ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 804/2474/18
адміністративне провадження № К/9901/61567/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 (суддя Рябчук О.С.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 (судді: Лукманова О.М. (головуючий), Божко Л.А., Дурасова Ю.В.) у справі №804/2474/18 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» до Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасувати рішення Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 20.02.2018 №56-04/VI «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік».
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Першотравневська сільська рада протиправно прийняла рішення від 20.02.2018 №56-04/VI «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік», оскільки таке прийняте всупереч підпункту 12.3.4 пункту 12.3, пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України. Також, позивач вважає неприйнятними посилання відповідача у оскаржуваному рішенні на пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 07.12.2017 №2245-VIII «Про внесення змін до податкового кодексу та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» (далі - Закон №2245-VIII) з огляду на закріплений статтею 8 Конституції України принцип верховенства права, статтею 5 пріоритетності норм Податкового кодексу України та статтею 2 Податкового кодексу України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018, у задоволенні позову відмовлено.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2245-VIII встановлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», тобто редакція статті 12 Податкового кодексу України в редакції вищевказаного Закону - визначає повноваження, зокрема виключно, сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів, і її додержання, як і додержання інших норм податкового законодавства. Суд першої інстанції вказував, що належне виконання обов`язку зі сплати податків і зборів є складовою функціонування податкової системи та надходження коштів до бюджету держави, яке здійснюється, в тому числі, і через органи місцевого самоврядування. В діях відповідача не вбачається зміна режиму оподаткування, на що посилається позивач, оскільки рішенням Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області встановлено ставки вже запровадженого з 01.01.2015 податку змінивши його розмір.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2018, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20.02.2018 керуючись статтею 266 Податкового кодексу України, пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 №483, Законом України від 07.12.2017 №2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» Першотравневська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області вирішила установити на території Першотравневської сільської ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з додатку 1 та пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України за переліком згідно додатку 2, про що прийняла рішення №56-04/VI «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік» (далі - Рішення).
Про оприлюднення рішення в засобах масової інформації та на дошках оголошень вказано у пункті 2 Рішення. Відповідно до пункту 5 даного Рішення, останнє набирає чинності з 01.03.2018.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. В доводах касаційної скарги позивач вказує на порушення судами норми матеріального та процесуального права, вказує, що до спірного рішення мають застосовуватись положення підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України. Оскаржуване рішення № 56-04/VI «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік» було прийнято 20.02.2018, тому за правилами податкового та бюджетного законодавства може регулювати сплату податку на нерухоме майно з 2019 року. Товариство вказує, що суди не врахували того факту, що рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків і зборів приймаються до початку наступного бюджетного періоду і набирають чинності з наступного бюджетного періоду, а Закон №2245-VIII, який передбачає незастосування правил підпункту 4.1.9 пункту 4.1, пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України щодо дії рішень місцевих рад щодо становлення податків і зборів, створює колізію між законами, при вирішенні якої перевага надається тому закону, який прийнятий без порушень встановленої процедури, тобто до спірних правовідносин слід застосовувати правила підпункту 4.1.9 пункту 4.1, пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.
9. Відповідачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому Першотравневська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області з посиланням на правильність висновків судів попередні інстанцій просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ), відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Згідно пунктів 10.1 та 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Згідно пункту 266.1, підпункту 266.4.2 пункту 266.4, підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
До повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду (підпункти 12.4.1 та 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України).
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункт 12.3.4 пункт 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
Пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 07.12.2017 №2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» установлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Закон України «Про внесення змін до податкового кодексу та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 року» відповідності до пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» набрав чинності 01.01.2018.
Прийняття вказаного Закону №2245-VIII мало на меті створити умови для збільшення надходжень до бюджету та забезпечення збалансованості бюджету 2018 року, а також покращення адміністрування податків.
З аналізу норм вказаного Закону №2245-VIII вбачається, що у 2018 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, про встановлення місцевих податків і зборів, зокрема і в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 (стабільність) та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України.
Суд вважає, що вказаний Закон №2245-VIII в тому числі і в частині принципів фіскальної достатності (підпункт 4.1.5 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), стабільності та порядку прийняття і оприлюднення органами місцевого самоврядування рішень про встановлення місцевих податків та зборів (незастосування підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4 та підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України) спрямований на захист суспільних (публічних) інтересів та з урахуванням ситуації, яка виникла в Україні у той період часу та особливостей правової природи податкових правовідносин, мав на меті усунути об`єктивні (технічні) недоліки законодавчого регулювання конкретного аспекту оподаткування.
Отже, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення від 20.02.2018 №56-04/VI «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік» діяв у спосіб, у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
Крім того, згідно з загальноприйнятою у правозастосуванні юридичною кваліфікацією змін до податкового законодавства Закон, який вносить зміни всупереч підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України вважається чинним, оскільки не суперечить Конституції, як і іншим нормативно-правовим актам, аналогічно щодо місцевих податків і зборів, право на встановлення яких законодавчо передано органам місцевого самоврядування. Норма підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлює обмеження, не передбачаючи жодних наслідків (зокрема санкцій) у разі його порушення.
З урахуванням зазначеного відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 20.02.2018 №56-04/VI «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік»
Аналогічні висновки міститься в постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №825/1496/17, від 09 липня 2019 року у справі №766/10437/17, від 06.04.2021 у справі №766/10878/17.
11. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд також звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
12. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, враховуючи норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 слід залишити без задоволення.
13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону).
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 у справі №804/2474/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер Т.А. Чумаченко І.А. Васильєва