ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2023 року

м. Київ

справа № 803/718/17

адміністративне провадження № К/9901/42690/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС, інспектора Волинської митниці ДФС Ракович Наталії Петрівни про визнання протиправним та скасування рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Волинської митниці ДФС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.07.2017 (суддя Валюх В. М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 (головуючий суддя Нос С. П., судді: Кухтей Р. В., Яворський І. О.),

У С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення митниці про коригування митної вартості товарів від 01.06.2017 №205110/2017/000008/2.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що для митного оформлення ввезеного для неї в Україну вживаного транспортного засобу (автомобіль Volkswagen Passat CC, 2.0Т, Sport, 2013 року випуску) декларант (ПП "Еліт Брок") подав усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості за основним (першим) методом з урахуванням витрат на його транспортування на рівні 5550 доларів США і дотримався всіх умов, що визначені статтею 53 Митного кодексу (МК) України. Проте митниця безпідставно витребувала додаткові документи, а згодом оформила картку відмову і прийняла спірне рішення про коригування митної вартості вказаного товару.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 17.07.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення митниці про коригування митної вартості товарів від 01.06.2017 № UA205110/2017/000008/2.

Суд першої інстанції дійшов висновку, про недоведеність митницею наявності підстав для коригування митної вартості товару, заявленої декларантом позивача, оскільки різні відомості (суперечність) щодо митної вартості товару, на які вказав відповідач, не впливають на числове значення складових митної вартості ввезеного товару і не позбавляють права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту). А ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості, з врахуванням того, що ним були використані відомості, які підтверджені документально. Також на думку суду, при визначенні митної вартості автомобіля за резервним методом митниця не врахувала особливості стану транспортного засобу позивача, який вже був у використанні та його ушкодження після ДТП, що підтверджується актом про проведення митного огляду від 18.05.2017, матеріалами фотозйомки висновку експертного дослідження від 21.05.2017 №43, тому її застосування є необґрунтованим.

Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення у цій справі.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Доводи відповідача в касаційній скарзі обґрунтовані посиланням на те, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не надали належної оцінки тим обставинам, що підставою для витребування додаткових документів стало ненадання декларантом під час митного оформлення транспортного засобу всіх документів на підтвердження заявленої митної вартості, передбачені частиною другою статті 53 МК України. Сума коштів (5150 доларів США), зазначена у рахунку-фактурі (інвойс) від 24.01.2017 №VF1\01\17, мала бути сплачена до 20.03.2017, проте платіжні документи про перерахування вказаної суми надано не було. До того ж декларант не надав документи на здійснення транспортування товару до пункту призначення. Крім того, за вказаним інвойсом фактурна вартість товару (5150 доларів США) не відповідала ціні цього товару, зазначеній в інших документах. Згідно з експертним висновком автотоварознавчого дослідження від 21.05.2017 № 43 та витягу про оцінюваний товар з аукціону Copart (лот №43071005) фінальна ціна, за якою оплачено та перераховано кошти, становить 4500 доларів США. В інвойсі від 24.01.2017 №VF1\01\17 продавцем товару зазначена польська фірма "SASCHA SP.Z О.О.", а згідно з наданої довідки про транспортні витрати від 05.16.2017 № 305 відправником товару є третя особа - компанія ''Atlantic ExpressCorp'', проте подані товаро-супровідні документи не містять інформації стосовно відправника. У зв`язку з цим митницею було здійснено коригування митної вартості автомобіля відповідно до статті 64 МК України із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 01.06.2017 №205110/2017/000008/2 на рівні 8825 доларів США.

Вищий адміністративний суду України ухвалою від 21.11.2017 (суддя Мороз В. Ф.) відкрив касаційне провадження №К/800/34520/17 у цій справі за скаргою відповідача.

Позивач не реалізував право надати заперечення на касаційну скаргу.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів`` та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

Частинами першою та другою статті 51 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - так само) встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 53 МК визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у цій нормі.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З урахуванням положень наведених норм органи доходів і зборів, здійснюючи контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару, мають право витребувати додаткові документи не у всіх випадках, а лише в тих, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України. Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності підстав для обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Водночас, повноваження митниці витребувати додаткові документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, обмежене документами, які є необхідними для усунення обґрунтованого сумніву щодо правильності заявленої декларантом митної вартості товару. Ненадання декларантом витребуваних митницею документів може бути підставою для визначення митної вартості за іншим, ніж обрав декларант, методом лише тоді, коли подані документи не підтверджують усі складові задекларованої митної вартості та/або є суперечливими чи такими, що у своїй сукупності не спростовують обґрунтований сумнів у достовірності наданої заявником інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини перша - третя цієї статті).

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною десятою статті 58 МК України визначений перелік витрат (складові митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До вказаного переліку входять такі складові митної вартості, як витрати на транспортування товару та витрати на страхування цих товарів (пункти 5, 7 вказаної норми).

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях робив такий правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 27.03.2020 у справі № 540/2605/18 (провадження № К/9901/24076/19), від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625, але не виключно.

Також Верховний Суд у постанові від 20.03.2020 у справі №480/4423/18 висловив правову позицію, відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у частині другій - четвертій статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

У цій справі митний орган прийняв рішення відмовити у митному оформленні вживаного транспортного засобу, визначити митну вартість за резервним методом, оскільки виявив ряд розбіжностей та неточностей у документах, наданих декларантом, які не були усунуті на письмову вимогу митниці.

Як встановили суди попередніх інстанцій, під час митного оформлення вживаного транспортного засобу (автомобіль Volkswagen Passat CC, 2.0Т, Sport, 2013 року випуску) декларант позивача (ПП "Еліт Брок") надав митниці документи відповідно до частини другої статті 53 МК України, які підтверджували всі складові задекларованої митної вартості автомобіля, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) 24.01.2017 №VF1\01\17, декларацію про походження товару від 21.05.2017 №3015, акт про проведення огляду транспортного засобу від 18.05.2017, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 07.02.2017 № НОМЕР_1 , документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 16.05.2017 №305, висновок експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля від 21.05.2017 №43. Рахунок та документ про перевезення автомобіля від 16.05.2017 №305 містять інформацію щодо фактурної вартості автомобіля - 5150 доларів США та вартості його перевезення - 400 доларів США, що сукупно становить суму 5550 доларів США, яка була заявлена декларантом.

Крім того, суди враховали, що декларант виконав вимоги митниці в частині подання документів щодо оплати товару та коносаменту, а витребувані митницею інші документи (договір з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, та рахунки на здійснення платежів третім особам на користь продавця) не були подані в силу їх відсутності у позивача та відсутності договірних взаємовідносин останнього з третіми особами. При цьому суди слушно зауважили, що подана декларантом довідка про витрати на транспортування товару в сумі 400 доларів США є належним доказом, що підтверджує розмір витрат на перевезення товару і відповідає правій позицій Верховного Суду щодо цього.

У постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Як наслідок, судами правильно встановили, що декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об`єктивних підстав витребувати додаткові документи.

Ставлячи під сумнів відповідність задекларованої ціни ввезеного транспортного засобу, митний орган посилався на те, що фактурна вартість товару (5150 доларів США) не відповідала ціні цього товару, зазначеній в інших документах, зокрема у експертному висновку автотоварознавчого дослідження від 21.05.2017 №43 та витягу про оцінюваний товар з аукціону Copart (лот №43071005) на рівні 4500 доларів США, однак такі дані не впливали на числове значення складових митної вартості ввезеного товару і не призвели до неповноти або недостовірності відомостей про митну вартість відповідного товару.

Митний орган, не довів наявність об`єктивних обставин, які викликали відповідні сумніви щодо повноти обчислення декларантом митної вартості товару, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також необхідність перевірки сумнівних, на думку відповідача, відомостей шляхом витребування додаткових документів.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що, згідно з положеннями статті 341 КАС, виходить за межі повноважень касаційного суду. Відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відтак, ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам частин першої - третьої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 350 КАС (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II ``Прикінцеві та перехідні положення`` зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.07.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва В.В. Хохуляк В.П. Юрченко