ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 804/5234/17

касаційне провадження № К/9901/56606/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 (головуючий суддя - Семененко Я.В., судді - Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2017 №8651/04-10-13-02, яким платнику визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у розмірі 25244,96 грн.

На обґрунтування зазначених вимог позивач послався на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав того, що відповідно до положень Бюджетного кодексу України зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Оскільки Павлоградська міська рада прийняла рішення про встановлення ставок податку на нерухоме майно лише в січні 2017 року, то 2017 рік - це плановий період, а 2018 рік - вже бюджетний рік, в якому і повинно бути визначено грошове зобов`язання позивачу зі сплати податку за 2017 рік.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 20.11.2017 у задоволенні позову відмовив, виходячи з правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на те, що позивач є платником податку на нерухоме майно, має у власності нерухоме майно, яке є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно. Суд дійшов до висновку, що відповідач, визначаючи податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік правомірно застосував ставки податку на нерухоме майно, визначені рішенням Павлоградської міської ради.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 13.06.2018 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив: визнав неправомірним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 29.06.2017 №8651/04-10-13-02.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що у спірному випадку позивачу визначені податкові зобов`язання не як суб`єкту підприємницької діяльності, а як власнику нерухомого майна, яке є об`єктом оподаткування, у зв`язку з чим, застосовуючи ставки податку, які визначені органом місцевого самоврядування, контролюючий орган був зобов`язаний встановити фактичне використання позивачем об`єкта нежитлової нерухомості у комерційних цілях та з урахуванням встановленого визначитися із ставками податку, які підлягали застосуванню, водночас, відповідачем не надано доказів використання позивачем нерухомого майна у комерційних цілях. Суд також зазначив, що рішення Павлоградської міської ради від 04.01.2017 №540-18/VІІ «Про внесення змін до рішення міської ради від 11.01.2016 №74-4/VII» не було підставою для прийняття оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на правомірне визначення позивачу податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік, відповідно до вимог підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), з урахуванням ставок податку на нерухоме майно для об`єктів нежитлової нерухомості, встановлених рішенням Павлоградської міської ради від 11.01.2016 №74-4/711.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.08.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.02.2024 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 21.02.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов до наступних висновків.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивачу на праві приватної власності належать об`єкти нерухомості, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівля «А» - лікарня (цегла) загальною площею 1832,0 кв.м.; №1 - огорожа; будівля «Б» - септик (система каналізації), що підтверджується копією рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.06.2007 у справі №2-/07р. (дата набрання законної сили - 17.06.2007), витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.08.2007, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.05.2013.

Контролюючим органом у відповідності до положень підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.06.2017 №8651/04-10-13-02, яким позивачу визначені грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у сумі 25244,96 грн, яке було направлено на адресу платника засобами поштового зв`язку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Положеннями статті 8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України, місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи", (набрав чинності 01.01.2015), викладено у новій редакції статтю 266 ПК України, якою запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

За приписами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України (в редакції чинній з 01.01.2016) ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Пунктом 12.3 статті 12 ПК України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо встановлення місцевих податків та зборів.

За правилами підпункту 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, місцеві ради мають обов`язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Водночас, пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №909-VІІІ передбачено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Отже, у 2016 році зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, а відповідно, відсутні обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно із пунктом 7 «Прикінцеві положення» Закону №909-VІІІ, який набув чинності з 01.01.2016, рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2016 рік місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України, зокрема, і податку на майно.

Підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Таким чином, ПК України встановлено обов`язок громадянина сплатити податок за 2016 рік незалежно від термінів прийняття рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.

Як установлено судами, рішенням Павлоградської міської ради від 01.01.2016 №74-4/VII визнано такими, що втратили чинність рішення міської ради від 28.01.2015 №1523-50/VI «Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», рішення від 17.02.2015 №1555-51/VI та від 28.07.2015 №1702-55/VI «Про внесення змін до рішень Павлоградської міської ради щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості на 2016 рік, зокрема, для інших будівель: комерційного призначення - 1 відсоток мінімальної заробітної плати за 1 кв.м.

Станом на 01.01.2016 розмір мінімальної заробітної плати складав 1378,00 грн, розмір грошового зобов`язання позивачу було визначено у такий спосіб: 13,78 грн (1% мінімальної заробітної плати) * 1832 кв.м. (площа об`єкту нерухомості згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) = 25244,96 грн.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини у даній справі, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власник об`єкта нежитлової нерухомості. При визначенні розміру та застосуванні ставок для обчислення податкових зобов`язань оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, відповідач обґрунтовано застосував ставку у розмірі визначеному рішенням Павлоградської міської ради від 01.01.2016 №74-4/VII, що відповідало та не перевищувало розміру, визначеному за зазначений період 2016 року, відтак суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірно прийняте контролюючим органом і не підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 КАС України).

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 скасувати, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк