ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2020 року

м. Київ

справа №803/985/16

касаційне провадження №К/9901/26899/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Експериментально-дослідне господарство «Еліта» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 (головуючий суддя - Попко Я.С.; судді: Хобор Р.Б., Сеник Р.П.) у справі № 803/985/16 (876/7312/16) за позовом Державного підприємства «Експериментально-дослідне господарство «Еліта» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Експериментально-дослідне господарство «Еліта» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України звернулось до адміністративного суду з позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2016 № 0011781304 та від 04.04.2016 № 0011791304.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 15.08.2016 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 04.04.2016 № 0011781304 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку у вигляді заробітної плати, в розмірі 80511,69 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та від 04.04.2016 № 0011791304 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 5042,03 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.11.2016 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.08.2016 скасував та прийняв нову - про відмову в задоволенні позову.

Державне підприємство «Експериментально-дослідне господарство «Еліта» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.08.2016.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, наголошує на тому, що податкового агента можна притягнути до відповідальності, передбаченої пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у вигляді штрафу в розмірі відповідно 50 та 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, лише в тому випадку, якщо протягом 1095 днів податковий агент повторно вчинив дії, передбачені абзацом першим цього пункту, та був притягнутий за такі дії до відповідальності.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Луцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку Державного підприємства «Експериментально-дослідне господарство «Еліта» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 30.09.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.11.2012 по 30.09.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 03.08.2014 по 30.09.2015, результати якої оформлено актом від 21.03.2016 № 972/03-18-13-04.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 129.1.3, 129.1.4 пункту 129.1 статті 129, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік у сумі 49607,58 грн., за 2014 рік у розмірі 65511,17 грн., за 2015 рік у сумі 51785,30 грн., а також неперерахування військового збору за 2014 рік у розмірі 4643,84 грн., за 2015 рік у сумі 7226,87 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.04.2016 № 0011781304, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку у вигляді заробітної плати, в розмірі 122237,70 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та 28872,69 грн. за пенею, а також від 04.04.2016 № 0011791304, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 8009,71 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та 1608,40 грн. за пенею.

Не заперечуючи факт виявлених порушень, позивач не погоджується виключно з одночасним застосуванням штрафних санкції у розмірі 25 відсотків, 50 відсотків та 75 відсотків згідно з положеннями пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, за правилами цієї норми Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Вирішуючи питання про правомірність застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій згідно з оскаржуваними актами індивідуальної дії, слід відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України враховувати правовий висновок Верховного Суду України, висловлений, зокрема, в постанові від 10.11.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відповідно до якого положення статті 127 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 цього Кодексу, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулись до чи на момент виплати доходу.

Отже, застосування штрафу на рівні 50 відсотків та 75 відсотків суми податку на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) можливе внаслідок неодноразового закінченого порушення, пов`язаного з ненарахуванням, неутриманням та/або несплатою (неперерахуванням) податку податковим агентом за певний податковий період, незалежно від того, чи виявлено ці порушення під час здійснення одного контрольного заходу.

Кваліфікуючою ознакою для застосування збільшеного розміру відповідальності є саме вчинення таких дій повторно (втретє тощо) протягом 1095 днів та не залежить від того, чи зафіксовані ці епізоди в одному акті перевірки або в різних, а також від того, чи приймалось щодо платника раніше податкове повідомлення-рішення за ці порушення.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про правомірність застосування в розглядуваному випадку відповідачем штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) згідно з оскаржуваними актами індивідуальної дії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Аналогічний висновок щодо застосування наведеної норми права викладено й у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 820/11382/15 за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державного підприємства «Експериментально-дослідне господарство «Еліта» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Експериментально-дослідне господарство «Еліта» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 у справі № 803/985/16 (876/7312/16) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк