ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року

м. Київ

справа №804/2623/16

адміністративне провадження №К/9901/27818/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер»

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2016 року (суддя Юрко І.В.)

у справі № 804/2623/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер»

до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області (далі - відповідач, податковий орган) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 22.07.2016 року в задоволені позову відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.10.2016 року повернув апеляційну скаргу Товариству.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянтом не надано суду достатніх доказів на підтвердження скрутного майнового стану.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Позивач стверджує, що на момент звернення з апеляційною скаргою так і на момент звернення з касаційною скаргою у Товариства відсутні кошти для сплати судового збору.

Відзив на касаційну скаргу Товариства від податкового органу на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.08.2016 року апеляційну скаргу Товариства залишено без руху у зв`язку з не сплатою апелянтом судового збору. Ухвала отримана позивачем 01.09.2016 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

28.09.2016 року від Товариства надійшла заява про відстрочення судових витрат.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.10.2016 року відмовлено Товариству в задоволенні заяви про відстрочення оплати судових витрат та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на сім днів з моменту отримання копії цієї ухвали. Ухвала отримана представником позивача 11.10.2016 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

13.10.2016 року від Товариства надійшла заява, в якій апелянт повторно просить суд відстрочити оплату судових витрат до ухвалення судом рішення за апеляційною скаргою та зазначає, що не має можливості сплатити судовий збір через важке фінансове становище та відсутність коштів, посилаючись на бухгалтерську довідку від 13.10.2016 року про наявні банківські рахунки №53 та банківські виписки від 13.10.2016 року щодо відсутності коштів на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 .

Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви та повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з такого.

В ухвалі від 03.10.2016 судом апеляційної інстанції було зазначено, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк» є єдиним рахунком для обслуговування Товариства. Апелянтом також не надано такі відомості.

Разом із заявою про відстрочення судових витрат Товариством надана бухгалтерська довідка від 13.10.2016 року (том 4 арк. с. 185), в якій зазначено що рахунки відкрито тільки в ПАТ КБ «Приватбанк» та надано виписки по вказаним рахункам.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявний акт «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства №733/23/04-03-14-01/00197408 від 07.04.2016 року, відповідно до якого на дату складання акта (07.04.2016) Товариство мало 15 не закритих рахунків у банках та інших фінансових установах.

В акті перевірки № 733/23/04-03-14-01/00197408 від 07.04.2016 перелічені рахунки у банках та фінансових установах (том 1 арк. с. 45-46). Вказані рахунки відкриті у ПАТ КБ «Приватбанк», АТ «Родовід Банк», АТ «Ерсте Банк». В той же час рахунків, які вказані у наданій позивачем бухгалтерській довідці, вказаний перелік не містить.

Апелянт не надав суду банківські виписки щодо відсутності коштів на зазначених рахунках або відомості про закриття зазначених рахунків на момент звернення до адміністративного суду з апеляційною скаргою. В матеріалах справи такі відомості також відсутні.

Крім того, банківські виписки, додані до заяви про відстрочення судових витрат, містять відомості про наявність коштів на рахунках виключно за 13.10.2016 року.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

За приписами ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення спірного рішення) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з доводом суду апеляційної інстанції, що апелянтом не надано суду достатніх доказів на підтвердження скрутного майнового стану.

Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального чи процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги

Керуючись статтями 243 246 250 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер» залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2016 року у справі № 804/2623/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва С.С. Пасічник В.П. Юрченко