ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2020 року

Київ

справа №804/670/17

адміністративне провадження №К/9901/3908/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 (суддя Гончарова І.А.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 (головуючий суддя Бишевська Н.А., судді: Семененко Я.В. , Добродняк І.Ю) у справі №804/670/17 за позовом Приватного підприємства "Дніпрометалсервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повдомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Дніпрометалсервіс" звернулось до Дніпропетровського адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.08.2016 № 0004511203, яким на підставі п.126.1 ст.126 ПК України до Товариства за затримку сплати на 3 календарних дні суми грошового зобов`язання з орендної плати за землю у сумі 132 067,90 грн. застосовано штрафні санкції (10 %) у розмірі 13 206,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки акту перевірки щодо накладення штрафу за несвоєчасну сплату сум самостійно визначеного грошового зобов`язання по орендній платі за землю у строки передбачені чинним законодавством є необґрунтованими. Оскільки, у разі подання уточнюючої декларації об`єкт застосування штрафних санкцій відсутній. Подання уточнюючої декларації не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, а нарахування штрафних санкції на підставі ст. 126 ПК України залежить від суми погашення податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання. За рахунок подання уточнюючої декларації відбувається зменшення суми раніше нарахованих зобов`язань, а не їх погашення. Отже винесене на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення № 0004511203 від 15.08.2016 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 15.08.2016 № 0004511203.

Рішення судів мотивовано тим, що погашення податкового боргу, можливе за рахунок грошових коштів, за рахунок надміру сплачених сум або за рахунок помилково сплачених сум платником до бюджету або за рахунок майна платника податків, а не за рахунок зменшення податкових зобов`язань попереднього періоду. Подача уточнюючих декларацій не є погашенням податкового боргу платником податків у розумінні норм підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14, статті 50, статті 87, статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинний на час виникнення спірних правовідносин), оскільки платник податків не погашав податковий борг, а корегував податкові зобов`язання (грошові зобов`язання) тобто, усував помилку при визначенні суми податкового зобов`язання.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування касаційної скарги зазначає, що позивачем подано уточнюючу декларацію щодо зобов`язань, строк сплати яких вже минув, а отже, зазначені зобов`язання сплачені з пропуском визначеного законодавством строку.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач просить її залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін з огляду на законність та обґрунтованість цих рішень.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПрАТ "Дніпрометалсервіс" перебуває на податковому обліку у ДПІ у Шевченківському районі м.Дніпра, у т. ч. як платник орендної плати за земельні ділянки площами 0,4491 га, 10, 5485 га та 1,3425 га відповідно, які знаходяться по вул.Г.Сталінграда, 122 на території Шевченківського району м.Дніпра.

Так, ПрАТ "Дніпрометалсервіс" подана до ДПІ у Шевченківському районі м.Дніпра:

- податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік (звітна) № 9020302398 від 19.02.2016, в якій Товариством задекларовано суму податкового зобов`язання з плати за землю на 2016 рік у загальному розмірі 4 869 885,71 грн з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями у розмірі 405 823,81 грн;

- уточнююча податкова декларація за 2016 рік № 9038533878 від 18.03.2016, в якій Товариством сума задекларованих податкових зобов`язань з плати за землю збільшена на 2016 рік за періоди, за якими не настав термін сплати у розмірі 1 714 655,58 грн. (в тому числі за січень-листопад 2016 року по 142 887, 96 грн. (щомісяця), за грудень 2016 року - 142888,02 грн.), а також задекларовано заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати у розмірі 142 887,96 грн. (в тому числі за січень 2016 року - 142 887,96 грн.) та самостійно нарахована штрафна санкція у розмірі 4 286, 64 грн;

- уточнююча податкова декларація за 2016 рік № 9039702675 від 21.03.2016, в якій Товариством сума задекларованих податкових зобов`язань з плати за землю визначена за 2016 рік у розмірі 6 584 541,29 грн. з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями у розмірі 548 711,77 грн. (по строку сплати щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця), а також задекларовано завищення податкового зобов`язання минулих податкових періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати у розмірі 142 887,96 грн. (в тому числі за січень 2016 року - 142 887,96 грн.) .

При цьому дані з вищевказаної податкової звітності з плати за землю відображені податковим органом в Інтегрованій картці платника (ІКП) ПрАТ "Дніпрометалсервіс" у хронології їх надходження.

ДПІ у Шевченківському районі м.Дніпра складено акт камеральної перевірки від 25.07.2016 № 2486/04-62-1203/01881051, проведеної з питання своєчасності сплати Товариством орендної плати за землю за період з 21.03.2016 по 25.07.2016, в якому встановлено, що в порушення п.287.3 ст.287 ПК України Товариством несвоєчасно сплачені узгоджені суми податкових зобов`язань з орендної плати за землю, самостійно визначені у поданій підприємством податковій звітності за 2016 рік.

25.07.2016 на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Дніпра винесено податкове повідомлення-рішення № 0004511203, яким на підставі п.126.1 ст.126 ПК України до Товариства за затримку сплати на 3 календарних дні суми грошового зобов`язання з орендної плати за землю у сумі 132 067,90 грн. застосовано штрафні санкції (10 %) у розмірі 13 206,79 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 285 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, для застосування до платника податків відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох фактів: сплата узгодженої суми грошового зобов`язання та відповідна кількість календарних днів затримки такої сплати.

За визначенням, наведеним у абзацу 1 пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Положеннями пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

При цьому, абзацом 1 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Суди першої та апеляційної дійшли обґрунтованого висновку, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, у податкового органу відсутні підстави для застосування до такого платника податків санкцій, передбачених пунктом 126.1статті 126 Податкового кодексу України, оскільки з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг Товариства виник в ІКП ПрАТ «Дніпрометалсервіс» внаслідок несвоєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов`язань по орендній платі за землю по податковій декларації (звітної) за 2016 рік від 18.03.2016 № 9038533878, який, як зазначає відповідач, погашено шляхом подання Уточнюючої податкової декларації від 21.03.2016 № 9039702675, згідно якої відображено завищення податкового зобов`язання минулих податкових періодів, або періодів поточного року, за якими минув термін сплати в сумі 142 887,96 грн. (в тому числі за січень 2016 року - 142 887,96 грн.). яке було двічі задекларовано до нарахування згідно уточнюючої податкової декларації від 18.03.2016 № 9038533878.

Тобто, податковий орган розцінив надання Товариством уточнюючих декларацій як погашення недоїмки (податкового боргу), що, відповідно, відображено в акті камеральної перевірки від 25.07.2016 при нарахуванні штрафної санкції.

При цьому, суди правомірно виходили з того, що специфіка нарахування штрафної санкції, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, полягає у тому, що вона застосовується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, тоді як при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючої податкової декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час як нарахування штрафної санкції залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати суми податкового зобов`язання.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243 246 250 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 у справі №804/670/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду