№ 803/746/15-а - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 року

м. Київ

справа №803/746/15-а

адміністративні провадження №К/9901/26429/21, №К/9901/25829/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, Міністерства юстиції України, Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами Державної податкової служби України та Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року, ухвалене у складі колегії суддів: головуючого Димарчук Т.М., суддів Ксензюка А.Я., Валюха В.М., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Бруновської Н.В., суддів Кузьмича С.М., Матковської З.М.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У квітні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів), у якому просила: визнати незаконним звільнення її з посади заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області (далі - ГУ Міндоходів у Волинській області); скасувати наказ Міндоходів від 16 березня 2015 року №189-о «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити її на посаді заступника начальника ГУ Міндоходів у Волинській області; стягнути на її користь з Міндоходів заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення судового рішення.

2. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року клопотання представника позивача Таргонія В.О. задоволено. Зупинено провадження у справі №803/746/15-а до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності положенням частини третьої статті 22, частини першої статті 38, статті 58, частини другої статті 61, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 16 вересня 2014 року №1682-VII «Про очищення влади» (далі - Закон №1682-VII).

3. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міндоходів про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

4. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року клопотання представника позивача про заміну відповідача та залучення співвідповідача задоволено частково. Допущено заміну первісного відповідача - Міндоходів на правонаступника - Державну фіскальну службу України (далі - ДФС). Залучено до участі у справі співвідповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області).

5. 12 жовтня 2020 року до Волинського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про уточнення позовних вимог із проханням: замінити першого відповідача на Державну податкову службу України (далі - ДПС; правонаступника Міндоходів) та другого відповідача - на Головне управління Державної податкової служби у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області; правонаступника ГУ Міндоходів у Волинській області); залучити Міністерство юстиції України в якості третього відповідача; визнати протиправним і скасувати наказ Міндоходів від 16 березня 2015 року №189-о «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ ДПС у Волинській області (правонаступника ГУ Міндоходів у Волинській області) з 17 березня 2015 року; стягнути з ГУ ДПС у Волинській області (правонаступника ГУ Міндоходів у Волинській області) на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 березня 2015 року по день поновлення на посаді; визнати недійсним запис від 16 березня 2015 року про звільнення із займаної посади з підстав, передбачених Законом №1682-VII, згідно з пунктом 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), внесений до трудової книжки ОСОБА_1 , зобов`язавши ГУ ДПС у Волинській області внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 ; зобов`язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості про ОСОБА_1 .

6. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року клопотання представника позивача про уточнення позовних вимог, заміну відповідачів та залучення співвідповідача задоволено частково. Прийнято до розгляду клопотання про уточнення позовних вимог. Залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ДФС, ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу співвідповідачів - ДПС, ГУ ДПС у Волинській області та Міністерство юстиції України. У задоволенні решти клопотання відмовлено.

7. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Міндоходів від 16 березня 2015 року №189-о «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади заступника начальника ГУ Міндоходів у Волинській області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ Міндоходів у Волинській області з 17 березня 2015 року. Стягнуто з ГУ ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 419990,70 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ Міндоходів у Волинській області та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 5809,12 грн звернуто до негайного виконання. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

8. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ГУ ДПС у Волинській області, ДПС задоволено частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року змінено, викладено абзац четвертий резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Волинській області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі - 1128963,49 грн (один мільйон сто двадцять вісім тисяч дев`ятсот шістдесят три гривень сорок дев`ять копійок)». У решті рішення залишено без змін.

9. Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року заяву Леміщака Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового судового рішення у справі №803/746/15-а задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області в користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

ІІ. Короткий зміст вимог касаційних скарг

10. ДПС і ГУ ДПС у Волинській області подали до Верховного Суду касаційні скарги, у яких просять скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

11. ДПС касаційну скаргу мотивує, з-поміж іншого, тим, що суди попередніх інстанцій: порушили норми матеріального і процесуального права; неправильно застосували норми статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), пунктів 5, 6, 8 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074 (далі - Порядок №1074), пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» (далі - Постанова №1200), розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р «Питання Державної податкової служби» (далі - Розпорядження №682-р); не врахували, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) не внесено записів про припинення ДФС і ГУ ДФС у Волинській області, в зв`язку з чим не було правових підстав для задоволення вимог до ДПС і ГУ ДПС у Волинській області; не врахували практику Верховного Суду з питання правонаступництва ДФС, викладену у постанові від 11 лютого 2021 року в справі №826/9815/18.

12. ГУ ДПС у Волинській області у касаційній скарзі зазначає, з-поміж іншого, про те, що: судами попередніх інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права; вирішуючи питання правонаступництва суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 лютого 2021 року в справі №826/9815/18, та належним чином не оцінили доводи ДПС і ГУ ДПС у Волинській області з цього питання; станом на дату ухвалення судових рішень запису про припинення ДФС, яка є правонаступником реорганізованого Міндоходів, і ГУ ДФС у Волинській області, яке є правонаступником реорганізованого ГУ Міндоходів у Волинській області, до Реєстру внесено не було, а тому ДФС і ГУ ДФС у Волинській області у розумінні статті 43 КАС України є процесуально правоздатними та дієздатними юридичними особами. Про безпідставність стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з ГУ ДПС у Волинській області свідчить також той факт, що судами враховано положення статті 235 КЗпП України, а саме, що скасування наказу про звільнення є підставою для поновлення працівника на посаді, яку він обіймав до звільнення, тому, як наслідок, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь позивача має здійснюватися з ГУ Міндоходів у Волинській області або з правонаступника, яким є ГУ ДФС у Волинській області.

ІІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції

13. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 05 серпня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року.

14. 26 серпня 2021 року до Верховного Суду від ГУ ДФС у Волинській області надійшов відзив на касаційну скаргу ГУ ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

15. 26 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшло пояснення від Міністерства юстиції України щодо касаційної скарги ГУ ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року із проханням залишити без змін оскаржувані судові рішення у частині вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України.

16. 28 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ГУ ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року від ОСОБА_1 , яка просить відхилити цю касаційну скаргу.

17. Ухвалою від 01 жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року.

18. 25 жовтня 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ДПС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року із проханням залишити її без задоволення.

19. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 31 травня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 01 червня 2023 року.

IV. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

20. Наказом Міндоходів від 04 червня 2013 року №1141-о ОСОБА_1 призначена в порядку переведення на посаду заступника начальника ГУ Міндоходів у Волинській області.

21. Із доповідної записки Департаменту персоналу від 13 березня 2015 року слідує, що 11 березня 2015 року ОСОБА_1 подала заяву в порядку статті 4 Закону №1682-VII про проведення перевірки, передбаченої Законом (щодо незастосування заборон), і надала згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо себе відповідно до вимог Закону.

22. За результатами перевірки встановлено факт належності ОСОБА_1 до переліку осіб, щодо яких застосовуються заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII, на основі критеріїв, визначених пунктом 4 частини другої статті 3 Закону №1682-VII, а саме: у період з 04 червня 2013 року по 13 березня 2015 року позивач обіймала посаду заступника начальника ГУ Міндоходів у Волинській області.

23. Висновок за результатами перевірки: керуючись частиною чотирнадцятою статті 5 Закону №1682-VII, пунктом 15 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №563, та на підставі пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України ОСОБА_1 підлягає звільненню з посади заступника начальника ГУ Міндоходів у Волинській області з підстав, передбачених Законом №1682-VII.

24. Згідно з довідкою про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці, встановлено, що до ОСОБА_1 застосовується заборона, визначена частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII.

25. Наказом Міндоходів від 16 березня 2015 року №189-о ОСОБА_1 16 березня 2015 року звільнена з посади заступника начальника ГУ Міндоходів у Волинській області з підстав, передбачених Законом №1682-VII. Підстава: пункт 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України, частина чотирнадцята статті 5 Закону №1682-VII, довідка про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці.

V. Позиція Верховного Суду

26. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

28. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

29. Касаційні провадження у цій справі відкриті на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, а саме: неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року в справі №826/9815/18 щодо правонаступництва ДФС.

30. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційних скарг і судовим рішенням судів попередніх інстанцій у відповідній частині, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

31. Як передбачено статтею 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

32. За правилами частин першої та п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

33. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074 затверджено Порядок №1074, який визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів.

34. Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку №1074 орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

35. Пунктом 8 Порядку №1074 визначено, що внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам.

36. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року в справі №812/1408/16, особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

37. Можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

38. Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

39. Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (окрім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами)) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

40. При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

41. У разі ж відсутності правонаступників, суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

42. Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

43. У постанові від 11 лютого 2021 року в справі №826/9815/18, на неврахування висновків якої посилаються ДПС і ГУ ДПС у Волинській області, так і у постановах від 13 жовтня 2021 року в справі №803/130/16, від 02 листопада 2021 року в справі №816/1231/15, від 26 травня 2022 року в справі №807/3591/14, від 28 липня 2022 року в справі №807/3656/14, від 03 травня 2023 року в справі №260/4620/21 та інших, Верховний Суд констатував, що положення КАС України, на відміну від чинного цивільного чи господарського процесуального законодавства, не пов`язують процесуальне правонаступництво з обов`язковою наявністю факту припинення юридичної особи. Ключовим за правилам КАС України є доведення обставин вибуття сторони - суб`єкта владних повноважень з відносин, щодо яких виник спір. Такі правила КАС України встановлені, враховуючи специфіку публічно-правових відносин, а саме: повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватися від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. Водночас такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.

44. Отже, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому/іншим суб`єктам владних повноважень. Якщо ж спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.

45. Визначаючи суб`єкта, з якого необхідно стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у цій справі правонаступниками первісних відповідачів - Міндоходів і ГУ Міндоходів у Волинській області стали ДФС і ГУ ДФС у Волинській області, а пізніше - ДПС і ГУ ДПС у Волинській області, а тому саме з ГУ ДПС у Волинській області підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

46. Проте такий висновок судів є передчасним, зробленим без з`ясування та урахування усіх необхідних обставин.

47. Так, ОСОБА_1 до звільнення оскаржуваним наказом від 16 березня 2015 року №189-о обіймала посаду заступника начальника ГУ Міндоходів у Волинській області.

48. Постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи ДФС та реорганізовано територіальні органи Міндоходів шляхом їхнього приєднання до відповідних територіальних органів ДФС, зокрема, утворено юридичну особу - ГУ ДФС у Волинській області та реорганізовано шляхом приєднання до нього ГУ Міндоходів у Волинській області.

49. Згідно з відомостями Реєстру ГУ Міндоходів у Волинській області припинено, про що 05 жовтня 2015 року до Реєстру внесено відповідний запис.

50. Постановою №1200 утворено ДПС та Державну митну службу України (далі - ДМС), реорганізувавши ДФС шляхом поділу. Згідно з пунктом 2 цієї Постанови ДФС продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення ДПС, ДМС та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

51. 17 травня 2019 року до Реєстру внесено записи про державну реєстрацію ДПС як юридичної особи та про внесення рішення засновників (учасників) ДФС щодо припинення такої як юридичної особи у результаті реорганізації.

52. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи ДПС та реорганізовано деякі територіальні органи ДФС шляхом їхнього приєднання до відповідних територіальних органів ДПС, зокрема, утворено юридичну особу - ГУ ДПС у Волинській області та реорганізовано шляхом приєднання до нього ГУ ДФС у Волинській області. Пунктами 3, 4 цієї Постанови установлено, що територіальні органи ДФС, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам ДПС та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Визначено територіальні органи ДПС правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів ДФС, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

53. Розпорядженням №682-р визначено, що Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення ДПС покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень ДФС, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

54. Відповідно до наказу ДПС від 28 серпня 2019 року №36 «Про початок діяльності Державної податкової служби України» розпочато виконання ДПС функцій і повноважень ДФС, що припиняється.

55. Наказом ДПС від 30 вересня 2020 року №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як відокремлені підрозділи ДПС територіальні органи, зокрема, ГУ ДПС у Волинській області.

56. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи ДПС, у тому числі ГУ ДПС у Волинській області. Пунктом 2 зазначеної Постанови установлено, що територіальні органи ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення ДПС територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається ДПС після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Реєстру даних про територіальні органи ДПС, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій. Права та обов`язки територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять ДПС та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про ДПС та її територіальні органи.

57. Із наведених обставин слідує, що на момент спірних правовідносин до ДПС та її структурних підрозділів перейшли частково повноваження ДФС та її територіальних органів, у відповідних сферах діяльності.

58. Спір у цій справі виник у відносинах публічної служби і стосується поновлення позивача на посаді заступника начальника ГУ Міндоходів у Волинській області з одночасним стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У такому випадку, з огляду на викладене, заміна ДФС та її територіальних органів як відповідачів може мати місце виключно у випадку фактичного їхнього вибуття унаслідок припинення.

59. Близькі за змістом висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 11 лютого 2021 року в справі №826/9815/18, від 14 квітня 2021 року в справі №826/14904/18, від 13 травня 2021 року в справі №826/2850/17, від 03 червня 2021 року в справі №640/19105/19, від 13 жовтня 2021 року в справі №803/130/16, від 02 листопада 2021 року в справі №816/1231/15, від 18 квітня 2022 року в справі №826/18481/14, від 26 травня 2022 року в справі №807/3591/14, від 28 липня 2022 року в справі №807/3656/14, від 19 січня 2023 року в справі №460/13909/21, від 31 січня 2023 року в справі №380/4967/22 та інших.

60. У постанові від 11 лютого 2021 року в справі №826/9815/18 Верховний Суд констатував, що обов`язок боржника, що випливає із рішення суду, яким на користь позивача з ДФС стягнуто заборгованість по заробітній платі, не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані ДПС відповідно до Постанови №1200 та Розпорядження №682-р. У такому випадку заміна ДФС як боржника за вказаним рішенням може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття унаслідок припинення. Ураховуючи, що зобов`язання, що випливає із рішення суду, яким на користь позивача з ДФС стягнуто заборгованість по заробітній платі, не стосувалося публічно-владних функцій, що були передані ДПС, і на момент вирішення судами питання про заміну боржника до Реєстру не був унесений запис про припинення ДФС як боржника за вказаним рішенням суду, висновок судів попередніх інстанцій про вибуття ДФС і наявність підстав для її заміни на ДПС є передчасним.

61. Проте суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не врахував у цій справі висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11 лютого 2021 року в справі №826/9815/18, а також в інших зазначених вище постановах, які Верховним Судом були прийняті на момент апеляційного перегляду справи №803/746/15-а.

62. Суди першої та апеляційної інстанцій, обираючи спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 у контексті спірних правовідносин, належним чином не з`ясували, чи стосується суть спору в цій справі публічно-владних функцій, переданих ДПС, ГУ ДПС у Волинській області; не дослідили відомостей, які на момент ухвалення ними судових рішень були внесені до Реєстру про відповідачів - ГУ ДФС у Волинській області, ДФС, зокрема, чи були внесені до Реєстру записи про припинення цих юридичних осіб; не надали належної оцінки доводам ГУ ДПС у Волинській області та ДПС з приводу правонаступництва; не з`ясували, чи здійснюється фінансування у частині заробітної плати та інших обов`язкових платежів ГУ ДФС у Волинській області, а тому висновки судів попередніх інстанцій про вибуття зі спірних правовідносин ГУ ДФС у Волинській області, ДФС і наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 , як і, відповідно, витрат на правову допомогу, з ГУ ДПС у Волинській області - є передчасними, зробленими без з`ясування усіх необхідних обставин, які мають значення для справи, й доводи касаційних скарг щодо незаконності оскаржуваних судових рішень в указаній частині є слушними.

63. Інші доводи, викладені скаржниками у касаційних скаргах, не були підставою для відкриття касаційних проваджень в справі, яка розглядається, тому такі не перевіряються Верховним Судом.

64. Отже, ураховуючи приписи статей 341 349 353 КАС України, доводи та вимоги касаційних скарг ДПС і ГУ ДПС у Волинській області, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень в цій справі, Верховний Суд уважає, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року в частині стягнення з ГУ ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на правову допомогу підлягають скасуванню із направленням справи у цій частині на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

65. У іншій частині, що не перевіряється Верховним Судом у межах цих касаційних проваджень, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року відповідно до правил статті 350 КАС України підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 341 344 349 350 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Державної податкової служби України та Головного управління Державної податкової служби у Волинській області задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року в справі №803/746/15-а у частині стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на правову допомогу і направити справу №803/746/15-а у цій частині на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

3. У іншій частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року в справі №803/746/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко