ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року

м. Київ

справа №804/16387/13-а

адміністративне провадження №К/9901/44040/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу №804/16387/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у місті Києві, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 (суддя Барановський Р.А.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 (головуючий суддя Суховаров А.В., судді: Головко О.В. Іванов С.М.),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі також ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби (далі також Дніпропетровська митниця, відповідач), Головного управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області далі також Орган казначейства), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 в частині повернення з Державного бюджету на користь ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" надмірно сплаченого податку на додану вартість у та ввізного мита в сумі. У задоволенні цієї вимоги відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Дніпропетровська митниця звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову. В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.05.2017 відкрито касаційне провадження у справі №804/16387/13-а.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв`язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №804/16387/13-а згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2021 матеріали справи прийнято до провадження та призначено попередній розгляд справи на 19.01.2021. Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

В обґрунтування касаційної скарги митний орган посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у пропуску товарів. Доводи касаційної скарги збігаються з доводами заперечення на позов та апеляційної скарги. Крім того, відповідач вказує, що судами не надана належна оцінка доказам у справі, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Як зазначає відповідач, під час контролю поданих позивачем документів для здійснення митного контролю та митного оформлення вантажу, контролюючий орган дійшов висновку, що подані документи не містять всіх даних, які підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому заявлена митна вартість не підтверджена документально, внаслідок чого митним органом правомірно визначено вартість за резервним методом та прийнято рішення про коригування митної вартості товару.

Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу. Як зазначає ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Позивач наголошує, що подані до митного оформлення документи містили достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору. Крім того, митний орган не навів належних обґрунтувань, з яких причин відповідачем відхилена можливість застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості, при цьому, одразу застосував шостий метод. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.05.2010 позивач подав до відділу митного оформлення Криворізької митниці вантажну митну декларацію №113050000/2010/003644 для проведення митного оформлення товару.

Відповідно до змісту декларації Позивач задекларував цеглу вогнетривку : - N0.5 КОLАS 130 вогнетривкість: 1380 град.С, застосування: теплоізоляційні футеровки сталерозливних ковшів, шахтних обертових печей для випалу вапна, цементу, котлів енергетичній промисловості та подібних, та N0.5 АLКО-72М, вогнетривкість: 1700 град.С, застосування: на кладки, звіди та екстремальні навантажувальні частини металургійних агрегатів, виробник «RЕFRАКО» Словаччина.

Митна вартість товару була заявлена Позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1, за ціною договору (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України.

Митний орган здійснив перевірку правильності визначення митної вартості товару згідно з чинним законодавством та у зв`язку з невідповідністю ціни товару заявленого до митного оформлення з рівнем митної вартості товарів, що вже оформлені (витяг з цінової Бази даних ЄАІС ДМСУ), встановив, що заявлена вартість вказаних товарів - 0,67 Євро за кг, та 0,09 Євро за кг є нижчою ніж митна вартість аналогічного товару цього виробника, цієї ж марки, що ввозилась на митну територію України 1,31 Євро за кг. та 1,41 Євро за кг. відповідно.

Відповідач дійшов висновку щодо необхідності подання додаткових документів, що підтверджують, заявлену митну вартість товарів а саме: прайс-листи фірми виробника товару; калькуляцію фірми виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Також повідомлено, що декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Товариством надано лист №100422-2 від 22.04.2010; прайс-лист на 2010 рік; лист №100118-1 від 18.01.2010, лист №100205-1 від 05.02.2010, лист №100208-1 від 08.02.2010, лист №100121-1 від 21.01.2010. Позивач вказав, що калькуляцію фірми виробника та довідки про вартісні і якісні характеристики товарів надати неможливо.

У свою чергу, відповідачем встановлено, що декларантом не надано обов`язкового документа, а саме банківського платіжного документа, оскільки згідно умов контракту було здійснено передплату за товар у розмірі 30% від загальної вартості товару.

У зв`язку з ненаданням переліку запропонованих документів, невідповідністю наданого прайс-листа в частині відсутності необхідних реквізитів (назва підприємства, його адреса, номер телефону, вихідний номер та дата відправлення), при цьому надані листи є лише комерційною пропозицією перед укладанням контракту, а також неможливістю визначити митну вартість жодним з п`яти перших методів, відповідачем митна вартість визначена з урахуванням резервного методу.

07.05.2010 митним органом винесено рішення щодо визначення митної вартості №113000006/2010/000346/1 з застосуванням методу №6 на підставі статті 273 Митного кодексу України. Джерелом інформації що використовувалось митним органом було ЦБД Державної митної служби України.

За результатами розгляду митної декларації, товаросупровідних та інших документів винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00534 від 07.05.2010.

Товар був випущений у вільний обіг із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою відповідно до митної вартості товарів, визначеної митним органом.

Вважаючи рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови у пропуску товарів протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним рішення від 07.05.2010 №113000006/2010/000346/1 про визначення митної вартості товарів; скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00534 від 07.05.2010; повернення з Державного бюджету України надміру сплаченого податку на додану вартість в сумі 20161,07грн; повернення з Державного бюджету України надміру сплаченого ввізного мита в сумі 2529,56грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013, у задоволенні позову відмовлено .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2013 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 в частині визнання нечинним рішення про визначення митної вартості товарів від 07.05.2010 №113000006/2010/000346/1 скасовано, провадження у справі в цій частині закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 157 КАС України у зв`язку з тим, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 в частині скасування рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000346/1 від 07.05.2010 підтримана постановою Вищого адміністративного суду України від 15.05.2014. В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.08.2016 скасована постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційний суд вказав на необгрунтованість закриття провадження в частині визнання нечинним рішення митниці від 07.05.2010 №113000006/2010/000346/1 та безпідставність в частині повернення з Державного бюджету надміру сплачених платежів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 в частині повернення з Державного бюджету на користь ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" надмірно сплаченого податку на додану вартість у сумі 20161,07грн та ввізного мита в сумі 2529,56грн. У задоволенні цієї вимоги відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом основного методу за ціною договору. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на ненадання всіх необхідних первинних документів та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано наявністю у поданих документах розбіжностей, а також наявність у наданих позивачем документах не всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судами на підставі матеріалів справи встановлено, що між позивачем та британською компанією «Alderston GB limited» 12.02.2010 укладений контракт №0212-SG02/10 купівлі-продажу вогнетривких матеріалів згідно специфікації за умовами поставки DDU - митний ліцензійний склад в смт Радушне. До вартості включені тара, упаковка, маркування, завантаження, транспортні витрати

До митної декларації позивачем прикладені такі документи: зовнішньоекономічний контракт, специфікація, інвойс, сертифікати якості, сертифікат походження, довідка про декларування валютних цінностей.

Посадовою особою митниці на деклараціях митної вартості зроблені записи про надання додаткових документів: прайс-листи виробника; калькуляцію виробника; висновок про якісні і вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Судами з`ясовано, що ПАТ «Північний ГЗК» додатково подані прайс-листи, згідно яких підприємству надана індивідуальна ексклюзивна знижка на товар, яка відображена в специфікації до контракту та інвойсах, зокрема на цеглу вогнетривку марки №5 KOLAS 130 ціна запропонована 1,54€/шт, на цеглу вогнетривку марки №5 ALKO-72M ціна запропонована 4,63€/шт, що фактично відображено в митній декларації, поданій позивачем для митного оформлення товару за ціною контракту, тобто за першим методом.

Як зазначено, ціна товару за контрактом та правильність визначення митної вартості в первинній митній декларації за першим методом підтверджена фактичним перерахунком грошей постачальнику саме за ціною контракту згідно надісланою пропозицією

Суди констатували, що при визначені митної вартості за шостим методом, митниця не довела, з посиланням на подані декларантом документи, неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, заявленої підприємством. Також митниця не мотивувала необхідність надання додаткових документів.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У даному випадку, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Слушними є також висновки судів попередніх інстанцій про те, що рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам статті 55 МК України, зокрема, не містить обґрунтувань причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, інформації наявної у митного органу (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, тощо.

З урахуваннями викладеного, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Донецької митниці ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 у справі №804/16387/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду