ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2021 року
м. Київ
справа № 804/1634/17
адміністративне провадження № К/9901/64337/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді - доповідача Шевцової Н. В.,
суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 804/1634/17
за позовом ОСОБА_1
до Новокодацького відділу Державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Дадим Ю. М., суддів: Божко Л. А., Лукманової О. М.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. 06 березня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Новокодацького відділу Державної виконавчої служби м.Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Новокодацький ВДВС м. Дніпро, правонаступник - Новокодацький відділ Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), орган ДВС, відповідач) із позовними вимогами щодо:
1.1. визнання незаконною бездіяльності державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо неповернення їй автомобіля марки VOLKSWAGEN POLO SEDAN, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , вилученого 28 грудня 2016 року;
1.2. зобов`язання відповідача витребувати у зберігача автомобіль VOLKSWAGEN POLO SEDAN, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та повернути власнику.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 28 грудня 2016 року державним виконавцем Новокодацького ВДВС м. Дніпра на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маринець О. С. здійснено виконавчі дії щодо вилучення належного їй автомобіля. При цьому позивач зазначає, що з моменту відкриття виконавчого провадження за цим написом вона повідомила орган ДВС про оскарження цього виконавчого напису в цивільній справі №205/6697/15-ц, а 28 грудня 2016 року позивач надала державному виконавцю Демінській Г. С. примірник рішення суду за результатами розгляду зазначеної справи, яким спірний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню. 29 грудня 2016 року відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Проте, не зважаючи на закінчення виконавчого провадження, після особистого звернення ОСОБА_1 до фактичного зберігача, останній відмовився повертати їй автомобіль. Позивач, посилаючись на частину першу статті 2, частину 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 943 953 959 Цивільного кодексу України, позивач уважає, що повернути належний ОСОБА_1 автомобіль має особа, якою він був вилучений, тобто - відповідачем.
3. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначав, що 28 грудня 2016 року після вилучення в рамках виконавчих дій належного ОСОБА_1 транспортного засобу державним виконавцем отримано від позивача примірник рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2016 року в справі №205/6697/15-ц, яким визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. № 50 від 25 січня 2016 року. З огляду на зазначене 29 грудня 2016 року державним виконавцем Новокодацького ВДВС м.Дніпра винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №50387164 на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», яку боржником ( ОСОБА_1 ) отримано особисто - 29 грудня 2016 року, а стягувачу направлено відповідний примірник засобами поштового зв`язку. Відповідач стверджує, що разом із примірником постанови про закінчення виконавчого провадження зберігачу транспортного засобу позивача (тобто - ОСОБА_3 ) також було направлено лист, у якому відповідач, посилаючись на приписи статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» зазначив про необхідність повернення ОСОБА_1 належного їй транспортного засобу. З огляду на викладене, відповідач вважає, що державним виконавцем були вчинені усі виконавчі дії виключно у спосіб та в порядку встановленому Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження». Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2017 року в справі №205/6697/15-ц було скасовано рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2016 року.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
4. На примусовому виконанні у Новокодацькому відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження ВП № 50387164 з примусового виконання виконавчого напису №50 від 25 січня 2016 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О. С. про звернення стягнення на транспортний засіб: легковий автомобіль марки - VOLKSWAGEN, модель - POLO SEDAN, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , рік виробництва - 2013, колір - синій, державний номер - НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) в рахунок погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - ТОВ "Порше Мобіліті"; код ЄДРПОУ 36422974) в розмірі 286 975,94 грн.
5. 03 березня 2016 року державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Демською Г.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50387164, у якій боржнику було надано строк до 10 березня 2016 року для самостійного виконання вимог виконавчого документа та попереджено боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору в розмірі 10% від фактичної стягнутої суми.
6. Після закінчення строку на самостійне виконання вимог виконавчого документа, відповідно, 11 березня 2016 року відповідачем було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 28 697,59 грн., копію якої надіслано боржнику.
7. 11 березня 2016 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, копії якої надіслані учасникам виконавчого провадження та в органи і установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника.
8. 11 березня 2016 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено інформацію (реєстраційний номер 15731169) про арешт майна боржника (зокрема, щодо заборони відчуження транспортного засобу: автомобіль легковий, марки - VOLKSWAGEN, модель - POLO SEDAN, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , рік виробництва - 2013, колір - синій, номер державної реєстрації - НОМЕР_1 ).
9. Окрім того, 11 березня 2016 року відповідачем на підставі статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (№606-XIV від 21 квітня 1999 року) винесено постанову про розшук майна боржника, копії якої надіслані сторонам та в органи Національної поліції.
10. 25 березня 2016 року та 30 березня 2016 року відповідачем отримано від Територіального сервісного центру 1241 МВС України повідомлення №31/4-1241-1688/с від 17 березня 2016 року та від Відділу управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, у яких зазначено адресу реєстрації боржника та повідомлено про накладення обмеження (арешт та/або заборона відчуження і розшук та/або затримання) на відповідне майно боржника (транспортний засіб).
11. 28 грудня 2016 року за результатами виходу за адресою: м. Дніпро, вул. Черкаська, 29 А - державним виконавцем виявлено транспортний засіб марки - VOLKSWAGEN, модель - POLO SEDAN, 2013 року випуску із державним номером НОМЕР_1 .
12. З огляду на викладене державним виконавцем було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28 грудня 2016 року, а саме транспортного засобу (автомобіль легковий, марки - VOLKSWAGEN, модель - POLO SEDAN, рік виробництва - 2013, колір - синій, номер державної реєстрації - НОМЕР_1 ), та передано його на зберігання ОСОБА_3 , представнику ТОВ "Порше Мобіліті" за довіреністю, на підставі частини першої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження".
13. 28 грудня 2016 року ОСОБА_1 до Новокодацького ВДВС м. Дніпра було подано заяву про закінчення виконавчого провадження на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2016 року в справі № 205/6697/15-ц (з відміткою про набрання чинності від 23 грудня 2016 року), згідно з яким виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. №50 від 25 січня 2016 року визнано таким, що не підлягає виконанню.
14. 29 грудня 2016 року державним виконавцем Новокодацького ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №50387164.
15. Постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №50387164 від 29 грудня 2016 року направлена для виконання до ТСЦ №1241 Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області, Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в частині припинення чинності арешту та розшуку майна боржника.
16. 29 грудня 2016 року Новокодацьким ВДВС м. Дніпра направлено представнику ТОВ «Перше Мобіліті» Павлюку М. В. (особа, на зберіганні якої перебував належний позивачу автомобіль) лист за вих. №22400/20 (отримано - 03 січня 2017 року), у якому відповідач, посилаючись на приписи статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» зазначив про необхідність повернення ОСОБА_1 належного їй транспортного засобу, попередивши про встановлену Законом України «Про виконавче провадження» відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця.
17. Листом начальника відділу продажу автомобілів ТОВ «ГРАНД АВТО» за вих. №133 від 12.01.2017 р. - підтверджено, що ОСОБА_1 зверталася до цього підприємства з вимогою повернути належний їй автомобіль (запис від 30 грудня 2016 року в Книзі скарг і пропозицій ТОВ «ГРАНД АВТО»), однак позивачу було відмовлено у поверненні транспортного засобу, зазначивши, що цей автомобіль було передано на зберігання ТОВ «Порше Мобіліті», який отримано ним згідно акту опису й арешту на відповідальне зберігання.
18. 31 грудня 2016 року ОСОБА_1 було направлено до Новокодацького ВДВС м. Дніпра скаргу на дії державного виконавця Новокодацького ВДВС Демської Г.С. (отримано відповідачем - 11 січня 2017 року та зареєстровано за №136/137-44).
19. У відповідь на подану позивачем скаргу виконавчим органом складено та вручено ОСОБА_1 лист (вих. №379/20 від 17 січня 2017 року) про відсутність будь-яких порушень.
20. 25 січня 2017 року ОСОБА_1 направлено до начальника Новокодацького ВДВС м.Дніпра Никитюка І.П. скаргу на бездіяльність державного виконавця Демської Г.С. (отримано відповідачем - 26 січня 2017 року та зареєстровано за №488/13.7-44), а також клопотання про повернення майна переданого на зберігання (отримано відповідачем - 26.01.2017р. та зареєстровано за №489/13.7-44).
21. За результатами розгляду отриманої відповідачем 26 січня 2017 року скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Демської Г. С. начальником Новокодацького ВДВС м. Дніпра Никитюком І. П. проведено перевірку виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №50 від 25 січня 2016 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О. С. та винесено постанову від 06 лютого 2017 року, у якій дії державного виконавця Новокодацького ВДВС м. Дніпра Демської Г.С. визнано такими, що вчинені без порушень норм діючого законодавства.
22. Судами попередніх інстанцій також установлено, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2017 року в справі №205/6697/15-ц (провадження №22-ц/774/1971/17) скасовано рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2016 року та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
23. 17 жовтня 2017 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до Новокодацького ВДВС м. Дніпра із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №50 від 25 січня 2016 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С., на підставі якої відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54923612 від 17 жовтня 2017 року.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
24. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (зазначене позивачем у позовній заяві місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_3 ) до Новокодацького відділу Державної виконавчої служби м.Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49128, м.Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, 108; код ЄДРПОУ 34984467) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.
25. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належними та допустимими доказами довів, що державним виконавцем Новокодацького ВДВС м. Дніпра вчинялись всі передбачені чинним законодавством виконавчі дії, пов`язані із закінченням виконавчого провадження ВП №50387164, що спростовує доводи позивача стосовно допущення відповідачем протиправної бездіяльності.
26. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що скасування рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 грудня 2016 року в справі №205/6697/15-ц та відкриття виконавчого провадження ВП №54923612 згідно постанови державного виконавця від 17 жовтня 2017 року виключає правові підстави та доцільність задоволення похідної заявленої ОСОБА_1 позовної вимоги щодо зобов`язання Новокодацького ВДВС м. Дніпра витребувати у зберігача автомобіль VOLKSWAGEN POLO SEDAN, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та повернути власнику.
27. За висновками суду першої інстанції, ураховуючи, що станом на час розгляду справи державним виконавцем Новокодацького ВДВС м. Дніпра відкрито інше виконавче провадження щодо виконання з примусового виконання виконавчого напису №50 від 25.01.2016 виданого приватним нотаріусом КМНО Маринець О.С. про звернення стягнення на транспортний засіб: марки - VOLKSWAGEN, модель - POLO SEDAN, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , рік виробництва - 2013, колір - синій, державний номер - НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ "Порше Мобіліті" в розмірі 286 975,94 грн. (ВП № 50387164) - постанова державного виконавця Новокодацького ВДВС м.Дніпра Демської Г.С. у виконавчому провадженні ВП №50387164 від 29.12.2016р., стосовно бездіяльності за результатами якої ОСОБА_1 подано даний позов - втратила свою чинність та актуальність, і не має жодного впливу на права, інтереси позивача й, відповідно, на обов`язки виконавчого органу.
28. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні протиправною бездіяльності державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Демської Ганни Сергіївни та в цій частині позовні вимоги задоволено.
28.1. Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Демської Ганни Сергіївни щодо неповернення власнику ОСОБА_1 , автомобіля марки VW (фольксваген) модель Polo sedan, кузов НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1598 куб.см., рік випуску 2013, державний номер НОМЕР_1 , вилученого 28 грудня 2016 року.
28.2. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року залишено без змін.
29. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, виходячи з положень статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець, окрім дій пов`язаних з зняттям арешту з майна, виключенням відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників та скасуванням інших вжитих заходів щодо виконання рішення, повинен також провести інші дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. При цьому, під іншими діями необхідно розуміти дії спрямовані на повне завершення виконавчого провадження, зокрема пов`язаними з поверненням боржнику арештованого майна.
ІV. Касаційне оскарження
30. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 19 жовтня 2018 року.
31. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
32. За доводами відповідача, у постанові суду апеляційної інстанції не враховано, що виконавчий напис є чинним, що підтверджено рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2017 року в справі №205/6697/15-ц. Крім того, відповідач зазначає, що на виконання приписів статей 40, 58 Закону України «Про виконавче провадження» зберігачу - ОСОБА_3 було роз`яснено, що автомобіль у зв`язку із закінченням виконавчого провадження підлягає поверненню ОСОБА_1 . При цьому відповідач вчинив всі дій, спрямовані на зняття арешту із зазначеного автомобіля в комп`ютерних системах правоохоронних органів.
33. Відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про протиправну бездіяльність державного виконавця, не зазначив конкретну норму, яку державний виконавець порушив. За твердженням відповідача, позови фізичних та юридичних осіб, спрямовані на оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення в справі права залишаються порушеними і підлягають судовому захисту. У цій же справі права позивача не залишаються порушеними, оскільки майно вже є реалізованим, правомірність чого підтверджено за наслідком розгляду справи № 804/7768/17.
34. Касаційна скарга відповідача не містить клопотання про розгляд справи за участю його представника.
35. 24 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 804/1634/17 (суддя-доповідач Желтобрюх І. Л., судді: Білоус О. В., Данилевич Н. А.).
36. 16 листопада 2018 року справа № 804/1634/17 надійшла до Верховного Суду.
37. 12 червня 2019 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 709/0/78 - 19 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг.
38. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 12 червня 2019 року визначено склад суду: головуючого суддю Шишова О. О., суддів Дашутіна І. В., Яковенка М. М.
39. 22 вересня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1785/0/78 - 20 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шишова О. О. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21 вересня 2020 року № 12), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.
40. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 23 вересня 2020 року визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів Данилевич Н. А., Мацедонську В. Е.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
41. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
42. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
43. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
44. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
45. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
46. Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
47. У статті 18 Закону №1404-VIII передбачені права та обов`язки державного виконавця.
48. Зокрема, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону №1404-VIII).
49. Відповідно до статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
50. Згідно з частиною п`ятою статті 48 Закону №1404-VIII у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
51. Статтею 58 Закону №1404-VIII передбачено, що майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).
51.1. Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування.
51.2. У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім`ї, вона може одержувати за зберігання майна винагороду, розмір та порядок виплати якої визначаються договором між зберігачем та виконавцем.
51.3. Виконавець своєю постановою може передати майно на зберігання іншому зберігачу. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.
51.4. Порядок і умови зберігання зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону майна, на яке накладено арешт, встановлюються відповідно до умов договорів, укладених з банками України, з урахуванням вимог до таких договорів, встановлених Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України, іншого майна - Міністерством юстиції України.
51.5. Порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.
52. Відповідно до частини другої статті 59 Закону №1404-VIII у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
53. Положеннями абзацу 2 пункту 12 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) установлено, що якщо описане майно передано на зберігання не боржникові чи його представнику, а іншій особі, то постанова про опис та арешту майна (коштів) складається в чотирьох примірниках. Перший примірник залишається у провадженні виконавця, а інші - вручаються зберігачеві майна та сторонам виконавчого провадження під підпис..
54. Пунктом 13 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 визначено, що у разі необхідності після передачі майна на зберігання за постановою виконавця таке майно може бути передано на зберігання іншому зберігачу. У постанові зазначаються причина передачі майна іншому зберігачу, прізвище, ім`я та по батькові зберігача, який здійснював зберігання майна, та прізвище, ім`я та по батькові нового зберігача. Постанова підписується виконавцем. У постанові робиться попередження новому зберігачеві майна про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.
54.1. У разі необхідності (наявність інформації про псування або розтрату майна тощо) виконавець до моменту передачі майна новому зберігачу може здійснити вихід за місцем зберігання майна для його огляду. У разі зміни кількісних чи якісних характеристик майна про це зазначається в постанові про призначення нового зберігача, при цьому виконавець готує повідомлення до органів досудового розслідування щодо притягнення зберігача до кримінальної відповідальності.
54.2. Факт передачі майна новому зберігачу засвідчується актом виконавця або актом приймання-передавання майна, який долучається до постанови про заміну зберігача.
54.3. Виявивши розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення переданого на зберігання майна або встановивши інші незаконні дії з цим майном, виконавець складає про це акт і звертається з повідомленням до органів досудового розслідування для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності, передбаченої статтею 388 Кримінального кодексу України.
55. За правилами статті 943 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зберігач зобов`язаний виконувати свої обов`язки за договором зберігання особисто. Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду. Про передання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов`язаний своєчасно повідомити поклажодавця. У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі умови договору зберігання є чинними і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання.
56. Відповідно до частини першої статті 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
57. Імперативне правило частини першої статті 953 ЦК України зобов`язує зберігача на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
58. Пунктом 5 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
59. Частиною другою статті 39 Закону №1404-VIII установлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
60. Згідно з частинами першою та другою статті 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
58.1 Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
61. Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
62. Аналогічні приписи містить частина друга статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій).
VІ. Позиція Верховного Суду
41. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
42. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
43. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
44. Предметом позовних вимог у цій справі є бездіяльність державного виконавця щодо неповернення позивачу автомобіля, на який було накладено арешт, а у подальшому відповідне виконавче провадження було закінчено.
45. Визначальним для правильного вирішення цього спору є те, що, як установлено судами попередніх інстанцій, автомобіль марки VOLKSWAGEN POLO SEDAN, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який належав позивача, був вилучений у неї на підставі постанови державного виконавця від 28 грудня 2016 року і переданий на зберігання іншій особі - ОСОБА_3 , представнику ТОВ "Порше Мобіліті" за довіреністю, на підставі частини першої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження".
46. Отже, саме ОСОБА_3 - представник ТОВ "Порше Мобіліті" за довіреністю, як зберігач, у розумінні статті 58 Закону №1404-VIII несе передбачену законом відповідальність зберігача майна, а не державний виконавець.
47. Висновок суду апеляційної інстанції, що бездіяльність відповідача полягала у нездійсненні жодний дій, пов`язаних з поверненням позивачу належного їй транспортного засобу ТОВ "Перше Мобіліті" є помилковим, оскільки як установлено судами попередніх інстанцій, державний виконавець із дотриманням строків, визначених частиною другою статті 39 Закону №1404-VIII прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №50387164. Зазначену постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №50387164 від 29 грудня 2016 року було направлено для виконання до ТСЦ №1241 Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області, Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в частині припинення чинності арешту та розшуку майна боржника.
48. 29 грудня 2016 року Новокодацьким ВДВС м. Дніпра направлено представнику ТОВ «Перше Мобіліті» Павлюку М. В. (особа, на зберіганні якої перебував належний позивачу автомобіль) лист за вих. №22400/20 (отримано - 03 січня 2017 року), у якому відповідач, посилаючись на приписи статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» зазначив про необхідність повернення ОСОБА_1 належного їй транспортного засобу, попередивши про встановлену Законом України «Про виконавче провадження» відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця.
49. Таким чином, відповідач вчинив всі дії, передбачені статтями 39 та 40 Закону №1404-VIII, вчинення інших необхідних дій у зв`язку із закінченням виконавчого провадження, таких як повернення арештованого майна, яке знаходиться у зберігача або іншої особи Законом №1404-VIII та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, не передбачено.
50. Отже, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач належними та допустимими доказами довів, що державним виконавцем Новокодацького ВДВС м. Дніпра вчинялися всі передбачені чинним законодавством виконавчі дії, пов`язані із закінченням виконавчого провадження ВП №50387164, що свідчить про відсутність факту допущення ним протиправної бездіяльності.
51. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
52. Враховуючи вищенаведені обставини, а також межі доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд уважає, що судом апеляційної інстанції помилково частково скасовано законне рішення суду першої інстанції, який правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення.
VIІ. Судові витрати
53. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року в справі № 804/1634/17 скасувати, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року залишити в силі.
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова
Судді: Н. А. Данилевич
В. Е. Мацедонська