ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа №804/4047/15

адміністративне провадження №К/9901/25359/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Першотравенської міської ради Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Сафронової С.В., суддів Чепурнова Д.В., Поплавського В.Ю. від 08 грудня 2015 року у справі за позовом Першотравенської міської ради Дніпропетровської області до Східно-Дніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа - Першотравенське міське житлово-комунальне підприємство про скасування акту опису активів,

В С Т А Н О В И В:

Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Першотравенської міської ради Дніпропетровської області (далі - позивач, Міська рада) до Східно-Дніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Інспекція), третя особа - Першотравенське міське житлово-комунальне підприємство (далі - третя особа, Першотравенське МЖКП) про скасування акту опису активів №609/24-039 від 29 травня 2009 року, складеного податковим керуючим в рахунок погашення податкового боргу, та виключення з реєстру обтяжень нерухомого майна, перелік якого зазначено в акті опису активів №609/24-039 від 29 травня 2009 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Міська рада зазначила, що податковий керуючий при опису активів не врахував рішення Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі №2-рп/2005, яким було визнано неконституційними положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №2181-ІІІ) в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без урахування суми його податкового боргу. Станом на 29 травня 2009 року податковий борг Першотравенського МЖКП становив 6066100,86 грн., тоді як загальна сума вартості майна, на яке поширюється податкова застава, складає 10404174,91 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово й при первинному її розгляді суд першої інстанції постановою, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовив. Такі рішення суди обґрунтували тим, що позивачем не доведено протиправності оскаржуваного акту опису активів та наявність законних підстав для його скасування, оскільки станом на 29 травня 2009 року податковий борг Першотравенського МЖКП складав 6066100,86 грн., у той час як вартість описаних активів згідно оскаржуваного акту становить 2544511,32 грн., що свідчить про співмірність і справедливість розміру описаного майна.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 17 лютого 2015 року, направляючи справу на новий розгляд, вказав на передчасність висновків судів попередніх інстанцій, адже останні, відмовляючи у задоволенні позову, не надали належної правової оцінки доводам позивача про зменшення податкового боргу третьої особи станом на 2013 рік до 5580000,00 грн. й, як наслідок, не з`ясували, в якому саме розмірі значиться за Першотравенським МЖКП податковий борг і чи перевищує загальна сума вартості майна, на яке поширюється податкова застава, такий у два чи більше рази.

За результатами повторного судового розгляду постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2015 року позов Міської ради задоволено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з тих підстав, що на час складання оскаржуваного акту опису активів податковий борг позивача складав 6066100,86 грн., а вартість майна, на яке поширювалась податкова застава - 10404174,91 грн., тобто перевищує розмір податкового боргу, тому поширення права податкової застави на описані активи може призвести до позбавлення платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2015 року та прийнято нову, якою у задоволенні позову Міської ради відмовлено.

Апеляційний суд виходив з того, що податковий борг Першотравенського МЖКП виник ще 31 грудня 2008 року внаслідок несплати ним у встановлені законодавством строки самостійно визначених сум узгоджених податкових зобов`язань і з цього часу такий борг підприємством не сплачувався, а його розмір збільшувався; з дати складення актів опису активів підприємства (тобто з 29 травня 2009 року) податковий борг третьої особи збільшився до суми у 11040922,45 грн., що на 636747,54 грн. перевищує суму описаного в податкову заставу майна, й платник податків протягом вказаного періоду не скористався своїм правом самостійно визначати перелік активів, на які розповсюджується право податкової застави і які в подальшому можуть бути реалізовані в рахунок погашення його податкового боргу в порядку, встановленому законодавством, хоча на правах повного господарського відання йому передано майно із загальною залишковою вартістю у сумі 194197555,88 грн.; крім того на момент виникнення податкової заборгованості у Першотравенського МЖКП були наявні дебіторська заборгованість за товари (роботи, послуги) у сумі 2783773,15 грн., грошові кошти на розрахунковому рахунку в сумі 1602,91 грн. та в касі - 127,99 грн., статутний капітал підприємства становив 106129961,55 грн., а додатковий капітал - 9084755,97 грн., що спростовує доводи позивача про поширення податкової застави на всі активи боржника. За наведеного у сукупності, а також врахувавши функції та повноваження податкового органу на здійснення заходів щодо забезпечення погашення податкового боргу платника податків, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими заявлені Міською радою позовні вимоги.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Міська рада подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ним норм матеріального права та порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, просила його скасувати, а справу направити до апеляційного суду на новий розгляд.

У доводах касаційної скарги вказує на порушення судом апеляційної інстанції положень статей 100 102 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент здійснення апеляційного провадження; далі - КАС України), яке, на думку позивача, полягає у прийнятті та розгляді апеляційної скарги Інспекції, яка подана з пропуском десятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Також стверджує про те, що нежитлові приміщення, перелік яких зазначено в оскаржуваному акті опису активів, знаходяться на балансі Першотравенського МЖКП за відсутності правових підстав на те, й останнє не набуло законного права господарського відання чи оперативного управління таким майном, як наслідок, право податкової застави не може поширюватися на ці активи, що безпідставно залишено поза увагою апеляційним судом.

Письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

За визначенням, наведеним у пункті 1.17 статті 1 Закону №2181-ІІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова застава - це спосіб забезпечення податкового зобов`язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

У статті 8 Закону №2181-ІІІ викладено загальні положення про податкову заставу, зокрема, про її зміст, час виникнення відповідного права і межі її застосування.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону №2181-ІІІ з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

За правилами підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону №2181-ІІІ право податкової застави виникає, зокрема, у разі: несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов`язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Згідно із підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону №2181-ІІІ з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов`язань або податкового боргу.

Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі №2/рп-2005 положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону №2181-ІІІ в частині поширення права податкової застави на будь-які активи платника податків без врахування суми його податкового боргу. Конституційний Суд України зазначив, що розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов`язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов`язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.

При цьому він також вказав, що поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов`язання чи податкового боргу, тобто є неадекватною, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що рішенням Міської ради «Про затвердження договору про передачу державного житлового фонду з обслуговуючою інфраструктурою, що знаходиться на балансі ДХК «Павлоградвугілля», в комунальну власність міста Першотравенська» від 4 липня 2003 року №56-14/ХХІV було затверджено договір про передачу державного житлового фонду з обслуговуючою інфраструктурою, що знаходиться на балансі ДХК «Павлоградвугілля», у комунальну власність територіальної громади міста Першотравенська.

Відповідно до умов договору, укладеного між Міською радою та ДХК «Павлоградвугілля» про передачу державного житлового фонду в комунальну власність міста Першотравенська, було створене Першотравенське МЖКП.

Внаслідок відсутності у структурі позивача відповідного структурного підрозділу, до функцій якого належить управління комунальним майном, рішенням Міської ради від 12 травня 2003 року №44-12/ХХIV «Щодо прийому в комунальну власність Першотравенської міської ради об`єктів соціальної сфери ДХК «Павлоградвугілля» було делеговано повноваження виконавчому комітету Ради щодо ухвалення рішення на прийом у комунальну власність об`єктів житлового фонду та соціальної інфраструктури від ДХК «Павлоградвугілля. Відповідне рішення було прийняте рішенням виконкому від 21 травня 2003 року №146 «Про надання згоди на прийом у комунальну власність Першотравенської міської ради об`єктів комунального призначення, що обслуговують житловий фонд міста».

У подальшому рішенням Міської ради від 06 квітня 2012 року за №98-20/VI вирішено передати пооб`єктно після завершення терміну існуючих договорів оренди нежитлові об`єкти комунальної власності територіальної громади міста Першотравенська з балансу Першотравенського МЖКП на баланс управління комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради.

За наведеного, як установили суди, прийняте в комунальну власність майно (житловий фонд), у тому числі і нежитлові об`єкти комунальної власності територіальної громади міста Першотравенська, було передано на баланс для управління та користування Першотравенському МЖКП й закріплено за ним на праві повного господарського відання (пункт 4.2 Статуту Першотравенського МЖКП, зареєстрованого 04 липня 2003 року за №04052666700010198 Виконавчим комітетом Першотравенської міської ради).

У зв`язку із тим, що станом на 29 травня 2009 року за третьою особою обліковувався податковий борг у сумі 6066100,86 грн., податковим керуючим на підставі рішення начальника Інспекції від 16 березня 2009 року №5552/10/24-039 у присутності т.в.о. директора та головного бухгалтера Першотравенського МЖКП було складено акти опису активів: №607/24-039 на загальну суму 1092346,90 грн.; №608/24-039 на загальну суму 1460637,74 грн.; №609/24-039 на загальну суму 2544511,32 грн.; №610/24-039 на загальну суму 141771,05 грн.; №611/24-039 на загальну суму 2240956,10 грн.; №612/24-039 на загальну суму 2923851,80 грн.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що з дати складення актів опису активів підприємства (тобто з 29 травня 2009 року) й до розгляду справи в апеляційному суді податковий борг третьої особи збільшився до суми у 11040922,45 грн.; крім того на момент виникнення податкової заборгованості (у 2008 році) у Першотравенського МЖКП були наявні й інші активи у формі дебіторської заборгованості за товари (роботи, послуги) у сумі 2783773,15 грн., грошових коштів на розрахунковому рахунку в сумі 1602,91 грн. та в касі - 127,99 грн., статутний капітал підприємства становив 106129961,55 грн., а додатковий капітал - 9084755,97 грн.

За встановлених у судовому процесі обставин наявності у Першотравенського МЖКП станом на 29 травня 2009 року несплаченого податкового боргу у сумі 6066100,86 грн., перебуванням у нього на балансі на праві господарського відання активів (нежитлових приміщень), а також беручи до уваги, що вартість описаних активів згідно оскаржуваного у цій справі акту становить лише 2544511,32 грн. й це майно не задіяне у виробничій діяльності третьої особи, апеляційний суд дійшов цілком об`єктивного висновку, що розмір описаного в акті №609/24-039 від 29 травня 2009 року майна не перевищує суму податкового боргу, не є неадекватним та не призведе до позбавлення платника прибутків й не ставить під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність.

В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, Верховний Суд вважає, що висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права.

Твердження ж позивача щодо відсутності у третьої особи законного права господарського відання чи оперативного управління описаним майном та неможливості поширення на таке права податкової застави спростовуються встановленими у ході розгляду справи обставинами й не свідчать про порушення Інспекцією порядку опису активів платника, що має податковий борг; фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки таких установлених обставин, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.

Також Верховний Суд не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті та розгляді апеляційної скарги Інспекції, що подана з пропуском десятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, про які зазначається у касаційній скарзі, оскільки матеріали справи свідчать про те, що повний текст копії постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2015 року було отримано відповідачем у рекомендованій кореспонденції 11 серпня 2015 року, а апеляційна скарга подана Інспекцією до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції 20 серпня 2015 року, тобто в межах строку, установленого частиною другою статті 186 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також відсутність підстав вважати, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Міської ради без задоволення, а оскарженого рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Першотравенської міської ради Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко