ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2020 року
Київ
справа №804/321/16
адміністративне провадження №К/9901/14569/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року (колегія у складі суддів: Гімона М.М., Чумака С.Ю., Юрко І.В.) у справі № 804/321/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (надалі позивач, Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (надалі відповідач, митний орган) про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у митного органу не було жодних законних підстав визначати митну вартість за іншим методом, ніж за методом вартості операції, що був заявлений позивачем у ДМВ та ВМД №110010000/2015/021464 від 8 липня 2015 року. Подані ним Дніпропетровській митниці разом з ВМД №110010000/2015/021464 від 14 серпня 2014 року для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість документи не містили в собі розбіжності, та не мали наявних ознак підробки, навпаки, містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 8 лютого 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовив.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, тому митний орган обґрунтовано витребував додаткові документи, надати які позивач відмовився, у зв`язку з чим, відповідач правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом 2-ґ, а також правомірно прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 квітня 2016 року постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення. Адміністративний позов задовольнив. Скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 9 липня 2015 року №110010000/2015/20070. Визнав протиправним та скасував рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 9 липня 2015 року №110010000/2015/600413/1.
При розгляді справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Не погодившись з рішеннями суду апеляційної інстанції, митний орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 29 квітня 2015 року між Товариством (покупець) та ТОВ «Русская горно-металлургическая компания» (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі - продажу № 15-835/12 згідно з умовами якого продавець зобов`язався здійснити покупцю поставку товару, а покупець зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах, зазначених у додатках до контракту.
На підставі контракту та згідно додатку № 6 від 26 червня 2015 року сторони договору домовились, що продавець постачає на митну територію України на умовах СРТ - ст. Дніпродзержинськ Придніпровська з/д товар, а саме залізорудний концентрат в кількості 70000 тон за базовою ціною 2192,8 рублів РФ за одну тону при вмісті Fe 66%. Виробником товару є ВАТ «Стройленский ГОК», Росія.
08 липня 2015 року позивач шляхом подання митної декларації № 110010000/2015/021464 звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС для митного оформлення вказаного товару. Митна вартість товару заявлена за основним методом - за ціною договору, а саме - 2,204 рублів РФ/кг.
Для підтвердження митної вартості товару позивачем до митної декларації надано контракт № 15-0835-12 від 29 квітня 2015 року; додаток № 6 від 26 червня 2015 року до контракту № 15-0835-12; рахунки фактури (інвойси) № БЕЛ00129, № БЕЛ00132, № БЕЛ00133, № БЕЛ00134 разом з додатками відповідно; рахунка виробника, в яких вказана ціна товару 1400 рублів РФ/т; листи Товариства № 062Д/1723 та № 062Д/1738 від 6 липня 2015 року та лист № 062Д/1747 від 7 липня 2015 року; залізничні накладні; сертифікати про походження товару та копія митної декларації країни відправлення № 10101100/180615/0000719 від 29 червня 2015 року.
9 липня 2015 року митниця своєю карткою за №110010000/2015/20070 відмовила у митному оформленні товару за митною декларацією № 110010000/2015/021464 та прийняла рішення про коригування митної вартості товару №110010000/2015/600413/1, відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом 2-ґ. При цьому зазначено, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з ненаданням декларантом витребуваних митним органом додаткових документів.
Приймаючи вказані рішення при митному оформленні зазначеного товару, відповідач послався на наявність суттєвих розбіжностей та невідповідностей в наданих документах, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості. В ході митного оформлення відповідач витребував у позивача додаткові документи, зокрема: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Позивачем додаткові документи не надавались, але за його заявою товар випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання.
Як вбачається із змісту контракту, товар постачається на умовах, передбачених у відповідних Додатках (Специфікаціях) до Контракту, що є невід`ємними частинами.
Додатком № 6 від 26 червня 2015 року сторони контракту визначили умови поставки залізорудного концентрату на загальну суму постачання 153 496 000, 00 руб. РФ. Базова ціна залізнорудного концентрату визначається на рівні 2192,80 руб. РФ/т при вмісті Fe 66%. В залежності від збільшення або зменшення фактичного вмісту Fe, що визначається сертифікатом якості, надбавка або знижка до базової ціни складає 24,29 руб. РФ/мт за 1% Fe долі в пропорції. Умови поставки: СРТ станція ст. Дніпродзержинськ Приднепровська залізниця; вантажовідправник: ВАТ «Стойленський ГОК», виробник: ВАТ «Стойленський ГОК».
Для митного оформлення придбаного товару Товариство подало до Дніпропетровської митниці ДФС вантажну митну декларацію №110010000/2015/021464 (відправник ВАТ «Стойленський ГОК») в режимі ІМ 40 ДР.
Митна вартість товару заявлена Позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ -1 за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України, а саме - 2, 204 RU/кг.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на яке зорієнтовано українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ).
Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).
Відповідно до статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.
За приписами статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.
Відповідно до статті 33 Митного кодексу України, митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.
За митною декларацією № 110010000/2015/21464 від 8 липня 2015 року при візуальному контролі документів до МД виявлено певні ознаки ризиковості операції, що визначені наступними індикаторами ризиків:105-2 «можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості. Звернути увагу на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів. Провести перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів».
Згідно листа ДМС України №4/09-005-ЕП від 2 січня 2002 року митницями отримано обов`язкове для виконання Положення про уніфікований порядок проставляння органами держав-учасниць СНД на транспортних та комерційних документах печаток та штампів митних органів країн відправлення товарів, а також митних органів транзитних країн. Відповідно до пункту 6 Положення у випадках ввезення товарів з однієї країни СНД на митну територію іншої, відсутність на транспортних та комерційних документах відміток відповідних митних органів держав СНД є підставою для застосування додаткових форм митного контролю.
Посадовою особою Дніпропетровської митниці ДФС відповідно до пункту 4.1 статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.
В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме: товар імпортовано за контрактом від 29 квітня 2015 року № 15-0835-12 та додатком до цього контракту від 26 червня 2015 року № 6, що заявлений декларантом позивача як непрямий контракт, тобто укладений не з виробником оцінюваного товару, а з посередником.
Відповідно до Відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, декларується під кодом 4104.
Декларантом позивача контракт від 29 квітня 2015 року № 15-0835-12 в гр. 44 МД задекларовано під кодом 4100.
Суди попередніх інстанцій встановили, що продавцем товару відповідно до контракту № 15-0835-12 від 29 квітня 2015 року є ТОВ «Русская горно-металлургическая компания», відправником товару, відповідно до гр. 2 МД є ВАТ «Стойленский ГОК».
З матеріалів справи вбачається, що договору із третіми особами, що пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, в пакеті документів приєднаних до ЕМД декларантом Товариства не надано.
Відповідно до зовнішньоекономічного контракту залізорудний концентрат імпортується за ціною, що розраховується в залежності від вмісту Fе. Базова ціна залізорудного концентрату визначається на рівні 2192,80 руб. РФ/т при вмісті Fе 66%. В залежності від збільшення або зменшення фактичного вмісту Fе, надбавка або знижка до базової ціни складає 24,29 руб. РФ/т за 1% Fе долі в пропорції.
Підставою для виникнення у митного органу сумніву стало те, що за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару визначається в залежності від вмісту заліза (Fe), однак при різному рівні заліза ціна товару у рахунках виробника визначена в єдиному розмірі. При цьому до митного органу не надано контракту Товариства із виробником товару.
Позивачем до документів митного оформлення надано 4 рахунки-фактури:
від 03.07.2015 № БЕЛ00129 - вартість 2200,09 руб.РФ/т (Fе 66,3%),
від 04.07.2015 № БЕЛ00132 - вартість 2209,80 руб.РФ/т (Fе 66,7%),
від 04.07.2015 № БЕЛ00133 - вартість 2204,95 руб.РФ/т (Fе 66,5%),
від 05.07.2015 № БЕЛ00134 - вартість 2202,52 руб.РФ/т (Fе 66,4%).
Вміст Fе зазначено відповідно до наданих до митного оформлення сертифікатів якості №№ 92, 93, 94, 95.
Судом першої інстанцій встановлено та не спростовано в подальшому, що співставити рахунки-фактури із сертифікатами якості можливо лише за вагою товару.
Позивачем до позовної заяви додано банківський документ SWIFT від 24 липня 2015 року, відповідно до якого за контрактом № 15-0835-12 від 29 квітня 2015 здійснено оплату в розмірі 54 000 000RUB.
Суд першої інстанції звернув увагу на те, що зазначений документ не надавався відповідачу. Відповідно до пункту 3.2 контракту № 15-0835-12 від 29 квітня 2015 року, орієнтовна сума контракту складає 3 млрд. руб.РФ. У зв`язку із відсутністю у банківському платіжному документі посилань на специфікацію до контракту або на інвойс, зазначений банківський платіжний документ неможливо ідентифікувати із спірною партією товару.
Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, зазначив, що за умовами контракту передплата за товар не передбачена, тому позивач не мав можливості надати платіжні документи.
Проте, поза увагою суду залишилось, що позивач листом від 25 вересня 2015 року (тобто після сплати) звертався до митного органу з проханням розглянути питання щодо відкликання спірного рішення про коригування митної вартості. Але, як зазначає митний орган, банківські документи до листа не додані.
Суд апеляційної інстанції не надав оцінку доводам митного органу в цій частині.
Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач об`єктивно не мав можливості надати митному органу платіжні документи при митному оформленні, але саме належним чином оформлений платіжний документ підтверджує правильність визначення ціни товару та може бути прийнятий як доказ, виключно в сукупності з іншими документами.
В запереченні на позов митний орган вказує, що цей самий SWIFT надано позивачем до матеріалів справи № 804/137/16, як доказ сплати за іншу партію товару (арк. с. 98). Вказана обставина залишена поза увагою та не перевірена судами попередніх інстанцій.
Крім того, в графах 4, 20 вказаних залізничних накладних зазначено, що платником по Російській залізниці є Акціонерне товариство «ПГК», по Укрзалізниці - Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні».
Однак жодних документів щодо взаємовідносин між Акціонерним товариством «ПГК», Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні» з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Русская горно-металлургическая компания» або позивачем, з іншої сторони, до митного органу не надано.
Позивач листом від 8 липня 2015 року повідомив митний орган про неможливість підтвердження транспортних витрат по території України (арк. с. 75), не зазначивши, про яку саме партію вантажу йде мова.
Вказана обставина та причини неможливості підтвердження витрат залишились поза увагою судів попередніх інстанцій.
Частинами 1, 4 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, яка діяла на момент розгляду справи судом першої інстанції) встановлено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
Оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.
В супереч вказаним вимогам, оригінали письмових доказів судами попередніх інстанцій не досліджувались.
За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу митного органу, вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.
Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС задовольнити.
2. Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року у справі № 804/321/16, справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва ,
С.С. Пасічник
Судді Верховного Суду