ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №804/4069/17
адміністративне провадження №К/9901/34287/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Єресько Л.О., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року (головуючий суддя - Богданенко І.Ю., судді: Уханенко С.А., Дадим Ю.М.)
у справі №804/4069/17
за позовом ОСОБА_1
до Голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області Шумської О.В., Керівника апарату Софіївського районного суду Дніпропетровської області Рац Т.М.
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:
- визнати дії Рац Т.М. протиправними щодо розголошення персональних даних ОСОБА_1 , які їй стали відомі під час виконання нею посадових обов`язків;
- зобов`язати Шумську О.В. внести подання начальнику територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, що передбачене пунктом 3 частини першої статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" для проведення відповідної службової перевірки стосовно дій керівника апарату;
- принести свої особисті-щирі вибачення за надану ОСОБА_1 моральну травму поведінкою керівника апарату Софіївського районного суду Дніпропетровської області Рац Т.М .
2. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона працювала у Софіївському районному суді Дніпропетровської власті з 17 листопада 2016 року по 25 квітня 2017 року на посаді помічника голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області та була звільнена з займаної посади наказом керівника апарату суду від 25 квітня 2017 року №16-К. Після її звільнення керівником апарату суду Рац Т.М. 25 квітня 2017 року на адреси Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної ради, КЗОЗ "Софіївського РЦПМСД" та КЗ Софіївської ЦРЛ" ДОР" направлені запити про надання інформації щодо стану її здоров`я, в яких розголошені її персональні дані, а саме місце проживання та дата народження. При цьому, в запиті не зазначено, що вона являється чи являлась працівником Софіївського районного суду. Вважає, що керівником апарату Софіївського районного суду Рац Т.М. порушено статтю 32 Конституції України, Закон України "Про інформацію", Закон України "Про захист персональних даних", а також перевищено свої повноваження наділені їй державою. Крім того, зазначила, що при зверненні 22 травня 2017 року зі скаргою до Голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області Шумської О.В. з проханням відреагувати на порушення законодавства її працівниками та внести подання начальнику територіального відділення Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, передбачене пунктом 3 частини першої статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" для проведення відповідної службової перевірки стосовно дій керівника апарату Рац Т.М. та про застосування до неї дисциплінарного стягнення відповідно до чинного законодавства в разі виявлення порушень, головою суду було проігноровано всі доводи та докази, які були надані разом із скаргою.
3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії керівника апарату Софіївського районного суду Дніпропетровської області щодо розголошення персональних даних ОСОБА_1 , які стали відомі під час виконання посадових обов`язків. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.
5. Не погоджуючись з вказаним рішенням апеляційного суду позивачка звернулася з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами встановлено, що ОСОБА_1 в період з 17 листопада 2016 року по 25 квітня 2017 року працювала в Софіївському районному суді Дніпропетровської області на посаді помічника голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області та звільнена з займаної посади наказом керівника апарату суду від 25 квітня 2017 року №16-К "Про звільнення у зв`язку із закінченням строку трудового договору ОСОБА_1 " на підставі пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України.
7. 25 квітня 2017 року керівником апарату Софіївського районного суду Дніпропетровської області на адреси Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної ради, Головного лікаря комунального закладу охорони здоров`я «Софіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» та головного лікаря комунального закладу «Софіївська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» направлено письмовий запит про термінове повідомлення суду інформації такого змісту: «чи зверталася до вашого закладу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якщо так, то до якого лікаря і чи є відкритий лікарняний лист та з якої дати».
8. 22 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до голови Софіївського районного суду Дніпропетровської області, в якій просила прийняти рішення, яке передбачене пунктом 3 частини першої статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто внести подання про застосування до керівника апарату суду накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства, також на підставі пунктів 7, 9 частини першої статті 65 Закону України «Про державну службу» встановити з якою метою діяла керівник апарату суду, направляючи запити щодо стану здоров`я позивача в установи лікарень, а саме встановити чи в її діях вбачається перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; чи використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб, та на підставі вищевикладеного притягти керівника апарату до дисциплінарної відповідальності та інших осіб, які відповідають за збереження персональних даних та причетні до розкриття, використання конфіденційної інформації щодо позивача.
9. За змістом письмової відповіді від 31 травня 2017 року, голова Софіївського районного суду Дніпропетровської області, зокрема вказала, що у запиті Софіївського районного суду Дніпропетровської області до медичних закладів зазначено дату народження та місце проживання позивача для того, щоб ідентифікувати особу, так як під таким самим прізвищем, ім`ям та по-батькові можливо є ще одна медична картка на іншу фізичну особу. Порушене питання буде обговорено на зборах апарату Софіївськогорайонного суду Дніпропетровської області. Також головою суду принесені вибачення.
10. За доводами ОСОБА_1 керівник апарату суду безпідставно та протиправно допустила розголошення персональних даних щодо дати народження та місця проживання, які стали відомі їй під час виконання посадових обов`язків, неправомірно збирала інформацію щодо стану здоров`я.
11. Керівник апарату Софіївського районного суду Дніпропетровської області вказуючи на відсутність протиправності запиту, зазначає, що позивачем у день та до звільнення телефонограмою передано інформацію про перебування на лікуванні з 24 квітня 2017 року, отримання інформації про перебування чи не перебування позивача у стані тимчасової непрацездатності було обумовлено необхідністю вирішення питання трудових відносин з позивачем, оскільки основний працівник приступив до виконання обов`язків.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що керівник апарату Софіївського районного суду Дніпропетровської області Рац Т. М. , під час звернення до лікарняних закладів із запитом про надання інформації щодо позивача, зазначивши її персональні дані такі як адреса та дата народження, діяла всупереч вимогам статті 32 Конституції України, Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про захист персональних даних".
13. Відмову в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтував відсутністю повноважень голови суду щодо внесення подання про проведення службової перевірки відносно керівника апарату суду та тим, що головою суду вже принесені вибачення.
14. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову зазначив, що персональні дані працівника, які містяться в паспорті або документі, що посвідчує особу, в трудовій книжці, документі про освіту (спеціальність, кваліфікацію), документі про стан здоров`я та інших документах, які він подав при укладенні трудового договору, обробляються володільцем бази персональних даних на підставі статті 24 Кодексу законів про працю України виключно для здійснення повноважень володільця бази персональних даних у сфері правовідносин, які виникли в нього з працівником на підставі трудового договору (контракту).
15. Суд апеляційної інстанції врахував, що керівником апарату Софіївського районного суду Дніпропетровської області не витребовувалася інформація щодо безпосереднього стану здоров`я або діагнозу можливого захворювання позивача, спеціалізації лікаря.
16. У зв`язку з чим, дійшов висновку, що керівник апарату Софіївського районного суду Дніпропетровської області під час здійснення запиту до медичних закладів щодо ОСОБА_1 діяла в службових інтересах, в межах посадових повноважень та не порушила права та охоронювані законом інтереси позивача в сфері захисту персональних даних, а тому відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій керівника апарату суду щодо розголошення персональних даних, які їй стали відомі під час виконання нею посадових обов`язків.
17. Водночас, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність повноважень голови суду щодо внесення подання про проведення службової перевірки відносно керівника апарату суду.
18. Разом з цим, апеляційний суд вказав, що вимоги про зобов`язання голови суду внести подання начальнику територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області для проведення відповідної службової перевірки стосовно дій керівника апарату та принесення вибачення за надану моральну травму поведінкою керівника апарату суду є похідними від першої позовної вимоги, а тому відмовив в їх задоволенні.
19. В обґрунтування касаційної скарги позивачка зазначила, що апеляційний суд посилаючись на нормативні акти, що і суд першої інстанції, не взяв до уваги, що в позовній заяві вона ставила питання про визнання протиправними дій керівника апарату Софіївського районного суду Дніпропетровської області Рац Т.М. щодо розповсюдження її персональних даних, таких як адреса і дата народження без її згоди, що можливо лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
20. Суд апеляційної інстанції посилаючись на статтю 24 Кодексу законів про працю України зазначив, що керівником апарату Софіївського районного суду Дніпропетровської області не витребовувалася інформація щодо безпосереднього стану здоров`я або діагнозу можливого захворювання позивача, спеціалізації лікаря. У зв`язку з чим, дійшов висновку, що керівник апарату Софіївського районного суду Дніпропетровської області під час здійснення запиту до медичних закладів щодо неї діяла в службових інтересах, в межах посадових повноважень та порушила права та охоронювані законом інтереси позивача в сфері захисту персональних даних. Проте, не зазначив у чому саме службові інтереси керівника апарату суду впливають на інтереси національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
21. Позивачка вважає, що судом апеляційної інстанції в порушення статті 317 КАС України зазначені підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
22. У відзивах на касаційну скаргу відповідачі просили залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову апеляційного суду без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Статтею 32 Конституції України встановлено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
25. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про інформацію" інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
26. Згідно з частиною другою статті 11 Закону України "Про інформацію" не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.
27. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.
28. Статтею 2 Закону України "Про захист персональних даних" передбачено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; розпорядник персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця; суб`єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються.
29. Відповідно до статті 14 Закону України "Про захист персональних даних" встановлено, що поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Виконання вимог встановленого режиму захисту персональних даних забезпечує сторона, що поширює ці дані. Сторона, якій передаються персональні дані, повинна попередньо вжити заходів щодо забезпечення вимог цього Закону.
30. Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 відповідно до частин першої, другої статті 32 Основного Закону України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що: збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац другий частини першої статті 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 14 Закону України „Про захист персональних даних" від 1 червня 2010 року № 2297-VI (далі - Закон № 2297); конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина друга статті 21 Закону України „Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ зі змінами (далі - Закон № 2657); розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 7 Закону України „Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939).
31. Таким чином, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.
32. Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
33. Даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32 Конституції України у системному зв`язку з частиною другою статті 34 цієї Конституції, Конституційний Суд України дійшов висновку, що збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
34. Отже, враховуючи положення чинного законодавства, а також правову позицію Конституційного Суду України, викладену в рішенні в справі №2-рп/2012, керівник апарату Софіївського районного суду Дніпропетровської області Рац Т.М. при зверненні до лікарняних закладів із запитом про надання інформації щодо позивача, зазначивши її персональні дані такі як адреса та дата народження, діяла всупереч вимогам статті 32 Конституції України, Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про захист персональних даних".
35. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій керівника апарату Софіївського районного суду Дніпропетровської області Рац Т.М. щодо розголошення персональних даних позивачки, які їй стали відомі під час виконання нею посадових обов`язків.
36. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що оскільки керівником апарату Софіївського районного суду Дніпропетровської області не витребовувалася інформація щодо безпосереднього стану здоров`я або діагнозу можливого захворювання позивача, спеціалізації лікаря, то під час здійснення запиту до медичних закладів щодо ОСОБА_1 діяла в службових інтересах, в межах посадових повноважень та не порушила права та охоронювані законом інтереси позивача в сфері захисту персональних даних.
37. Верховний Суд зазначає, що виконання службових обов`язків, не дозволяє посадовій особі діяти в межах «якщо не заборонено, то дозволено», оскільки недотримання чітко визначених повноважень, або відповідних процедурних правил, є свавіллям з боку уповноважених осіб.
38. Щодо зобов`язання Шумської О.В. внести подання начальнику територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, яке передбачене пунктом 3 частини першої статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" для проведення відповідної службової перевірки стосовно дій керівника апарату, слід зазначити наступне.
39. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" голова суду контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, а також вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства.
40. Таким чином, зазначеною нормою визначені адміністративні повноваження голови суду, у тому числі внесення подання про застосування до керівника апарату суду дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства.
41. Відповідно до частини першої статті 68 Закону України "Про державну службу" дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення.
42. Згідно з частиною четвертою статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" керівника апарату місцевого суду, його заступника призначає за погодженням голови відповідного суду на посаду та звільняє з посади начальник відповідного територіального управління Державної судової адміністрації України.
43. Отже, голова місцевого суду не є суб`єктом ініціювання дисциплінарного провадження відносно керівника апарату суду. На голову місцевого суду законом не покладається обов`язок встановлення наявності чи відсутності складу дисциплінарного проступку керівника апарату суду, який відповідно до статті 6 Закону України "Про державну службу" є державним службовцем категорії "Б".
44. Відповідно до статті 71 Закону України "Про державну службу" передбачено, що з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. Уразі невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов`язково. Службове розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, а стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", - дисциплінарною комісією у державному органі. Тривалість службового розслідування не може перевищувати один місяць. За потреби зазначений строк може бути продовжений суб`єктом призначення, але не більш як до двох місяців.
45. За такого правового регулювання та фактичних обставин справи, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що голова місцевого суду, за умови встановлення дисциплінарного проступку з боку державного службовця, у тому числі керівника апарату суду, має право, на підставі пункту 3 частини першої статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", внести подання до територіального управління державної судової адміністрації про застосування до керівника апарату суду накладення дисциплінарного стягнення, але не подання про проведення відповідної службової перевірки стосовно дій керівника апарату, як просить позивач у позовній заяві.
46. У зв`язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині.
47. Щодо зобов`язання Шумської О.В. принести свої особисті-щирі вибачення за завдану позивачці моральну травму поведінкою керівника апарату Софіївського районного суду Дніпропетровської області Рац Т.М. , то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з боку голови суду, як особи, що представляє суд як орган державної влади у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, вибачення ОСОБА_1 принесені, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
48. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
49. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
50. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийнята з дотриманням норм процесуального права, але помилково була скасована апеляційним судом, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі постанови суду першої інстанції.
51. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345 352 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року у справі №804/4069/17 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
Л.О. Єресько
О.В. Калашнікова,
Судді Верховного Суду