ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 804/4081/17
адміністративне провадження № К/9901/35295/18 К/9901/35296/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Кравчук В.М., Єзеров А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги
Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 (суддя - Павловський Д.П.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 (судді - Семененко Я.В., Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю. )
та ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 (суддя - Павловський Д.П.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 (судді - Чепурнов Д,В., Мельник В.В., Сафронова С.В.)
у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
27.06.2017 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Відділу у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №РВ-1200500902017 від 23.06.2017;
- зобов`язати Відділ у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області внести відомості до Державного земельного кадастру щодо реєстрації земельної ділянки площею 49,8 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Новоолександрівська сільська рада, з присвоєнням кадастрового номера;
- зобов`язати Відділ у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у місячний строк з дня набрання постановою суду законної сили, подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про її виконання.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області №4-436/15-14-СГ від 16.09.2014 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Волоської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, орієнтований розмір якої становить 49,8000 га, із цільовим призначенням (01.02) - для ведення фермерського господарства (а.с.29).
09.12.2015 припинено юридичну особу Волоську сільську раду шляхом приєднання до Новоолександрівської сільської ради (а.с.32)
На виконання зазначеного Наказу та на підставі договору №12/04-2 від 12.04.2017, Приватним підприємством «Земельний ресурс» було підготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_2 на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (а.с.20-25).
09.06.2017 позивач звернувся до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 49,8 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Новоолександрівська сільська рада, прийняту Державним реєстратором Кучук О.В. за реєстраційним номером заяви ЗВ-1205809682017.
Рішенням від 23.06.2017 за №РВ-1200500902017 Державним кадастровим реєстратором Відділу у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Маренковою К.В. відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: XSD Схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Згідно наявних картограмм агровиробничих групп грунтів наявних у відділі у Дніпровському районі, частина земельної ділянки складає чорноземи звичайні середньогумусні і малогумусні середньосуглинкові (група 60д) провінції степова правобережна і відноситься до особливо цінних груп грунтів, що підлягають обов`язковій державній землевпорядній експертизі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обгрунтування позову покликався на те, що йому безпідставно відмовлено у державній реєстрації земельної ділянки площею 49,8 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Новоолександрівська сільська рада, з присвоєнням кадастрового номера.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Відділу у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №РВ-1200500902017 від 23.06.2017.
Зобов`язано Відділ у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області внести відомості до Державного земельного кадастру щодо реєстрації земельної ділянки площею 49,8 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Новоолександрівська сільська рада, з присвоєнням кадастрового номера.
В решті позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що підстава для відмови у державній реєстрації земельної ділянки, вказана в оскарженому рішенні, не визначена законодавцем, як така, що має наслідком відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру. Суд дійшов висновку, що невідповідність електронного документа вимогам частин 2 та 3 пункту 74 Порядку ведення Державного земельного кадастру №1051 може бути підставою для повернення заявникові документації із землеустрою для виправлення відповідних помилок, проте не може бути підставою для прийняття рішення про відмову щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірне рішення прийняте відповідачем не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме з порушенням вимог ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" (далі - Закон №3613-VІ) та пункту 111 Порядку №1051 з підстав, не передбачених законодавством, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, виходячи зі змісту спірних правовідносин та з метою належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про можливість покладення обов`язку на відповідача щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номера спірній земельній ділянці.
З рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 не погодився ОСОБА_1 - особа, яка не брала участі у справі, водночас яка вважає, що вказаним рішенням порушуються його права, оскільки у листопаді 2016 року він отримав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га, яка входить в площу земельної ділянки 49,8 га, запрошувану позивачем на оформлення права користування для ведення фермерського господарства.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що вказана відповідачем в оскаржуваному рішенні підстава відмови у державній реєстрації земельної ділянки не визначена законодавцем як така, що має наслідком відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.
Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки спірна земельна ділянка не відноситься до особливо цінних груп ґрунтів, твердження про необхідність проведення позивачем обов`язкової державної експертизи, як це передбачено ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», є безпідставним.
Також з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 не погодилось ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області, оскаржило його в апеляційному порядку.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, апеляційний суд, зокрема, виходив з того, що розроблений позивачем проект землеустрою було затверджено відповідачем у встановленому законом порядку і будь-яких зауважень щодо наданих ОСОБА_2 документів, у державного кадастрового реєстратора не було.
Суд дійшов висновку, що фактично, підставою для відмови у державній реєстрації стала відсутність в картограмах відомостей про зміну ґрунтовного покриву земельної ділянки з шифру 60д на шифр 66д, проте такі відомості вносяться до картограм не фізичною особою, а Держгеокадастром, а тому відмова у державній реєстрації земельної ділянки з такої підстави є неправомірною та фактично свідчить про перекладення обов`язку з контролю (нагляду) за якістю ґрунтів на позивача.
Враховуючи наявність висновків про відсутність на спірній земельній ділянці особливо цінних груп грунтів, агротехнічного паспорту земельної ділянки та факт затвердження проекту землеустрою уповноваженою на це установою, апеляційний суд дійшов висновку, що спірний проект землеустрою не потребує проведення обов`язкової державної експертизи, та погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення державного кадастрового реєстратора.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обгрунтування касаційних скарг ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення судових рішень, які, на їх думку, підлягають скасуванню.
Зокрема, в касаційній скарзі ОСОБА_1 покликається на те, що суди не дали належну оцінку тому факту, що позивач претендує на весь масив земельної ділянки площею 49,8 га, на який було надано дозволи та розроблені проекти землеустрою для учасників АТО, в тому числі і на його земельну ділянку, і яка належить до особливо цінних земель, у зв`язку з чим, державна експертиза землевпорядної документації якої, в силу ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», є обов`язковою.
Таким чином, на його думку, ОСОБА_2 правомірно було відмовлено в державній реєстрації земельної ділянки через те, що він подав неповний пакет документів, визначений п. 110 Порядку №1051, а саме без висновку державної експертизи землевпорядної документації, що в силу п. 111 Порядку №1051 є підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки.
Держгеокадастр в своїй касаційній скарзі покликається на те, що саме він є розпорядником спірної земельної ділянки, тому позовні вимоги ОСОБА_2 були пред`явлені до неналежного відповідача, оскільки Відділ у Дніпровському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не є самостійною юридичною особою, а є структурним підрозділом ГУ Держгеокадастру.
Крім того, покликається на те, що суди не взяли до уваги, що предметом позову є рішення державного кадастрового реєстратора, який є працівником ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, і який самостійно приймає рішення про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, тому він також повинен був бути залучений до участі у справі.
Крім того, покликається на те, що, прийнявши рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень внести відомості до Державного земельного кадастру щодо реєстрації земельної ділянки, суди, в порушення вимог ст.ст. 17 162 КАС України, вийшли за межі своєї компетенції, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією суб`єкта владних повноважень.
Також Держгеокадастр наголошував на правомірності прийнятого реєстратором рішення, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до особливо цінних груп ґрунтів, у зв`язку з чим державна експертиза землевпорядної документації, в силу ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», є обов`язковою.
Скаржники просили рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.
Відзивів на касаційні скарги до суду не надходило.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо належного відповідача у справі
Відповідно до статей 6, 7 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Відповідно до пункту 1 цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.
Підпунктом 47 пункту 4 цього Положення передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні.
Верховний Суд у постанові від 09.11.2021 у справі №580/1494/19 дійшов висновку, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, дії чи рішення, вчинені (ухвалені) в результаті здійснення управлінських повноважень щодо ведення Державного земельного кадастру, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах.
Враховуючи таке правове регулювання та висновки Верховного Суду, доводи касаційної скарги щодо неналежного відповідача у справі не можна визнати обґрунтованими.
Водночас, судами попередніх інстанцій не з`ясовано статус Відділу у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та його можливість бути відповідачем у цій справі.
Щодо підстав відмови у державній реєстрації земельної ділянки
Організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру регулюються Законом України «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон №3613-VI) та постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, якою затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок №1051).
За змістом статті 9 Закону №3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 статті 24 Закону №3613-VI державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;
Для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
Аналогічні вимоги щодо переліку документації, яка подається Державному реєстратору для державної реєстрації земельної ділянки, а також щодо процедури розгляду заяви та прийняття відповідного рішення за наслідками її розгляду, передбачені пунктами 110, 111 Порядку №1051.
Відповідно до пункту 110 Порядку №1051 для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються:
1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22;
2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації);
3) електронний документ.
Відповідно до пункту 111 Порядку №1051 за результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор, зокрема, приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі, зокрема, невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту та подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.
За змістом наведених норм, підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки є, зокрема, невідповідність поданих документів даним Державного земельного кадастру та ненадання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така експертиза є обов`язковою.
Оскільки державним кадастровим реєстратором було встановлено невідповідність електронного документа позивача установленим вимогам, то в цій частині оскаржуване рішення відповідає вимогам пунктів 110-111 Порядку №1051.
За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині не можна визнати обґрунтованими.
Застосування судами до спірних правовідносин положень пункту 77 Порядку та висновок про те, що підстава для відмови у державній реєстрації земельної ділянки, що вказана у оскарженому рішенні, не визначена законодавцем, як така, що має наслідки щодо відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, оскільки підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки, відповідно до пункту 111 Порядку №1051, є невідповідність документів, визначених пунктом 110 цього Порядку.
Щодо суті оскаржуваного рішення відповідача
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналогічні приписи містила стаття 159 КАС України в редакції до 15.12.2017.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що підстави відмови у реєстрації земельної ділянки за позивачем спростовані наданими позивачем доказами, зокрема матеріалами проекту землеустрою та висновком відповідача про його погодження.
Водночас, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки була встановлена відповідачем, на підставі наявних картограмм агровиробничих груп ґрунтів, належність частини земельної ділянки, яку бажає отримати позивач у користування, до чорноземних звичайних середньогумусних і малогумусних середньосуглинкових (группа 60 д) провінції степова Правобережна, які відносяться до особливо цінних груп ґрунтів та обов`язково підлягають державній землевпорядній експертизі.
В порушення вимог статті 242 КАС України щодо законності та обгрунтованості судового рішення суд першої інстанції не з?ясував належність земельної ділянки, яку бажає отримати в користування позивач, до особливо цінних земель і дані картограм агровиробничих груп, якими керувався відповідач під час прийняття оскаржуванного позивачем рішення, не перевірив.
При цьому, оскільки за правилами пункту 74 Порядку №1051 перевірка електронного документа здійснюється на предмет його відповідності даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів), то саме такі докази є належними до предмета доказування у цій справі в розумінні статті 73 КАС України.
Натомість, в порушення вимог статті 242 КАС України, судами попередніх інстанцій перевірка рішення відповідача здійснювалась на предмет його відповідності матеріалам проекту землеустрою, в складі якого знаходиться висновок ДФ ДУ «Держґрунтохорона» від 06.04.2017 про ґрунтовий покрив та агрохімічний паспорт.
Крім того, висновок ДФ ДУ «Держґрунтохорона» від 06.04.2017 про ґрунтовий покрив земельної ділянки і агрохімічний паспорт розроблені на підставі Технічного звіту по коригуванню матеріалів великомасштабного обстеження ґрунтів 1992 року.
Водночас, судом апеляційної інстанції не взято до уваги надану відповідачем інформацію ДП «Дніпровський інститут землеустрою» щодо належності земельної ділянки, яку бажає отримати в оредну позивач, до відповідної агрогрупи та викопіювання з Технічного звіту по коригуванню матеріалів великомасштабного обстеження ґрунтів 1992 року (т.1 а.с. 140-141).
Крім того, апеляційний суд під час розгляду апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у постанові від 05.10.2017 дійшов висновку, що підставою для відмови у державній реєстрації стала відсутність в картограмах відомостей про зміну ґрунтовного покриву земельної ділянки з шифру 60д на шифр 66д.
При цьому, в порушення вимог статті 242 КАС України жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували або ж спростовували такі зміни в картограмах апеляційним судом не досліджено, а висновок суду ґрунтується на даних проекту землеустрою, зокрема на висновку про ґрунтовий покрив земельної ділянки ДФ ДУ «Держґрунтохорона» і даних агрохімічного паспорту, які не є безпосередніми носіями інформації, а видані на підставі інформації Технічного звіту по коригуванню матеріалів великомасштабного обстеження ґрунтів 1992 року.
З цих підстав також необгрунтованою є відмова суду апеляційної інстанції у постанові від 05.10.2017 у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів змін у грунтовому покриві земельної ділянки, яку бажає отримати у користування позивач (т.1 а.с. 230-231).
Також суд апеляційної інстанції помилково вважав проект землеустрою затвердженим, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на час розгляду справи проект землеустрою лише було погоджено відповідачем.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 19.08.2020 № 287/587/16-ц дійшов наступних висновків:
«Агрохімічний паспорт земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення.
Отже, агрохімічний паспорт не належить до переліку документів, які подаються в обов`язковому порядку при відведенні земельних ділянок у власність.».
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції, відповідно до статті 74 КАС України не з?ясували допустимість агрохімічного паспорта як доказу, з огляду на підстави його видачі на те, що його видано позивачу як землекористувачу земельної ділянки площею 49,8 га, однак, як встановлено судами, станом на час розгляду справи земельна ділянка позивачу у користування ще не передавалась.
Крім того, надаючи перевагу поданим позивачем доказам (проекту землеустрою, висновку про його погодження) судом апеляційної інстанції не обгрунтовано відхилення таких же доказів (проекту землеустрою, висновку про його погодження), наданих ОСОБА_1 , хоча, як встановлено судом, останній звернувся до відповідача за відведенням частини тієї ж ділянки, яку бажає отримати у користування позивач, і 14.06.2017 відповідач погодив проект землеустрою.
Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, а також якщо суд необгрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для справи.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. (ч. 4 ст. 353 КАС України).
Враховуючи викладене, касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області підлягають частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, в ході якого суду необхідно усунути наведені у цій постанові порушення норм процесуального права, у повній мірі встановити фактичні обставини справи, витребувати та дослідити зібрані докази та надати їм оцінку виходячи з правового регулювання спірних правовідносин.
Керуючись ст. 242 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Касаційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2017, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
В.М. Кравчук
А.А. Єзеров