ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 804/6785/16

адміністративне провадження № К/9901/15611/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 (у складі головуючого судді Кононенко О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 (в складі колегії суддів: головуючий суддя - Ясенова Т.І., судді: Суховаров А.В., Головко О.В.) у справі №804/6785/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

В жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - позивач, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Дніпропетровській області), в якому просило скасувати постанову відповідача про накладення штрафу № 344/4.7-03/198 від 26.09.2016.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що на дільниці ремонту металургійного обладнання Ремонтного виробництва у серпні 2016 року, за графіком роботи №171 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відпрацювали 180 годин при нормі тривалості робочого часу у серпні 175 годин, однак це не може бути підставою для твердження про наявність порушення вимог законодавства про працю, оскільки оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду, тобто в кінці поточного року. А тому зазначені в постанові висновки про порушення вимог частини 2 статті 65 КЗпП України та про несплату в подвійному розмірі годинної ставки за понаднормово відпрацьований час певним працівникам є передчасними та безпідставними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, позов задоволено.

Скасовано постанову ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 26.09.2016 №344/4.7-03/198.

Стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» судовий збір в сумі 1378 грн.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга фактично обґрунтована тими обставинами, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

Так, відповідач зазначає, що працівникам, які працюють згідно графіків змінності №171, 003, 301 години, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу, не оплачують в подвійному розмірі годинної ставки та не враховують як години, відпрацьовані понаднормово, що порушує вимоги частини 2 статті 65 КЗпП «Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника». Не всім працівникам встановлено підсумований облік робочого часу та не оплачуються години, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу. Вищезазначене зафіксовано у акті перевірки, на підставі якого, та за наслідками розгляду справи про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення складено постанову № 344/4.7-03/198. Тож відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач у запереченні на касаційну скаргу просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу передано до Верховного Суду.

У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що у період з 23.08.2016 по 12.09.2016 працівниками відповідача проведено планову перевірку дотримання ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» додержання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами проведення зазначеної перевірки 12.09.2016 складено акт №344/4.7-03 від 12.09.2016, яким зафіксовано, що на дільниці ремонту металургійного обладнання Ремонтного виробництва у серпні 2016 року за графіком № 171 щодо працівників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 перевищено норму тривалості робочого часу, однак понаднормові 5 годин кожному вищевказаному працівнику оплачено у розмірі одинарної годинної ставки, хоча повинні бути оплачені як надурочні в подвійному розмірі годинної ставки.

На підставі акту перевірки, та за наслідками розгляду справи про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення складено постанову № 344/4.7-03/198 про накладення на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» штраф в сумі 72500 грн на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

Не погодившись з вказаною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки на дільниці ремонтного металургійного обладнання ремонтного виробництва запроваджено підсумований облік робочого часу та Колективним договором встановлено обліковий період - рік, то висновок відповідача щодо порушення оплати праці за понаднормово відпрацьований час за серпень 2016 року є протиправним.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 (далі - Положення), Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує, окрім іншого, реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Одним із основних завдань Держпраці України є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю (пункт 3 Положення).

Держпраця України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов`язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства (підпункт 1 пункту 4 Положення).

Статтею 61 Кодексу законів про працю України визначено, що на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).

Відповідно до пункту 2 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 № 138 (далі - Методичні рекомендації), підсумований облік робочого часу запроваджується на підприємстві роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації, а у разі його відсутності це питання відповідно до статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» може бути врегульовано колективним договором.

Як встановлено судами, позивач - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є підприємством з безперервно діючим процесом виробництва. Рішенням Погоджувальної комісії від 30.01.2013 № 42 для підрозділів з безперервним технологічним процесом запроваджено підсумковий облік робочого часу, про що внесено відповідні доповнення до пунктів 2.6.3, 3.8.Колективного договору.

Пунктом 3 Методичних рекомендацій визначено, що при підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляються роботодавцем і погоджуються з виборним органом первинної профспілкової організації, а в разі його відсутності можуть бути передбачені в колективному договорі. Графіки роботи (змінності) розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин, передбаченого статтями 50 та 51 КЗпП.

Відповідно до пункту 12 Методичних рекомендацій підсумований облік робочого часу кожного працівника здійснюється за табелем виходів на роботу та затвердженим графіком роботи (змінності) за обліковий період. Облік робочого часу по кожному працівнику має провадитись наростаючим підсумком з початку встановленого облікового періоду. Норма робочого часу за обліковий період визначається за календарем з розрахунку шестиденного робочого тижня, семигодинного робочого дня (чи відповідного скороченого робочого дня) з урахуванням скороченого робочого часу напередодні вихідних днів - до 5 годин і напередодні святкових і неробочих днів - на 1 годину.

Згідно з пунктом 13 Методичних рекомендацій у разі, коли за характером виробництва неможливе додержання законодавчої норми робочого часу в установленому обліковому періоді і неминуча необхідність надурочного робочого часу, графіки роботи (змінності) повинні розроблятися з таким розрахунком, щоб норма надурочного часу не перевищувала 120 годин на рік (ст. 65 КЗпП).

Як встановлено судами, на виконання вимог статті 61 КЗпП України, «Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу» на підприємстві пунктом 3.8. Колективного договору встановлено обліковий період, який складає рік, та запроваджено автоматичний облік відпрацьованого робочого часу по кожному працівнику у системі SAP HR помісячно з наростаючим підсумком.

Відпрацьований понад нормальну тривалість робочого часу, визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом роботи згідно табелю обліку робочого часу та нормою тривалості робочого часу за обліковий період.

Ремонтне виробництво є структурним підрозділом ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», тож на працівників цього підрозділу розповсюджується підсумований облік робочого часу з обліковим періодом рік, оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду.

Отже, оскільки станом на 31.08.2016 обліковий період не закінчений, то порушення позивачем частини 2 статті 65 КЗпП України не допущено, а тому прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу № 344/4.7-03/198 від 26.09.2016 є передчасним та протиправним.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління служби України з питань праці у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук