наказу начальника Чернігівського прикордонного загону від 23 травня 2016 року № 239-КП "Про результати оперативно-службової діяльності прикордонного загону за тиждень" за недотримання вимог пункту 280 частини І Інструкції з організації оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 29 грудня 2009 року № 1040, першому заступнику начальника відділу прикордонної служби «Грем`яч», капітану ОСОБА_1 оголошено «догану» (а.с.39-40 том І).

23. Пунктом 5 наказу начальника Чернігівського прикордонного загону від 15 липня 2016 року № 341-КП "Про результати службового розслідування" за порушення вимог пункту 280 частини І Інструкції з організації оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 29 грудня 2009 року №1040, першому заступнику начальника відділу прикордонної служби «Грем`яч», капітану ОСОБА_1 оголошено «догану» (а.с. 41-43 том І).

24. Пунктом 3 наказу т в. о. начальника Чернігівського прикордонного загону від 23 серпня 2016 року №417-КП "Про результати перевірки матеріалів справ про адміністративні правопорушення» за порушення вимог норм статей 263 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення під час складання справ про адміністративні правопорушення першому заступнику начальника відділу прикордонної служби «Грем`яч», капітану ОСОБА_1 оголошено «догану» (а.с.44-45 том І).

25. Відповідно до наказу начальника Північного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України №216-ос від 23 вересня 2016 року капітана ОСОБА_1 , першого заступника начальника відділу прикордонної служби «Грем`яч» ІІІ категорії (тип Б), звільнено з військової служби згідно пункту «и» ( у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) частини 6 (із застосуванням чистини 8) статті 26 в запас, без права носіння військової форми одягу.

26. Наказом начальника Чернігівського прикордонного загону № 248-ос від 01 листопада 2016 року «По особовому складу» позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 01 листопада 2016 року (а.с. 55 том І).

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

27. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (в редакції чинній станом на 25 грудня 2015 року далі - Закону № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

28. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (частини 2, 3 статті 2 Закону № 2232-XII).

29. За приписами частини 4 статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

30. Частиною 1 статті 19 Закону № 2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

31. Відповідно до пункту «и» частини 6 статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється, зокрема, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

32. Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (в редакції чинній станом на 05 лютого 2015 року, далі - Дисциплінарний статут).

33. Відповідно до статтей 1, 2 Дисциплінарного Статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

34. Військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання (стаття 3 Дисциплінарного статуту).

35. Приписами статті 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

36. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина 3 статті 5 Дисциплінарного статуту).

37. У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення (стаття 45 Дисциплінарного статуту).

38. На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення (стаття 83 Дисциплінарного статуту).

39. Статтею 68 Дисциплінарного статуту передбачено, що на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

40. Приписами статті 84 Дисциплінарного статуту визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

41. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині). Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення (частини 1, 2 статті 85 Дисциплінарного статуту).

42. Відповідно до частини 3 статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

43. Згідно з приписами частини 1 статті 86 Дисциплінарного статуту після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

44. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (частина 2 статті 86 Дисциплінарного статуту).

45. Дисциплінарне стягнення згідно з приписами статті 87 Дисциплінарного статуту має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

46. Згідно з положеннями статті 96 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця.

47. Пунктом 102 Дисциплінарного статуту передбачено, що попередження про неповну службову відповідність застосовується одноразово і накладається наказом посадової особи, якій цим Статутом надано таке право.

48. Згідно зі статтями 84 - 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та з метою належної організації проведення службових розслідувань в органах Державної прикордонної служби України та прийняття законних рішень за їх висновками наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14 лютого 2005 року № 111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2005 року за № 261/10541 затверджено Інструкцію про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України (в редакції чинній станом на 09 серпня 2012 року, далі -Інструкція № 111).

49. Пунктом 2 Інструкції № 111 визначено, що службове розслідування в обов`язковому порядку проводиться у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, що загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільних осіб або заподіяло їм матеріальну чи моральну шкоду; невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що негативно вплинуло на стан виконання покладених на орган Державної прикордонної служби завдань; у разі поранення або смерті, що сталися внаслідок застосування військовослужбовцем фізичного впливу і спеціальних засобів, а також у разі застосування зброї до інших військовослужбовців чи цивільного населення; порушення порядку та правил несення служби в прикордонному наряді; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; вчинення правопорушення, що містить ознаки кримінального правопорушення або адміністративного корупційного правопорушення.

50. Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 5 Інструкції № 111 рішення про проведення службового розслідування приймається начальником (командиром), який має право видавати письмові накази та притягати підлеглого військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування призначається письмовим наказом. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, мета та термін проведення, а також посадова особа (особи), якій (яким) доручено його проведення.

51. Підставою для призначення службового розслідування можуть бути рапорти посадових та службових осіб добового (прикордонного) наряду, командирів підрозділів, начальників служб, інших посадових осіб, окремих військовослужбовців, заяви (скарги) громадян, подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції, а також інші повідомлення про правопорушення, події, що потребують з`ясування обставин, за яких вони сталися (пункт 6 Інструкції № 111).

52. Начальник (командир) зобов`язаний призначити службове розслідування не пізніше триденного терміну з моменту, коли йому стало відомо про факт учинення правопорушення, подію, що потребують з`ясування обставин, за яких вони сталися (абзац 2 пункту 7 Інструкції № 111).

53. Положеннями пункту 12 Інструкції № 111 передбачено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення начальником (командиром). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено посадовою особою, якою призначено розслідування, або старшим начальником, але не більше як на один місяць. Рішення про продовження терміну розслідування оформляється письмовим наказом.

54. Відповідно до пунктів 14, 15, 16 Інструкції № 111 посадові особи органів Державної прикордонної служби України зобов`язані надавати правдиві письмові пояснення щодо суті предмета розслідування та поставлених їм питань, пред`являти відповідні документи чи матеріали. Особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб. У разі відмови військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, надати пояснення, посадова особа, що його проводить, складає відповідну довідку. Зміст такої довідки засвідчується підписами двох свідків цього факту. Розслідування та його результати оформляються письмово. За погодженням з особами, які опитуються, їх пояснення можуть фіксуватися технічними засобами. Такі пояснення оформляються надалі в письмовому вигляді і підписуються опитуваним.

55. Розслідування має встановити: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв`язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії або бездіяльність військовослужбовця, який вчинив правопорушення; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів та керівних документів або посадових інструкцій, які було порушено; ступінь провини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму провини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов`язків (пункт 17 Інструкції № 111).

56. Пунктом 18 Інстукції визначено, що за результатами службового розслідування складається висновок, у якому, крім положень, визначених пунктом 17 цієї Інструкції, обов`язково зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; підстави службового розслідування; час, місце, суть порушення; які вимоги законів чи інших нормативно-правових актів та керівних документів або посадових інструкцій, які було порушено кожним із військовослужбовців; обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення; висновок щодо наявності чи відсутності в діянні військовослужбовця складу дисциплінарного правопорушення та в чому воно (за наявності такого) полягало; пропозиції щодо притягнення винних осіб до відповідальності правами відповідного начальника (командира) без зазначення конкретного виду стягнення; інші заходи, які пропонується здійснити для усунення причин правопорушення та умов, що йому сприяли; дата складання висновку. Висновки щодо допущених військовослужбовцем порушень в обов`язковому порядку повинні підтверджуватися посиланнями на наявні докази.

57. Висновок службового розслідування підписується особою (особами), якою (якими) воно проводилося (абзац 1 пункту 19 Інструкції № 111).

58. Перед поданням висновку службового розслідування для затвердження посадовій особі, яка призначила розслідування, в обов`язковому порядку здійснюється його правова оцінка старшим юрисконсультом (посадовою особою юридичної служби, управління правового забезпечення) органу Державної прикордонної служби України Якщо юрист погоджується з висновком службового розслідування, він візує його, поставивши свій підпис нижче підписів осіб, які проводили розслідування. Якщо юрист не погоджується з висновком службового розслідування, він надає свої письмові заперечення, які долучаються до матеріалів розслідування. (пункт 20 Інструкції

№ 111).

59. Пунктом 21 Інструкції № 111 передбачено, що після здійснення правової оцінки висновок службового розслідування посадовою особою, яка проводила розслідування, подається на розгляд начальникові (командиру), який призначив це розслідування. До висновку додаються усі матеріали розслідування (у тому числі, за наявності, і заперечення юриста).

60. Накладати на військовослужбовців дисциплінарні стягнення мають право лише їхні прямі начальники (пункт 23 Інструкції № 111).

61. Положеннями абзацу 1 пункту 24 Інструкції № 111 визначено, що начальник (командир), який призначив службове розслідування, у 10-денний строк розглядає висновок та всі інші матеріали службового розслідування.

62. Абзацами 1, 4, 5 пункту 25 передбачено, що після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування начальник (командир) проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення За результатами бесіди оформляється аркуш бесіди із зазначенням дати її проведення, а також заперечень, заяв та клопотань особи, стосовно якої проведено службове розслідування. Він підписується особою, яка проводила бесіду, присутніми посадовими особами та військовослужбовцем, з яким проводилась бесіда. Аркуш бесіди долучається до матеріалів розслідування.

63. Згідно з пунктом 26 Інструкції № 111 днем закінчення службового розслідування вважається день затвердження начальником (командиром) висновку службового розслідування.

64. Пунктом 27 Інструкції № 111 визначено, що у разі, якщо провину військовослужбовця повністю доведено, начальник (командир) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення, а також особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид стягнення зазначається начальником (командиром) особисто на висновку службового розслідування. Якщо за результатами розслідування встановлено відсутність провини військовослужбовця, стосовно дій якого воно проводилось, начальник (командир) доручає підлеглій посадовій особі довести до військовослужбовця результати розслідування.

65. На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі начальника (командира), що вирішив накласти на особу дисциплінарне стягнення (пункт 28 Інструкції № 111).

66. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховуються: характер та обставини вчинення правопорушення; його наслідки; попередня поведінка військовослужбовця; тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (пункт 30 Інструкції № 111).

67. Дисциплінарне стягнення має бути накладене на військовослужбовця протягом місяця від дня закінчення службового розслідування. У цей період видається відповідний наказ начальника (командира) органу Державної прикордонної служби України про прийняте ним рішення (пункт 31 Інструкції № 111)..

68. Наказ (витяг з наказу в частині, що його стосується) про притягнення до відповідальності посадовою особою, визначеною в наказі, доводиться до відома особи (осіб) під розписку із зазначенням дати доведення (пункт 31 Інструкції № 111).

69. Статтею 88 Дисциплінарного статуту визначено, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

70. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 99 КАС України в редакції чинній до 15 грудня 2017 року).

71. Частиною 3 статті 99 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

72. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (частина 1 статті 100 КАС України в редакції чинній до 15 грудня 2017 року).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

73. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

74. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.

75. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року).

76. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

77. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

78. Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

79. Предметом судового контролю у даній справі є правомірність наказів відповідача про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження позивача про неповну службову відповідність (від 11 лютого 2016 року № 59-КП), накладення трьох стягнень у вигляді догани (від 23 травня 2016 року № 239-КП, від 23 серпня 2016 року № 417-КП, від 23 серпня 2016 року № 417-КП).

80. Перевіривши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

81. Із матеріалів справи слідує, що розглядаючи даний спір суд першої інстанції в ухвалі від 21 лютого 2017 року та суд апеляційної інстанції у постанові від 20 червня 2017 року зробили висновки про поважність причин пропуску позивачем звернення до суду з даним позовом.

82. Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, з огляду на таке.

83. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій про порушення свого права під час проходження публічної служби позивач дізнався 01 вересня 2016 року, а з позовом до суду він звернувся тільки 21 грудня 2016 року, тобто з пропуском встановленого частиною 3 статті 99 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) строку звернення до суд.

84. З огляду на перебування позивача у період з вересня по грудень 2016 року на лікуванні у зв`язку з незадовільним станом здоров`я, а з листопада 2016 року - догляд хворої матері, яка є інвалідом ІІ групи, суди попередніх інстанцій визнали, що строк звернення до суду позивачем пропущено з поважних причин. На думку Верховного Суду такі висновки судів першої та апеляційної інстанції є вірними, такими, що підтверджуються матеріалами справи, а саме довідкою Державного закладу вузлової лікарні станції Ковель від 23 вересня 2016 року № 175, довідкою Ковельського міськрайонного медичного об`єднання від 13 жовтня 2016 року, довідкою Волинського обласного онкологічного диспансера від 19 листопада 2016 року та довідкою Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області від 20 грудня 2016 року № 2960 (а.с.14,15,16,17 том І).

85. Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків службових розслідувань, які передували винесенню відповідачем оскаржуваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не знайшли свого підтвердження в ході касаційного розгляду.

86. Суди першої та апеляційної інстанцій з огляду на приписи частини 3 статті 2 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) обґрунтовано виходили з того, що проведення відповідачем службового розслідуваня із оформленням відповідних висновків за його результатами не звільняють начальника Чернігівського прикордонного загону від обов'язку обґрунтувати винесені ним накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, чітко визначиши в чому саме полягає суть вчиненого позивачем порушення.

87. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірних висновків про необхідність частково задоволення позовних вимог та скасування наказів Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 23 травня 2016 року № 239-КП, від 15 липня 2016 року № 341-КП та від 23 серпня 2016 року № 417-КП.

88. Доводи та аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

89. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

89. В іншій частині оскаржувані судові рішення Чернігівським прикордонним загоном Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України не оскаржувались.

90. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

91. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

91. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

92. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

93. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

94. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

95. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

96. З огляду на результат касаційного розгляду Верховний суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

97. Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду