ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2021 року
м. Київ
справа № 804/5946/17
адміністративне провадження № К/9901/7398/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Сушайла Богдана Володимировича, Прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області Скоренка Ігоря Олександровича, Слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Голубинського Ігоря Леонідовича, Державної казначейської служби України про визнання незаконними дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 (у складі: головуючого судді Єфанової О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 (у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О., суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.) у справі №804/5946/17,
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Сушайла Богдана Володимировича, прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області Сакоренка Ігоря Олександровича, слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Голубинського Ігоря Леонідовича, судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Чуприни Андрія Петровича, Державної казначейської служби України в якому просив:
Визнати незаконним обшук, проведений 16 серпня 2017 року слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Голубинським Ігорем Леонідовичем за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати незаконними дії слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Сушайла Богдана Володимировича щодо подання клопотання про проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати незаконними дії прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області Сакоренка Ігоря Олександровича, щодо погодження клопотання про проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати незаконними дії судді Чуприни Андрія Петровича щодо винесення ухвали від 07.08.2017 по справі №182/4143/17, провадження №1-кс/0182/1410/2017 про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати незаконними дії слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Голубинського Ігоря Леонідовича щодо проведення обшуку без участі представників ради адвокатів, проведеного 16.08.2017р. за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої проведенням незаконного обшуку, проведеного 16 серпня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 , 2 823,60 грн. (дві тисячі вісімсот двадцять три гривні 60 копійок).
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої проведенням незаконного обшуку, проведеного 16 серпня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 , 50000,00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок).
2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Сушайла Богдана Володимировича, прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області Сакоренка Ігоря Олександровича, слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Голубинського Ігоря Леонідовича, судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Чуприни Андрія Петровича, Державної казначейської служби України про визнання незаконними дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди в частині позовних вимог щодо визнання незаконними дій судді Чуприни Андрія Петровича щодо винесення ухвали від 07.08.2017 по справі №182/4143/17, провадження №1-кс/0182/1410/2017 про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
3. В іншій частині судом першої інстанції позовну заяву прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.
4. Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивач не погоджується із проведенням обшуку у його робочому приміщенні адвоката, дозвіл на проведення якого надано ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області за результатами розгляду клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області в межах кримінального провадження №12016040230000005 від 06.01.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367, ч.3 ст.191, ч.2 ст.364, ч.5 ст.191, ч.2 ст.189 КК України.
5. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Сушайла Богдана Володимировича, прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області Скоренка Ігоря Олександровича , слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Голубинського Ігоря Леонідовича , Державної казначейської служби України про визнання незаконними дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
6. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 судове рішення суду першої інстанції залишено без змін.
7. Суди попередніх інстанції дійшли висновків, що спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами щодо проведеного обшуку в межах кримінального провадження №12016040230000005 від 06.01.2016 не є спором, який розглядається в порядку адміністративного судочинства, тому що оскільки кримінальне провадження, в рамках якого було вчинено дії щодо проведення обшуку, не припинено, адміністративний суд позбавлений процесуальної можливості на вирішення даної справи, натомість правомірність таких дій має бути перевірена у порядку кримінального судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
8. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі №804/5946/17, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
9. В обґрунтування поданої скарги касатор зазначає, що оскільки він у кримінальному провадженні не має ніякого статусу, відсутня можливість в порядку КПК України оскаржити дії слідчого щодо проведення обшуку, то позовна заява має подаватись в порядку адміністративного судочинства.
10. ОСОБА_1 також вказує, що ним подавалось клопотання на витребування відповідних доказів, проте, на думку позивача, прокуратурою Дніпропетровської області ухвала про витребування належним чином оформлених доказів того, що досудове розслідування №12016040230000005 від 06.01.2015 не завершено, не виконано належним чином, а судами попередніх інстанцій даний факт враховано не було.
11. Від Прокуратури Дніпропетровської області до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій зазначається, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано закрили провадження у справі, оскільки кримінальне провадження, в рамках якого було вчинено дії щодо проведення обшуку, не припинено, адміністративний суд позбавлений процесуальної можливості на вирішення даної справи, натомість правомірність таких дій має бути перевірена у порядку кримінального судочинства.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
12. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 16 березня 2020 року.
13. Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 16.03.2020 визначено склад суду: суддя-доповідач Жук А.В., судді Мельник-Томенко Ж.М., Яковенко М.М.
14. Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі №804/5946/17.
15. Розпорядженням Заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23.03.2021 №489/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та веденням до іншої судової палати судді Яковенка М.М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21.09.2020 № 12), який входить до складу постійної колегії суддів.
16. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 23.03.2021 визначено новий склад суду: суддя-доповідач Жук А.В., судді, Мельник-Томенко Ж.М., Соколов В.М.
17. Ухвалою судді Верховного Суду від 29.03.2021 дану адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
18.1. Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла.
Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.
19. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
19.1. Частина 1 статті 2 КАС України. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
19.2. Пункт 2 частини 1 статті 4 КАС України. Публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;
19.3. Пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;
19.4. Пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
19.5. Пункт 2 частини 2 статті 19 КАС України. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
20. Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)
20.1. Частина 1 статті 1 КПК України. Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
20.2. Пункт 10 частини 1 статті 3 КПК України. Кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
20.3. Стаття 24 КПК України. Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
20.4. Стаття 86 КПК України. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
20.5. Частина 2 статті 91 КПК України. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду виходить з наступного.
22. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
23. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
24. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
25. Проте юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС України).
26. Так, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи свідчать, що позивач не погоджується із проведеним обшуком у його робочому приміщенні адвоката, дозвіл на проведення якого надано ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області за результатами розгляду клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області в межах кримінального провадження №12016040230000005 від 06.01.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367, ч.3 ст.191, ч.2 ст.364, ч.5 ст.191, ч.2 ст.189 КК України.
27. З наведеного випливає, що спірні правовідносини, виникли між позивачем та відповідачами щодо проведеного обшуку в межах кримінального провадження №12016040230000005 від 06.01.2016.
28. Згідно із частиною першою статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
29. Відповідно до визначення, закріпленого в пункті десятому частини першої статті 3 КПК України, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
30. За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.
31. Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно з частиною першою статті 24 КПК України гарантується кожному в порядку, передбаченому цим Кодексом.
32. Водночас гарантіями законності процесуальних дій та/або рішень органів досудового розслідування й суду є не лише можливість їх окремого оскарження, а й низка інших визначених кримінальним процесуальним законом механізмів - право підозрюваного, обвинуваченого й інших визначених у КПК України осіб брати участь у проведенні слідчих дій, висловлювати зауваження, заперечення щодо порядку їх здійснення (пункти дев`ятий, десятий частини третьої статті 42 КПК України), а під час судового розгляду кримінального провадження по суті - заявляти клопотання про визнання недопустимими доказів, одержаних з порушенням установленого законом порядку (частина третя статті 89 КПК України).
33. Обшук житла чи іншого володіння особи є втручанням у її право на повагу до свого житла, передбачене частиною першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до пункту 2 зазначеної статті таке втручання допускається лише як виняток у випадках, коли воно здійснюється згідно із законом (законність), є необхідним у демократичному суспільстві (пропорційність) в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (легітимна мета).
34. На рівні національного законодавства гарантією захисту зазначеного конвенційного права є закріплена у статті 30 Конституції України засада недоторканності житла чи іншого володіння особи, що полягає в недопустимості проникнення до них інакше як за вмотивованим рішенням суду, за винятком невідкладних випадків, установлених законом.
35. Конкретний механізм втілення цієї гарантії регламентовано у статтях 234-236 КПК України.
36. Згідно із закріпленими в цих статтях процесуально-правовими нормами обшук житла чи іншого володіння особи проводиться на підставі ухвали слідчого судді, який при наданні відповідного судового дозволу за поданням слідчого або прокурора зобов`язаний перевірити наявність законних підстав для цього і дотримання інших умов допустимості втручання у право на недоторканність житла.
37. Обшук є слідчою дією, яка здійснюється уповноваженими службовими особами органів досудового розслідування в межах кримінального провадження. Підстави та порядок санкціонування і проведення такої процесуальної дії, контроль за їх дотриманням, правові наслідки порушення, а також правила використання результатів обшуку встановлено нормами кримінального процесуального закону в контексті тих питань, які підлягають вирішенню у кримінальному провадженні.
38. Перевірка законності способів отримання доказів, тобто відповідності їх вимогам КПК України, згідно із частиною першою статті 86 цього Кодексу є критерієм оцінки доказів на предмет їх допустимості. З огляду на положення частини другої статті 91 КПК України оцінка доказів є невід`ємним елементом доказування як сукупності встановлених кримінальним процесуальним законом дій слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, спрямованих на встановлення обставин, що мають значення для кримінальної справи.
39. З`ясування законності проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, яке не припинено, судом адміністративної юрисдикції може призвести до передчасного вирішення питань, які підлягають розв`язанню судом під час розгляду кримінальної справи по суті. Така ситуація може негативно позначитись на перебігу і результатах кримінального провадження з точки зору виконання його основних завдань. Встановлення правомірності/протиправності процесуальної дії в порядку адміністративного судочинства означатиме констатацію юридичного факту, який безпосередньо впливає на оцінку доказів, за межами встановленої кримінальним процесуальним законом процедури з порушенням закріпленої у статті 22 КПК України засади змагальності. Адже наведена засада вимагає надання іншим учасникам процесу можливості під час судового розгляду кримінального провадження взяти участь у дослідженні доказів, висловити свої позиції й аргументи щодо їх оцінки, які були б сприйняті судом і одержали відповідь при прийнятті рішення з цих питань.
40. У цій справі правомірність втручання у право позивача на недоторканність його володіння було перевірено слідчим суддею при наданні дозволу на обшук. Критерієм законності обшуку й, відповідно, предметом судової перевірки згідно із частиною п`ятою статті 234 КПК України є наявність достатніх підстав вважати, що: було вчинено кримінальне правопорушення; відшукувані речі або документи знаходяться у зазначеному в клопотанні володінні особи, мають значення для досудового розслідування, а відомості, що в них містяться, можуть бути доказами під час судового розгляду.
41. Таким чином, у межах процедури санкціонування та обшуку в приміщенні офісу позивача, було реалізовано механізм судового контролю за правомірністю втручання правоохоронних органів у право позивачів на повагу до свого житла в розумінні статті 8 Конвенції.
42. Суд зазначає, що лише у випадках, коли на момент звернення особи зі скаргою на проведені у кримінальному провадженні процесуальні дії, які за правилами КПК України не підлягають окремому оскарженню і можуть перевірятися при розгляді судом кримінальної справи по суті, а кримінальне провадження припинено на підставі визначеного законом процесуального рішення, розгляд таких скарг за правилами кримінального судочинства стає неможливим. Виключно в цьому разі, у зв`язку з відсутністю в особи альтернативного способу юридичного захисту, з метою реалізації її права за статтею 13 Конвенції, а також з урахуванням того, що в такій ситуації перевірка правомірності слідчих дій за іншою процедурою не може зашкодити реалізації завдань кримінального провадження, позов має розглядатися судом адміністративної юрисдикції.
43. Натомість правомірність обшуку й інших процесуальних дій, проведених у межах кримінального провадження, яке не припинено, підлягає перевірці судом у порядку кримінального судочинства. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України на справи за скаргами на такі процесуальні дії юрисдикція адміністративних судів не поширюється.
44. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №802/1335/17-а (провадження № 11-853апп18), від 13.11.2019 у справі №420/516/19 (провадження № 11-835апп19) тощо.
45. Посилання касатора на те, що ним подавалось клопотання на витребування відповідних доказів в суді першої інстанції, проте, на думку позивача, прокуратурою Дніпропетровської області ухвала про витребування належним чином оформлених доказів того, що досудове розслідування №12016040230000005 від 06.01.2015 не завершено, не виконано належним чином, а судами попередніх інстанцій даний факт враховано не було до уваги Верховним Судом не беруться та спростовуються матеріалами та встановленими обставинами даної адміністративної справи.
46. Також, доводи касатора з приводу того, що підсудність даної справи визначено рішеннями Європейського суду, зокрема, у справі Кузьменко проти України, Верховний Суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
47. Так, у справі Кузьменко проти України в результаті оспорюваного заявником санкціонованого обшуку його квартири, проведеного в межах кримінальної справи за фактом крадіжки, було вилучено кілька мобільних телефонів, тобто майно, що знаходиться у вільному обігу, право на яке є самостійним об`єктом юридичної охорони. Доводячи неправомірність обшуку, заявник акцентував увагу на тому, що органами досудового слідства не встановлено протиправності походження вилучених речей, їх можливого доказового значення у кримінальній справі й, відповідно, законності вилучення. У зв`язку з цим, телефони в подальшому повернуто.
48. Отже, рішення ЄСПЛ у справі "Кузьменко проти України", яким визнано порушення права заявника за пунктом першим статті 6 Конвенції у зв`язку з відмовою національних судів розглядати в порядку адміністративного судочинства його скаргу на дії слідчого щодо обшуку житла за відсутності в нього реальної можливості оскаржити такі дії за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, стосувалося іншої правової ситуації, а тому не дає підстав вважати незаконними й необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо предметної юрисдикції цього позову.
49. Стосовно доводів касатора з приводу того, що він не має статусу в кримінальному провадженні, а відтак не має і можливості оскаржити дії щодо провадження обшуку в іншому порядку аніж в порядку адміністративного судочинства, Суд зазначає, що ч. 1 ст. 303 КПК України визначено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, а також право осіб на таке оскарження, в зазначеному переліку дії щодо проведення обшуку - відсутні. При цьому, згідно ч. 2 ст. 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України.
50. У Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6рп/2001 роз`яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.
51. Також, Верховний Суд зазначає, що Конституційний Суд України у Рішення від 14 грудня 2011 №19-рп/2011 зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності, правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань.
52. З аналізу викладеного вбачається, що публічно-правовим спором за нормами КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій. При цьому такі функції повинні здійснюватися суб`єктом саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
53. Як було вже встановлено вище, предметом даного адміністративного позову є дії посадових осіб органів прокуратури, вчинені ними у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
54. А відтак, відповідачі у спірних правовідносинах виконували не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
55. Підсумовуючи вищенаведене, оцінивши доводи касаційної скарги та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, вважає, що оскаржувані рішення ухвалені при правильному застосуванні норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
56. Доводи касаційної скарги зазначених вище висновків не спростовують.
57. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
58. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
59. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
60. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
61. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі №804/5946/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко В.М. Соколов