ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 803/707/16

касаційне провадження № К/9901/39900/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області (далі - Інспекція) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 (суддя Плахтій Н.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 (головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді - Попко Я.С., Сеник Р.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК» (далі - Товариство) до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області про визнання нечинними наказів,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило визнати нечинними накази Інспекції від 14.12.2015 №2383 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та від 10.05.2016 №510 «Про поновлення терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки» з дати їх прийняття.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Борнос А.В. від 07.12.2015 про призначення позапланової документальної перевірки Товариства Інспекцією був прийнятий наказ №2383 від 14.12.2015 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства. У зв`язку із відсутністю первинних документів, вилучених на підставі ухвал суду, Інспекцією був прийнятий наказ від 17.12.2015 №2395 про перенесення терміну проведення документальної позапланової перевірки з 17.12.2016 до дати отримання документів або забезпечення доступу до них. Наказом Інспекції від 10.05.2016 №510 було поновлено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства. Разом з цим, оскільки постановою прокурора у кримінальному провадженні №32015100110000251 - заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції Дяченко Л.М. від 30.03.2016 було закрито вказане кримінальне провадження, то відпали правові підстави реалізації оскаржуваних наказів від 14.12.2015 №2383 та від 10.05.2016 №510, з огляду на що просить визнати останні нечинними з дати їх прийняття.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 23.06.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016, позов задовольнив: визнав нечинними накази Інспекції від 14.12.2015 №2383 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та від 10.05.2016 №510 «Про поновлення терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки» з моменту їх прийняття.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: оскільки кримінальне провадження, в межах якого було призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства, закрито, тому правові підстави для проведення перевірки позивача відпали, з огляду на те, що матеріали податкової перевірки, призначеної в межах кримінального провадження, є документами, що відносяться до процесуальних джерел доказів, тоді як після закриття кримінального провадження закон забороняє збирати докази, у зв`язку з чим проведення податкової перевірки буде суперечити вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 28.03.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: норми підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України містять імперативний припис щодо обов`язку податкового органу призначити позапланову перевірку у випадку отримання ухвали слідчого у кримінальній справі, при цьому, виконання такого обов`язку не передбачає дослідження органом податкової служби підстав призначення відповідної перевірки слідчим, оцінювання правомірності та законності цієї перевірки; у разі, якщо в майбутньому кримінальне провадження № 32015100110000251, відкрите за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, було закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, то це не може вважатись обставиною, яка перетворює правомірні дії Інспекції на неправомірні.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.02.2012 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 22.02.2022.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 14.12.2015 Інспекцією на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Борнос А.В. від 07.12.2015 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства був прийнятий наказ №2383 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.10.2015, тривалістю 10 робочих днів з 15.12.2015.

Також, суди встановили, що ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.12.2015 слідчим суддею була постановлена у межах кримінального провадження, внесеного Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області до ЄРДР за №32015030000000102 від 01.12.2015 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, а саме: за фактом ухилення службовими особами Товариства від сплати акцизного податку в сумі 46137 тис. грн.

В свою чергу, на підставі пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, наказу ДФС України від 31.07.2014 №22 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків» у зв`язку з відсутністю первинних документів, які були вилучені на підставі ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 28.09.2015, ухвали Печерського районного суду міста Києва від 10.12.2015, та з метою забезпечення якісного проведення позапланової виїзної документальної перевірки, 17.12.2015 Інспекція прийняла наказ №2395 про перенесення терміну проведення документальної позапланової перевірки з 17.12.2015 до дати отримання документів або забезпечення доступу до них.

У зв`язку із отриманням листів слідчого управління фінансових розслідувань Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, на підставі п.85.9 статті 85 Податкового кодексу України, наказу ДФС України від 31.07.2014 №22 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків» Інспекцією був прийнятий наказ від 10.05.2016 №510 про поновлення терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства.

Разом з тим, постановою прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції Дяченко Л.М. від 30.03.2016 було закрите кримінальне провадження №32015100110000251 від 10.09.2015 за фактами ухилення службовими особами Товариства від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу вказаного кримінального правопорушення на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із абзацами першим, четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно з положеннями абзацу 1 пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до статті 84 Кримінального процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно з частиною першою статті 99, пунктом 4 частини другої статті 99 Кримінального процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, висновки ревізій та акти перевірок.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, акти перевірок податкових органів відносяться до числа доказів і такі документи можуть бути підставою для обвинувачень посадових осіб платників податків щодо ухилення від сплати податків.

При цьому, частина перша статті 223 Кримінального процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Частиною восьмою статті Кримінального процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

В свою чергу, однією з форм закінчення досудового розслідування в силу вимог частини другої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є закриття кримінального провадження.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що закриття кримінального провадження передбачає припинення проведення будь яких слідчих дій по збиранню доказів в межах такого провадження.

Оскільки кримінальне провадження, в межах якого було призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства, закрите 30.03.2016, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що правові підстави для проведення перевірки позивача відпали, з огляду на що позовні вимоги Товариства про визнання наказів Інспекції про призначення перевірки (від 14.12.2015) та поновлення терміну проведення перевірки (від 10.05.2016) нечинними підлягають задоволенню.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 та ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити. При цьому, посилання Інспекції на те, що у разі, якщо в майбутньому кримінальне провадження № 32015100110000251, відкрите за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, було закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, то це не може вважатись обставиною, яка перетворює правомірні дії Інспекції на неправомірні, є безпідставними, оскільки оскаржувані судові рішенні не містять висновків про протиправність дій контролюючого органу.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова І.А. Гончарова