ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2022 року
м. Київ
справа № 804/2596/17
адміністративне провадження № К/9901/67686/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №804/2596/17 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 (суддя Чорна В.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 (головуючий суддя Чепурнов Д.В., судді: Мельник В.В., Сафронова С.В.),
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 29.12.2016 №7515-17 на суму 40665,40грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15.01.2019 відкрито касаційне провадження у справі №804/2596/17 за касаційною скаргою позивача.
Ухвалою суду від 27.06.2022 касаційний розгляд справи призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 28.06.2022.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Позивач вказує, що податкова вимога є необґрунтованою, такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню, оскільки постановою Правління НБУ Банк розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк", що в свою чергу, згідно вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмежує нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів, а також зобов`язань перед кредиторами. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 у справі №804/2596/17 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач не скористався процесуальним правом заперечити проти доводів касаційної скарги, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем самостійно визначено у поданій ним податковій декларації з плати за землю №9014986816 від 12.02.2016 грошове зобов`язання.
29.12.2016 Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкову вимогу №7515-17, якою визначено розмір податкового боргу ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» станом на 28.12.2016 за узгодженим грошовим зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 40665,40грн., яку засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення направлено на адресу позивача (а.с. 83).
Не погодившись з рішенням податкового органу, ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" звернулася до суду з адміністративним позовом про скасування вимоги.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що оскільки відносно ПАТ «ВіЕйБі Банк» відповідно до постанови Правління Національного банку України №188 від 19.03.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №63 від 20.03.2015 про початок процедури ліквідації банку, у позивача не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків та зборів, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що направлення податкової вимоги не є примусовим стягненням коштів та майна банку та не є зверненням стягнення на майно банку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Згідно з пунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України передбачає, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Форма бланку податкової вимоги встановлена наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №576 "Про затвердження Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків".
Отже, за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов`язку та виникнення у нього податкового боргу.
При цьому, якщо платник податків самостійно узгодив суму податкового зобов`язання шляхом подання податкової декларації, але не сплатив узгоджену суму податкового зобов`язання у встановлений строк, контролюючий орган одразу направляє йому податкову вимогу, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, відповідно до постанови Правління Національного банку України № 733 від 20.11.2014 ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №123 від 20.11.2014 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно з яким з 21.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (код ЄДРГІОУ 19017842, МФО 380537, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 27 т, м. Київ, 04119, Україна). Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 21.11.2014 по 20.02.2015.
З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ «ВіЕйБі Банк», запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною 4 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №35 від 17.02.2015 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» до 20.03.2015 включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду до 20.03.2015 включно.
Згідно постанови Правління Національного банку України № 188 від 19.03.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №63 від 20.03.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк». Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» строком на 1 рік призначено Славкіну Марину Анатоліївну з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №213 від 22.02.2016 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», та продовжено повноваження ліквідатора Славкіної М.А. строком на два роки до 19.03.2018 включно.
Порядок здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку, а також наслідки запровадження тимчасової адміністрації передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452-VІ.
Згідно з пунктом 16 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Згідно з частиною п`ятою статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед кредиторами.
Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої вказаної статті Закону, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
Таким чином, протягом мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань перед кредиторами та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).
З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені Податковим кодексом України за невиконання чи неналежне виконання банком зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію.
З матеріалів справи слідує, що позивачем факт несплати у визначені Податковим кодексом України строки узгодженого грошового зобов`язання, самостійно визначеного у поданій ним податковій декларації з плати за землю №9014986816 від 12.02.2016, не заперечується.
Відповідачем сформовано податкову вимогу на суму боргу в розмірі 40665,40грн.
При цьому, дана сума не включає в себе жодних штрафних (фінансових) санкцій чи пені.
Суд першої інстанції правильно вказав, що направлення позивачу податкової вимоги не пов`язано з жодною обставиною, яка передбачена частиною 5 статі 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Направлення позивачу податкової вимоги про сплату податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, відповідає положенням Податкового кодексу України та не порушує приписів Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та "Про банки і банківську діяльність", тому податкова вимога про сплату податкового боргу є обґрунтованою.
Направлення спірної податкової вимоги не є примусовим стягненням коштів та майна банку та не є зверненням стягнення на майно банку. Слід також зазначити, що викладене у спірній податковій вимозі попередження про виникнення права податкової застави на майно позивача не можна вважати накладенням арешту на кошти та майно банку.
Відтак, скерування на адресу Банку податкової вимоги не свідчить про провадження органом доходів і зборів заходів, спрямованих на погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу. Такі дії відповідача лише формують та документально визначають податковий борг, при цьому останні об`єктивно передують процесу погашення податкових зобов`язань або стягненню податкового боргу.
Сама собою обставина прийняття податкової вимоги не порушує приписів підпунктів 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки в даному випадку контролюючим органом не здійснювалось нарахування будь-яких санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), не накладався арешт на кошти чи майно банку, не здійснювалось примусове стягнення його коштів та майна.
Враховуючи викладене, касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки позивачем не сплачено узгоджене грошове зобов`язання по податковому боргу в установлені законодавством строки, надсилання податковим органом податкової вимоги є правомірним.
Відповідно, суди правильно вважали, що у даному спорі наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову.
Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 343 349 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 у справі №804/2596/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
-------------------
-------------------
-------------------
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду