ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 804/6787/16

адміністративне провадження № К/9901/45536/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Дашутіна І.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ``Птахокомплекс ``Дніпровський`` на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 (суддя Кононенко О. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 (судді: Ясенова Т. І., (головуючий), Головко О. В., Суховаров А. В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``Птахокомплекс ``Дніпровський`` до Дніпропетровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ``Птахокомплекс ``Дніпровський`` (далі - ТОВ``Птахокомплекс ``Дніпровський``, товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської митниці (далі - митниця, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.07.2016 №110090000/2016/00033 та рішення про коригування митної вартості товарів від 14.07.2016 №110090000/2016/000021/1 (а.с. 14-18).

Позивач доводив, що зазначені акти індивідуальної дії є протиправними, оскільки під час митного оформлення товару для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом (за ціною контракту) митниці було надано всі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу (МК) України, а також додаткові, проте, митниця безпідставно витребувала додаткові та відмовила у прийнятті митної декларації і прийняла рішення про коригування митної вартості товару.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 08.11.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у митниці були обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, оскільки надані документи містили розбіжності щодо інформації походження товару, умов його поставки та відомостей про вартість страхування, що відповідно до чинного законодавства впливає на митну вартість товару. Такі розбіжності спричинили сумнівів у митниці щодо правильності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору і зумовили митницю витребувати у позивача додаткові документи з метою з`ясування складових митної вартості імпортованого товару, а їх ненадання надало митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, на обґрунтування якої зазначило, що під час митного оформлення товару товариство на підтвердження його вартості надало всі документи, що підтверджували задекларовані товариством відомості щодо ціни товару, а наявні розбіжності у поданих під час митного оформлення документах не впливали на числові значення складових митної вартості ввезеного товару, тому у митниці не було підстав витребувати додаткові документи, проте суди цим обставинам не надали належної уваги.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25.04.2017 відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою позивача.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів'', яким Кодекс адміністративного судочинства (КАС) України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ''Перехідні положення'' КАС в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга товариства не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 11.01.2011 між компанією Novus Europe s.a./g.v/ (Бельгія) (продавець) та ТОВ``Птахокомплекс ``Дніпровський`` (покупець) було укладено контракт №2011/01-03 на поставку товару. Умовами договору передбачено, що покупець купує товар в асортименті, кількості, якості та за ціною, передбаченими у додатках до контракту, які є невід`ємною його частиною.

Згідно з додатком від 26.05.2016 №67 до контракту від 11.01.2011 №2011/01-03 та інвойсом від 07.07.2016 №9101020417 продавець зобов`язався поставити покупцю кормову добавку ALIMET BULK (гидрокси аналог метіоніну 88%) в кількості 20' 000 кг за ціною 2,48 Євро /кг на суму 49' 600 Євро на умовах поставки СІР (с. Першотравневе, Нікопольський район, Дніпропетровська область, Україна).

Для митного оформлення товару ALIMET BULK (гидрокси аналог метіоніну 88%), ввезеного на митну територію України за зовнішньоекономічним контрактом №2011/01-03 та додатком від 26.05.2016 №67, позивач подав митну декларацію (МД) від 13.06.2016 №110090000/2016/004288, в якій задекларував товар у кількості 20' 140 кг за ціною 2,48 Євро /кг на суму 49' 947,20 Євро.

На підтвердження задекларованої митної вартості товару декларант надав: міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 07.07.2016 В №F_7265853; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 05.02.2014 НОМЕР_1 , від 07.01.2016 DR/BAM 0065381; сертифікат аналізу від 30.06.2016 б/н; експертний висновок ДП ``Держзовнішінформ`` про вартісні характеристики товару від 04.07.2016 №117/368; рахунок-фактура (інвойс) від 07.07.2016 №9101020417; страховий поліс від 04.07.2016 №288041000093; зовнішньоекономічний контракт від 11.01.2011 №2011/01-03; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 01.04.2015 №10, від 28.12.2012 №5, від 29.12.2014 №9; додаток до контракту від 26.05.2016 №67; інформацію про позитивні результати санітарно-епідеміологічного, екологічного, фіто-санітарного та радіологічного контролю товару від 07.07.2016 №2730; дозвіл на ввезення об`єктів ветеринарно-санітарного контролю - реєстраційне посвідчення від 12.03.2013 АА-03644-04-12; сертифікат про походження товару від 23.06.2016 №91 2016 04995; лист - комерційна пропозиція від 25.05.2016 б/н; сертифікат безпеки матеріалу від 09.01.2014; копію митної декларації країни відправлення від 07.07.2016 №MRN 16ВЕЕ0000027380760 (а.с. 19-25, 53, 58-68).

За результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками митниця здійснила перевірку відомостей, що містяться в документах, наданих декларантом, та встановила заниження ціни товару та розбіжності у поданих під час митного оформлення документах, і витребувала додаткові документи.

Так, зокрема, підставою для висновку про розбіжність даних у поданих документах та витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості для митниці стали такі обставини: 1. До митного оформлення надана електронна копія страхового поліса від 04.07.2016 №2828041000093, у якому не зазначена страхова премія та інформація щодо процентної ставки страхування. Зазначене унеможливлює проведення перевірки та розрахунку складових митної вартості, яка включає в себе згідно з умовами поставки СІР витрати на страхування. До того ж, страхову суму (60' 723,70 доларів США), зазначену в страховому полісі, не можливо ідентифікувати з вартістю оцінюваної партії товару (49' 947,20 Євро). Крім того, дата відправлення в свідоцтві не відповідає фактичній даті відправлення, вага (20' 000 кг) не відповідає супровідним документам (20' 140 кг), зазначена країна походження товару - Бельгія не відповідає заявленим відомостям у МД та наданому сертифікаті походження, де країна походження - США; 2. Під час аналізу вартісних граф електронної копії декларації країни відправлення товару встановлено, що зазначена в декларації вартість товару (49' 745,80 Євро) не збігається із заявленою та не містить умов поставки. У графі 44 МД країни відправлення зазначені реквізити іншого комерційного рахунку, а не той, що надавався декларантом до митного оформлення. 3. Наданий до митного оформлення експертний висновок ДП``Держзовнішінформ`` від 04.07.2016 №117/368 ґрунтується на ціновій інформації, отриманої від представництва продавця відповідної продукції ``Novus Europe s.a./n.v.`` та не містить цінового дослідження падіння ціни товару. 4. Відповідно до пункту 2.4 зовнішньоекономічного контракту якість товару підтверджується сертифікатом якості виробника, але наданий до митного оформлення сертифікат містить печатки відправника``Novus Europe s.a./n.v.`` (Бельгія), хоча згідно з відомостями графи 34 МД країна походження товару - США, що також підтверджується сертифікатом про походження товару від 23.06.2016 №91 2016 04995; 5. Згідно з пунктом 6.1 контракта: ``товар должен быть отправлен (дата CMR) в течение 14 дней с даты получения предоплаты (даты получения банком валюты) при условии, что Покупатель располагает разрешением грузополучателя на импорт в Украину... ``. Документ про внесення передплати декларант не подав.

Митниця витребувала додаткові документи у позивача, а саме: страхові документи, а також документи, що містять відомості про страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; переклади українською мовою наданих документів згідно зі статтею 254 МК України.

Декларант відмовився подати інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення та висловив прохання завершити митне оформлення.

Ураховуючи, що на пропозицію митниці додаткових документів позивач не надав, а надані документи містили розбіжності та не містили відомостей щодо складових митної вартості і не давали можливості для застосування першого методу, митниця винесла картку відмову у прийнятті митної декларації та прийняла рішення про коригування митної вартості і визначила її за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів за ціною 3,20 Євро/кг), що є предметом спору у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України.

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини перша - третя цієї статті).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (зокрема, постанови від 19.02.2019 у справі №804/1316/16, від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15, але не виключно) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53 54 МК України Верховний Суд зробив у ряді постанов (зокрема, але не виключно, постанова від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, постанова від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, постанова від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, постанова від 17.01.2022 у справі №520/2000/19).

Також неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків.

Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

У цьому висновку Суд звертається до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.03.2020 у справі №480/4423/18 (провадження №К/9901/19899/19).

Як встановили суди попередніх інстанцій, ТОВ``Птахокомплекс ``Дніпровський`` надало митниці документи відповідно до частини другої статті 53 МК України, які, однак мали розбіжності (суперечності) і не підтверджували всі складові задекларованої митної вартості товару. Ці обставини були встановлені на підставі оцінки письмових доказів у справі (зовнішньоекономічного контракту та доповнень до нього, інвойсу, страхового полісу, сертифікатів походження товару та інші).

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Умови поставки, страхування товару, вартість яких відповідно до чинного законодавства включається до митної вартості товару, суперечності щодо кількості товару безпосередньо впливали на ціну товару, тому у митниці були обґрунтовані сумніви щодо правильності відомостей щодо ціни товару, задекларованої позивачем, та підстави витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості імпортованого товару.

Однак, товариство не виконало вимоги контролюючого органу щодо надання пояснень та додаткових документів з приводу питань, які виникли при митному оформленні товару, у зв`язку з чим митниця правомірно вчинила дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару, і при коригуванні митної вартості товару застосувала другорядний метод визначення митної вартості - метод за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до наявної у відповідача інформації щодо вартості оцінюваного товару, раніше ввезеного, відповідно до положень статті 59 МК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи позивача не спростовують встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі та зробленого на підставі їх юридичної оцінки висновку про відмову в позову.

Доводи позивача про помилковість висновків судів попередніх інстанцій у поданій заяві з посиланням на позицію Верховного Суду у постанові від 29.03.2018 у справі №804/7388/16 (провадження №К/9901/26/17) за позовом одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача з аналогічним предметом і з аналогічних підстав Верховний Суд у цій справі не приймає.

У постанові від 29.03.2018 у справі №804/7388/16 Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, що були встановлені судами попередніх інстанцій, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів. Натомість у цій справі суди попередніх інстанцій на підставі оцінки письмових доказів у справі встановили, що сумніви митниці були обґрунтованими, оскільки надані декларантом документи на підтвердження відомостей щодо ціни товару містили розбіжності і митниця правомірно витребувала додаткові документи. І ненадання декларантом запитуваних митним органом документів з обґрунтуванням неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом стало підставою для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до частин другої, третьої статті 242 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають цим вимогам.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II ``Прикінцеві та перехідні положення`` зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Залишити без задоволення касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ``Птахокомплекс ``Дніпровський``, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва І.В. Дашутін В.П. Юрченко