ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 804/6730/16

адміністративне провадження № К/9901/23432/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат») на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року у складі судді Захарчук-Борисенко Н.В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року у складі колегії суддів: Баранник Н.П. (головуючий), суддів: Дурасової Ю.В., Щербака А.А. у справі за позовом ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У жовтні 2016 року ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до суду з позовом у якому просило:

1.1 - визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Дніпропетровській області №49/4.3-4-51 від 23 вересня 2016 року.

2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 2 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, позов задовольнив частково.

3.1 Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що припис відповідача від 23 вересня 2016 року №49/4.3-4-51прийнятий відповідачем в межах повноважень та у спосіб, які передбачені законодавством. Суди попередніх інстанцій встановили порушення позивачем вимог статей 96, 97 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України), частини третьої статті 6 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон №108/95-ВР).

3. Судами попередніх інстанцій встановлено:

3.1 У період з 12 по 23 вересня 2016 року на ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" посадовими особами відповідача проводилась планова перевірка з питань додержання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки складено акт №49/4.3-4 від 23 вересня 2016 року.

3.2. У акті перевірки зазначено про порушення законодавства про працю, зокрема:

1) позивачем годинна тарифна ставка робітника І розряду з нормальними умовами праці, від якої формуються тарифні годинні ставки наступних розрядів, встановлена в розмірі 8,7 грн, тобто на рівні мінімальної, чим порушено вимоги статей 96 та 97 КЗпП України від 10 грудня 1971 року зі змінами і доповненнями, частини третьої статті 6 Закону №108/95-ВР (зі змінами і доповненнями). З урахуванням положень Колективного договору на 2012 рік, зареєстрованого УПСЗН Марганецької міської ради 30 грудня 2011 року за №35/2011, Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2011-2012 роки, укладеної між власниками (роботодавцями) підприємств, установ, організацій галузі, їх уповноваженими представниками, Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, господарськими об`єднаннями, з однієї сторони та Профспілкою трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України в особі її Центрального комітету з другої сторони, яка зареєстрована 28 липня 2011 року Міністерством праці та соціальної політики України за №40 мінімальна тарифна годинна ставка робітника першого розряду з нормальними умовами праці має встановлюватись у розмірі не менше 105% мінімальної заробітної плати і становити 9,12 грн.

3.3. 23 вересня 2016 року, на підставі акта перевірки, відповідач прийняв припис №49/4.3-4-51, яким зобов`язав позивача усунути порушення вимог частини третьої статті 6 Закону №108/95-ВР та повідомити про його виконання письмово до 1 листопада 2016 року.

3.4 Судові рішення про відмову у скасуванні припису в цій частині є предметом касаційного оскарження.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

4.1. Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги вказано, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 96 97 КЗпП України, частину третю статті 6 Закону №108/95-ВР, оскільки підприємством тарифні ставки встановлені у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.

5. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу. Просить залишити її без задоволення, а судові рішення по справі без змін. Вказує на правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, повне з`ясування всіх обставин справи. Також вказує на відсутність порушення норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування судових рішень.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, що діяла до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Норми процесуального права під час касаційного перегляду судом касаційної інстанції застосовуються у редакції КАС України станом до 8 лютого 2020 року.

8. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

10. Частиною третьою статті 96 КЗпП України визначено, що формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

11. Згідно з частинами першою - четвертою статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

12. Частиною третьою статті 6 Закону №108/95-ВР визначено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі:

тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати;

міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

13. Cтаттями 1 і 2 Закону України від 1 липня 1993 року №3356-XII «Про колективні договори» встановлено, що колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів.

Угода укладається на національному, галузевому, територіальному рівнях на двосторонній або тристоронній основі:

на національному рівні - генеральна угода;

на галузевому рівні - галузеві (міжгалузеві) угоди;

на територіальному рівні - територіальні угоди.

14. Статтею 5 цього Закону встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

15. Аналіз вказаних вище вимог КЗпП України, Закону №108/95-ВР у їх взаємозв`язку з нормами Закону України «Про колективні договори» свідчить про те, що у спірних правовідносинах годинна тарифна ставка робітника першого тарифного розряду з нормальними умовами праці, від якої формуються тарифні годинні ставки працівників наступних розрядів, має бути встановлена з урахуванням Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2011-2012 роки, укладеної між власниками (роботодавцями) підприємств, установ, організацій галузі, їх уповноваженими представниками, Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, господарськими об`єднаннями, з однієї сторони та Профспілкою трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України в особі її Центрального комітету з другої сторони, яка зареєстрована 28 липня 2011 року Міністерством праці та соціальної політики України за №40 і є чинною на час спірних правовідносин, яка передбачає встановлення такої ставки в розмірі не менше 105% мінімальної заробітної плати.

16. Суди попередніх інстанцій встановили, що годинна тарифна ставка робітника першого тарифного розряду з нормальними умовами праці, від якої формуються тарифні годинні ставки працівників наступних розрядів, позивачем була встановлена у розмірі 8,7 грн, тоді як з урахуванням вимог Галузевої угоди така тарифна ставка мала становити 9,12 грн.

17. За таких обставин та нормативного регулювання спірних правовідносин суди обґрунтовано прийшли до висновку про порушення позивачем норм статей 96 97 КЗпП України та частини третьої статті 6 Закону №108/95-ВР, правильно застосувавши вказані норми права.

18. Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Тому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

19. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: О.П. Стародуб

С.М. Чиркін