ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 804/103/16

касаційне провадження № К/9901/39776/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2016 (суддя Ляшко О.Б.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 (головуючий суддя - Семененко Я.В.; судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі № 804/103/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стелс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стелс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року, а зазначену податкову звітність - такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 11.12.2015.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 23.09.2016 адміністративний позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.02.2017 залишив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2016 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 48.4 статті 48, пунктів 49.2, 49.4 статті 49, пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в попередніх судових інстанціях).

Зокрема, наголошує, що розглядувана податкова звітність за листопад 2015 року не була прийнята, оскільки на момент її подання позивач не мав статусу платника податку на додану вартість.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.12.2015 позивачем засобами електронного зв`язку подано до органу доходів і зборів податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року, однак відповідно до квитанції № 1 документ не прийнято у зв`язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Стелс» не має статусу платника податку на додану вартість (свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за рішенням Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 09.09.2015 № 8280/10/04-62-11-01-43).

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За правилами пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (пункт 48.4 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

За наслідками безпосереднього дослідження поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року судами встановлено її відповідність наведеним формальним вимогам у частині заповнення обов`язкових реквізитів, що відповідачем не заперечується.

Єдиною підставою для відмови в прийнятті названої податкової звітності стало анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Стелс» як платника податку на додану вартість.

В той же час, як з`ясовано судовими інстанціями, рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 09.09.2015 № 8280/10/04-62-11-01-43 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визнано протиправним та скасовано постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 у справі № 804/15083/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016.

Згідно з частинами першою, третьою, п`ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в попередніх судових інстанціях) постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в попередніх судових інстанціях) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

За загальним правилом рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість скасовується судом з моменту його прийняття.

Наведене означає, що таке рішення органу доходів і зборів не створює будь-яких правових наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у розглядуваному випадку правових підстав для неприйняття поданої позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2015 року ґрунтується на правильному застосуванні норм права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 у справі № 804/103/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк