ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року

м. Київ

справа №804/3779/15

касаційне провадження № К/9901/26842/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Гончарової І.А.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 (суддя Сидоренко Д.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 (головуючий суддя - Суховаров А.В., судді - Головко О.В., Ясенова Т.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, Управління Державної казначейської служби у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області (далі - Казначейство) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Інспекції та Казначейства, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила: визнати протиправною бездіяльність Інспекції щодо неподання до Казначейства висновку про повернення надміру сплаченого податку на доходи в сумі 1080000,00 грн.; зобов`язати Інспекцію подати до Казначейства висновок про повернення надміру сплаченого податку на доходи в сумі 1080000,00 грн.; стягнути з державного бюджету надміру сплачений податок на доходи в сумі 1080000,00 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послалась на наявність у неї переплати з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 1080000,00 грн., який був сплачений нею відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0002601702/0 від 29.03.2010 (прийнятого на підставі акту перевірки № 3032/172-16 від 29.03.2010), яке було скасоване у судовому порядку, з огляду на що вона просила повернути вказану суму як надміру сплачену відповідно до положень пункту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим зверталась до податкового органу з відповідною заявою від 30.01.2015 (вх. б/н від 04.02.2015), проте Інспекція не фактично не здійснила будь-яких дій, спрямованих на повернення наявної у ОСОБА_1 переплати з податку на доходи фізичних осіб.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 19.05.2015 позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Інспекції щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 30.01.2015 про повернення помилково сплачених коштів; зобов`язав Інспекцію розглянути звернення ОСОБА_1 від 30.01.2015 про повернення помилково сплачених коштів. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з урахуванням положень частини другої статті 11 Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виходив з того, що Інспекція не надала доказів прийняття нею рішення про надання або відмову у наданні висновку про повернення відповідних сум податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 у відповідь на її заяву, що свідчить про невиконання контролюючим органом положень пункту 43.5 статті 43, пунктів 97.5, 97.6 статті 97 Податкового кодексу України. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що суд не може підміняти орган, бездіяльність якого оскаржується, зобов`язуючи його приймати рішення, яке ю відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції відповідного державного органу.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 26.01.2016 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Інспекції щодо неподання до Казначейства висновку про повернення ОСОБА_1 надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб у сумі 1080000,00 грн.; зобов`язав Інспекцію подати до Казначейства висновок про повернення ОСОБА_1 надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб у сумі 1080000,00 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: після скасування податкового повідомлення-рішення № 0002601702/0 від 29.03.2010 у судовому порядку кошти, сплачені на його виконання, є надміру сплаченими, тоді як податковий орган не виконав покладеного на нього чинним законодавством обов`язку щодо надання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених грошових сум з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1080000,00 грн., що призвело до порушення права позивача. Щодо вимоги про стягнення коштів, суд вказав, що правильним способом захисту позивача є зобов`язання контролюючого органу надати органу казначейства висновок про повернення надміру сплачених сум.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 27.01.2017 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: 16.06.2015 Інспекцією було отримано постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 04.05.2015 у справі № 2610/9096/2012 про розгляд кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, в якій казано, що оскільки підозрювана - ОСОБА_1 20.03.2012 сплатила добровільно всі нараховані збитки, слідчий за узгодженням прокурора звернувся до суду із постановою про закриття справи відповідно до частини четвертої статті 212 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_1 не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.07.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 19.07.2022.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що у на підставі акту документальної невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питання повноти сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб з отриманих доходів за період з 01.01.2007 по 31.12.2007, результати якої оформлені актом №3032/172-16 від 29.03.2010, Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення №0002601702/0 від 29.03.2010, яким визначила позивачу податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1080000,00 грн. Згідно платіжного доручення №12 від 20.03.2012 ОСОБА_1 перерахувала вказану суму до бюджету. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2010 у справі 2а-4479/10/0470, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2011 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.10.2013, податкове повідомлення-рішення №0002601702/0 від 29.03.2010 було скасоване, з огляду на що сплачені на його виконання кошти є сумою надміру сплаченого грошового зобов`язання у розумінні підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

ОСОБА_1 звернулася до Інспекції із заявою від 30.01.2015 (вх. б/н від 04.02.2015) про повернення надміру сплачених грошових коштів в сумі 1080000,00 грн.

Листом №875/10/04-63-20-0215 від 17.02.2015 Інспекція повідомила, що питання повернення надміру сплачених коштів буде розглянуте після отримання відповіді від галузевого підрозділу.

Листом №1132/10/04-63-20-0215 від 19.02.2015 Інспекція повідомила, що питання повернення надміру сплачених коштів буде розглянуто після отримання відповіді від Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України про стан кримінального провадження №32013000000000076.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно з пунктом 43.4 статті 43 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Положеннями пункту 43.5 статті Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 був затверджений Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).

Згідно абзацу 1 пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Пунктом 12 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що операції з повернення платежів з бюджетів здійснюються відповідними органами Казначейства з рахунків, на які в поточному бюджетному періоді відповідно до законодавства зараховується вид надходжень, що повертається.

Відповідно до пункту 13 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), органи Казначейства здійснюють процедури із забезпечення виконання документів, зазначених у пунктах 5-8 цього розділу, в такому порядку: 1) за наявності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями орган Казначейства протягом п`яти робочих днів після дня отримання подання (заяви та подання) перераховує кошти на рахунок одержувача одноразово на загальну суму або частковими сумами; 2) у разі недостатності або відсутності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями для здійснення повернення відповідний орган Казначейства не пізніше ніж через п`ять робочих днів після дня отримання подання (заяви та подання) надсилає звернення для підкріплення коштами цих рахунків: за платежами, що належать державному бюджету, - до Казначейства України; за платежами, що належать місцевим бюджетам, - до відповідних місцевих фінансових органів; за частиною платежу, що перерахована до відповідного фонду загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, - до відповідного територіального органу цього фонду.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм та із врахування встановленого судами попередніх інстанцій права позивача на повернення наявної у нього суми надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1080000,00 грн., суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Інспекцією було допущено протиправну бездіяльність щодо неподання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених грошових сум з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1080000,00 грн. та наявність підстав для зобов`язання Інспекції подати до Казначейства висновок про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених грошових сум з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1080000,00 грн.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

При цьому, суд касаційної інстанції відхиляє як безпідставні посилання скаржника на те, що 16.06.2015 Інспекцією було отримано постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 04.05.2015 у справі № 2610/9096/2012 про розгляд кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, в якій казано, що оскільки підозрювана - ОСОБА_1 20.03.2012 сплатила добровільно всі нараховані збитки, слідчий за узгодженням прокурора звернувся до суду із постановою про закриття справи відповідно до частини четвертої статті 212 Кримінального кодексу України, оскільки вирок чи ухвала суду за результатами кримінального провадження мають оцінюватись адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами адміністративної справи, тоді як будь-яких судових рішень, ухвалених судом у кримінальному провадженні Інспекцією в процесі розгляду справи судам першої та апеляційної інстанції надано не було, як і доказів, які б давали можливість встановити, які обставини та приводи слугували підставою для порушення кримінального провадження. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, ч.3 ст. 375 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер І.А. Гончарова