ПОСТАНОВА
Іменем України
08 квітня 2020 року
Київ
справа №804/4245/17
провадження №К/9901/51518/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Боженко Н. В., і постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Прокопчук Т. С. (головуючий), Шлай А. В., Кругового О. О.
І. Суть спору
1. У липні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (надалі також ГУНП в Дніпропетровській області, відповідач), у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 10 квітня 2017 року № 1456 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського ІТТ № 3 ГУНП» в частині пункту 1 про накладення на поліцейського відділення № 1 взводу конвойної служби ІТТ № 3 ГУ НП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 6 червня 2017 року № 186 о/с «По особовому складу» про звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського відділення № 1 взводу конвойної служби ІТТ № 3 ГУНП, зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);
1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського відділення № 1 взводу конвойної служби ізолятору тимчасового тримання № 3 ГУНП з 7 червня 2017 року;
1.4. стягнути з ГУНП в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 7 червня 2017 року до дати винесення постанови суду.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідачем протиправно та необґрунтовано прийнято оскаржуваний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції, за начебто вчинення позивачем адміністративного порушення передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), оскільки такого позивач не вчиняв, що підтверджено відповідною постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Також позивач зауважував на тому, що висновок службового розслідування й оскаржувані накази ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача та не містять жодних об`єктивних даних, які би свідчили про порушення позивачем службової дисципліни та вчинення дій, які би дискредитували його як поліцейського.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наголошував на його безпідставності з огляду на правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 7 листопада 2015 року проходив службу в органах Національної поліції.
5. 6 червня 2017 року ГУНП в Дніпропетровській області було винесено наказ № 186 о/с «По особовому складу» про звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського відділення № 1 взводу конвойної служби ІТТ № 3 ГУНП, зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
6. Підставою для видання вказаного наказу слугував наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 10 квітня 2017 року № 1456, яким
ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з висновком про проведення службового розслідування.
7. Так, відповідно до висновку службового розслідування, виявлено грубе порушення ОСОБА_1 вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», присяги працівника поліції, що виразилося у відмові 31 березня 2017 року на перехресті вулиць Електрометалургів та Жигулівської в місті Нікополь від проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп`яніння під час складання поліцейськими адміністративного матеріалу та керування транспортним засобом, не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб. У зв`язку з чим 31 березня 2017 року складено адміністративний протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, а також винесено відносно ОСОБА_1 постанову серії БР № 419384 за частиною першою статті 126 КУпАП.
8. Вважаючи вищевказані накази ГУНП в Дніпропетровські області про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення зі служби в поліції протиправними, позивач звернувся до суду.
9. В аспекті предмету доказування суди встановили, що відповідно до наданих позивачем під час проведення службового розслідування пояснень останній повідомив, що він 31 березня 2017 року був вихідний і він не керував 31 березня 2017 року автомобілем Чері Тігго, держ. номер НОМЕР_1 , водієм якого в той день був ОСОБА_2 . З цих підстав ОСОБА_1 відмовився проходити запропоноване йому медичне обстеження на стан алкогольного сп`яніння, оскільки для цього не було підстав. Згодом позивач самостійно звернувся до Нікопольської центральної міської лікарні, де за особистою заявою здав аналіз крові. В результаті медичного огляду ознак сп`яніння не виявлено, що підтверджується висновком від 31 березня 2017 року № 263.
10. Під час судового розгляду справи в якості свідка був допитаний ОСОБА_2 , який підтвердив, що 31 березня 2017 року саме він керував автомобілем Чері Тігго, держ. номер НОМЕР_1 .
11. У якості свідка також допитаний інспектор взводу супроводу ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , який пояснив, що не бачив, хто був за кермом автомобіля Чері Тігго, держ. номер НОМЕР_1 , та протокол про адміністративне правопорушення складав зі слів співробітників поліції.
12. Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області постановою від 19 липня 2017 року у справі № 182/2221/17, яка набрала законної сили 30 липня 2017 року, справу про адміністративне правопорушення у відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрив на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
13. Такого висновку суд дійшов, констатувавши, що на підтвердження вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, зокрема, що саме він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, суду не надано жодного доказу.
14. Також Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області постановою від 30 жовтня 2017 року скасував постанову серії БР № 419384 від 31 березня 2017 року, винесену інспектором взводу ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Бідняк І. Є. у відношенні ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
15. Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 28 листопада 2017 року, яку залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив:
15.1. визнав протиправним та скасував наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 10 квітня 2017 року № 1456 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського ІТТ № 3 ГУНП» в частині пункту 1 про накладення на поліцейського відділення № 1 взводу конвойної служби ІТТ № 3 ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
15.2. визнав протиправним та скасував наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 6 червня 2017 року № 186 о/с «По особовому складу» про звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського відділення № 1 взводу конвойної служби ізолятору тимчасового утримання № 3 ГУНП, зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);
15.3. поновив ОСОБА_1 на посаді поліцейського відділення № 1 взводу конвойної служби ізолятору тимчасового утримання № 3 ГУНП з 7 червня 2017 року;
15.4. стягнув з ГУНП в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 7 червня 2017 року по 28 листопада 2017 року в сумі 15498,00 гривень;
15.5. стягнув з ГУНП в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 640,00 гривень;
15.6. постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського відділення № 1 взводу конвойної служби ізолятору тимчасового утримання № 3 ГУНП та стягнення грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць допустив до негайного виконання.
16. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив із недоведеності належними доказами факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
17. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
18. У касаційній скарзі позивач наполягає на законності оскаржуваних наказів і наголошує на тому, що не визнання позивача винним у вчиненні адміністративних проступків не впливає на наявність у його діяннях складу дисциплінарного проступку.
19. У касаційній відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про відмову в позові.
V. Оцінка Верховного Суду
20. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21. Водночас 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
22. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
23. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
24. Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України; Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (у редакції Закону України від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII; надалі - Закон № 580-VIII); Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (у редакції Закону України від 16 травня 2013 року № 245-VII; надалі - Дисциплінарний статут); Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року № 1179 (надалі - Правила етичної поведінки поліцейських) та іншими нормативно-правовими актами.
25. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Статтею 2 Закону № 580-VIII регламентовано, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:
1) забезпечення публічної безпеки і порядку;
2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
3) протидії злочинності;
4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
27. За приписами частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
28. Згідно з частиною першою статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
«Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».
29. Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
30. Пунктом 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» законодавець поширив на поліцейських дію Дисциплінарного статуту до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції». Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII Про Дисциплінарний статут Національної поліції України набрав чинності 7 жовтня 2018 року.
31. Частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту визначає поняття «службова дисципліна» як дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
32. Згідно з частиною другою цієї ж статті службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається:
створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму;
забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності;
дотриманням законності і статутного порядку;
повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності;
вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей;
забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту;
умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу;
належним виконанням умов контракту про проходження служби.
33. Визначення дисциплінарного проступку міститься у статті 2 Дисциплінарного статуту та означає невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
34. Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.
35. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, серед іншого: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють тощо.
36. Відповідно до пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських під час виконання службових обов`язків поліцейський, серед іншого, повинен:
неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;
поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;
контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;
інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
37. Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:
1) усне зауваження;
2) зауваження;
3) догана;
4) сувора догана;
5) попередження про неповну посадову відповідність;
6) звільнення з посади;
7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;
8) звільнення з органів внутрішніх справ.
38. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
39. Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
40. При цьому за приписами частини четвертої статті цього ж Кодексу вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
41. При цьому Верховний Суд бере до уваги, що такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.
42. Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
43. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової чи адміністративно-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів відповідного провадження.
44. Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, зобов`язаний довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.
45. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:
- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
46. Зважаючи на встановлені судами на підставі зібраних і проаналізованих у їх взаємозв`язку доказів фактичні обставини цієї справи, беручи до уваги ненадання відповідачем належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, що ставляться позивачеві у провину, а також факт не доведення вини позивача у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 126, частиною першою статті 130 КУпАП, у судовому порядку, Верховний Суд констатує правильність висновків судів щодо протиправності спірних наказів і наявності підстав для їх скасування із поновленням позивача на роботі.
47. Аргументи касаційної скарги, які зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи, жодним чином не скасовують указаних висновків судів.
48. Визначений судами період вимушеного прогулу позивача та присуджена у якості компенсації за вимушений прогул сума не є предметом касаційного оскарження.
VІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги
49. За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення в частині, що є предметом перегляду в суді касаційної інстанції, ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
50. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судові рішення - без змін.
VІI. Судові витрати
51. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 804/4245/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич