ПОСТАНОВА

Іменем України

10 серпня 2023 року

Київ

справа №804/7154/16

адміністративне провадження №К/990/19288/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №804/7154/16 за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року (головуючий суддя - Баранник Н.П., судді: Малиш Н.І., Щербак А.А.),-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка в ході судового розгляду справ була замінена на правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач, ГУ ДПС) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просила стягнути з відповідача кошти у рахунок сплати податкового боргу із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 68071,35 грн (а.с.4-6).

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 26 січня 2017 року позов задовольнив повністю (а.с.31-32).

Копія вказаного судового рішення була отримана ГУ ДПС 23 березня 2017 року (а.с.35), поштове відправлення, надіслане на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , повернулось на адресу суду з відміткою «Адресат не проживає» (а.с.34).

18 січня 2022 року представник ГУ ДПС отримав оригінал виконавчого листа у справі №804/7154/16, про що складено розписку (а.с.36).

16 лютого 2022 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони її правонаступником та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Заяву вмотивовано тим, що 18 січня 2022 року видано виконавчий лист №804/7154/16 із строком його пред`явлення до 04 липня 2017 року. Тобто, виконавчий лист видано поза межами строку його пред`явлення до виконання, що є поважною причиною його пропуску. При цьому податковий борг залишається актуальним (а.с.39-48).

Ухвалою від 25 березня 2022 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд задовольнив заяву ГУ ДПС, допустив заміну стягувача у виконавчому листі, виданому 18 січня 2022 року у справі №804/7154/16, з Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області. Визнав поважною причину пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі №804/7154/16 і поновив строк його пред`явлення до виконання на три місяці з дати набрання даною ухвалою законної сили (а.с.56-58).

Такий висновок суду першої інстанції вмотивований тим, що стягувач отримав виконавчий лист у справі №804/7154/16 18 січня 2022 року, а строк пред`явлення його до виконання був встановлений до 04 липня 2017 року.

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Апелянт також просив поновити йому строк на апеляційне оскарження, мотивуючи такі вимоги тим, що про існування оскаржуваної постанови суду першої інстанції дізнався лише 01 листопада 2022 року. Ні оскаржуване рішення суду, ні податкові повідомлення-рішення та податкова вимога, які були предметом судового розгляду у справі №804/7154/16, за зареєстрованою адресою місця проживання: АДРЕСА_2 , ним не отримувались (а.с.67-75).

Також через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року, просив її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ГУ ДПС. Поважність причин пропуску на апеляційне оскарження також мотивував тим, що за зареєстрованою адресою місця проживання копію оскаржуваної ухвали не отримував (а.с.98-114).

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалами від 05 січня 2023 року та від 27 січня 2023 року поновив відповідачу строк на апеляційне оскарження, відкрив апеляційне провадження у справі №804/7154/16 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року (провадження №852/15539/22) і на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року (провадження №852/15401/22). Ухвалою від 27 січня 2023 року суд апеляційної інстанції також зупинив дію постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі №804/7154/16 (а.с.126,139).

31 січня 2023 року та 25 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду клопотання про зупинення провадження у справі №804/7154/16 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/18098/22. Свої вимоги мотивував тим, що відповідач 11 листопада 2022 року оскаржив до Дніпропетровського окружного адміністративного суду податкові повідомлення-рішення від 06 червня 2015 року №428-17, №429-17, №430-17 і податкову вимогу від 16 лютого 2016 року №220-23, на підставі яких виник податковий борг, який був предметом розгляду у межах справи №804/7154/16 (а.с.144-157, 177-186).

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 квітня 2023 року задовольнив клопотання відповідача, зупинив апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі №804/7154/16 за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №160/18098/22 (а.с.187).

Ухвала апеляційного суду вмотивована тим, що предметом розгляду у цій справі (№804/7154/16) є стягнення податкового боргу, який виник у зв`язку з несплатою податкового зобов`язання, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях від 06 червня 2015 року №428-17, №429-17, №430-17. Суд встановив, що станом на час розгляду клопотання про зупинення провадження у справі указані податкові повідомлення-рішення, а також податкова вимога від 16 лютого 2016 року №220-23 були оскаржені відповідачем до суду і Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 16 листопада 2022 року відкрив провадження в адміністративній справі №160/18098/22. Рішення, яке б набрало законної сили за результатами розгляду позову у наведеній справі, відсутнє. За таких обставин суд апеляційної інстанції, керуючись пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі №804/7154/16, оскільки спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг, не вирішений.

Також ухвалою від 27 квітня 2023 року Третій апеляційний адміністративний суд задовольнив клопотання відповідача і зупинив апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року у справі №804/7154/16 за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №160/18098/22 (а.с.191-192).

Ухвала суду вмотивована доводами, аналогічними викладеним в ухвалі про зупинення апеляційного провадження, відкритого за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі №804/7154/16. Додатково зазначено, що оскаржена відповідачем ухвала від 25 березня 2022 року стосується виконання постанови у справі №804/7154/16 про стягнення податкового боргу.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції про зупинення апеляційного провадження, відкритого за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року у справі №804/7154/16, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.

Касаційну скаргу вмотивовано тим, що відповідач подав апеляційну скаргу на ухвалу про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, що є суто процесуальним питанням, пов`язаним із стадією виконання судового рішення, яке вже набрало законної сили. Вирішення спірного питання жодним чином не пов`язане із наслідками розгляду справи №160/18098/22. При цьому правила пункту 3 частини першої статті 236 КАС України передбачають, що суд не може посилатись на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Скаржник просить врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05 липня 2021 року (справа №160/9902/19), відповідно до якого, посилання на існування іншої справи, загальні висновки та припущення про те, що обставини, які будуть установлені, можуть бути суттєвими під час розгляду справи, провадження у якій зупиняється, не є достатніми та належними умовами для зупинення провадження у справі.

Верховний Суд ухвалою від 29 червня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу шостого частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду справи.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд касаційної інстанції встановив, що ключовим питанням, яке належить вирішити суду, є правильність застосування апеляційним судом пункту 3 частини першої статті 236 КАС України під час здійснення апеляційного перегляду ухвали про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, виданого на підставі рішення про стягнення податкового боргу за умови, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виникла така заборгованість, були оскаржені до суду.

Вирішуючи ключове у цій справі питання, суд касаційної інстанції виходить з наступного.

У частині першій статті 236 КАС України перелічені випадки, коли суд зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Так, пункт 3 частини першої статті 236 КАС України встановлює, що суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Поряд з цим ця норма містить застереження, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Верховний Суд України в постанові від 07 жовтня 2015 року (справа №6-1367цс15) зазначив, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Питання застосування пункту 3 частини першої статті 236 КАС України вже було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом (зокрема, але не виключно, постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №990/22/23, від 16 лютого 2022 року у справі №9901/43/21, постанови Верховного Суду від 04 травня 2023 року у справі № 640/23621/19, від 16 вересня 2021 року у справі № 160/7139/20, від 13 травня 2021 року у справі №813/2760/18, від 28 грудня 2020 року у справі №826/20304/16), за наслідками розгляду якого було сформовано усталений підхід, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Колегія суддів у цій справі погоджується із такими висновками і не вбачає підстав для відступу від них. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом і у постанові від 05 липня 2021 року (справа №160/9902/19), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

Отже, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі, суди повинні належним чином обґрунтовувати зв`язок між очікуваним судовим рішенням (у справі, до набрання судовим рішенням у якій зупиняється розгляд справи) і предметом спору у справі, в якій приймається ухвала про зупинення провадження.

Крім того, із змісту пункту 3 частини першої статті 236 КАС України слідує, що ця норма передбачає можливість зупинення розгляду справи судом на стадії вирішення спору і не передбачає можливості зупинення розгляду заяв, в тому числі, поданих на стадії примусового виконання рішення. Аналогічний підхід неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема, але не виключно, у постановах від 01 лютого 2019 року (справа №911/2179/15), від 20 лютого 2019 року (справа №906/806/15), від 20 січня 2022 року (справа №130/545/20), від 06 вересня 2019 року (справа №805/4091/17-а) тощо.

З матеріалів цієї справи слідує, що після ухвалення Дніпропетровським окружним адміністративним судом постанови від 26 січня 2017 року про задоволення позову про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу відповідач рішення суду першої інстанції не оскаржував, з огляду на що воно набрало законної сили.

Отримавши через майже п`ять років виконавчий лист, позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про поновлення строку його пред`явлення до виконання, яка була задоволена судом. Ухвалою від 05 січня 2023 року Третій апеляційний адміністративний суд поновив відповідачу строк на апеляційне оскарження, відкрив апеляційне провадження у справі №804/7154/16 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року (провадження №852/15539/22).

Зупиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з пов`язаності правовідносин у адміністративній справі №160/18098/22 та у цій справі, а також з того, що обставини, які підлягають встановленню у справі №160/18098/22 (виходячи з предмету оскарження), можуть мати суттєве значення під час розгляду справи №804/7154/16.

Суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком апеляційного суду з огляду на наступне.

Апеляційне провадження №852/15539/22 відкрито з метою перевірки дотримання судом першої інстанції норм процесуального права і правильного застосування норм матеріального права при постановленні ухвали про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі №804/7154/16.

Частинами другою, третьою статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За правилами статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Розділ IV КАС України регулює процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (частина друга статті 372 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною першою статті 376 КАС України передбачено, що стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Таким чином, поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання є суто процесуальним питанням, пов`язаним із виконанням судового рішення. Зміст статті 376 КАС України вказує на те, що під час розгляду такої заяви процесуальним обов`язком суду є саме оцінка поважності/неповажності наведених стягувачем причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Перегляд спору по суті встановлених фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків, на цій стадії не здійснюється.

Суд касаційної інстанції не заперечує висновку апеляційного суду, що справа №160/18098/22 і ця справа (№804/7154/16) пов`язані. Проте сама по собі взаємопов`язаність двох справ не завжди свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення судом. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для цього суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі і одночасно мають значення для вирішення цієї справи. Разом з тим, в оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції не конкретизував, які саме обставини, що можуть бути встановлені під час розгляду справи №160/18098/22, мають суттєве значення для здійснення апеляційного перегляду ухвали від 25 березня 2022 року про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, враховуючи, що за правилами статті 376 КАС України оцінці підлягають саме обставини поважності/неповажності причин пропуску зазначеного строку.

Перевірка апеляційним судом законності ухвали суду, якою вирішено процесуальне питання, має самостійний характер і може бути здійснена автономно від апеляційного перегляду рішення суду по суті спору, щодо виконання якого виникло це процесуальне питання, у випадку зупинення такого апеляційного перегляду.

За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується з доводами скаржника, що розгляд справи №160/18098/22 не матиме безпосереднього впливу на застосування апеляційним судом норм процесуального права під час перегляду ухвали від 25 березня 2022 року. Водночас перегляд цього судового рішення у встановлені законом строки забезпечить гарантоване Конституцією України право на судовий захист, зокрема шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному порядку, відновлення порушених прав і свобод та максимального запобігання негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки.

Поряд з наведеним суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що чинне процесуальне законодавство передбачає інший механізм нівелювання наслідків видачі виконавчого документа та припинення процедури примусового виконання судового рішення у разі виникнення обставин, які впливають на існування обов`язку боржника виконати судове рішення. Це відбувається шляхом визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Так, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню (частина перша статті 374 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 374 КАС України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У постанові від 05 листопада 2020 року (справа №752/2391/17) Верховний Суд вказав, що наведені в статті 374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Під іншими причинами слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

Таким чином, боржник у цій справі ( ОСОБА_1 ) не позбавлений права звернення до суду першої інстанції із заявою про визнання виконавчого листа у цій справі таким, що не підлягає виконанню, зокрема, з тієї підстави, що рішення суду, на підставі якого він був виданий, перебуває в стадії апеляційного перегляду.

Крім того, слід зазначити, що за правилами частини четвертої статті 300 КАС України якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

На виконання означеної процесуальної норми Третій апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 27 січня 2023 року зупинив дію постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі №804/7154/16 (а.с.139).

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Отже, відповідно до вимог закону виконавче провадження, відкрите за виконавчим листом від 18 січня 2022 року, підлягає зупиненню, що має на меті збереження існуючого становища до закінчення апеляційного перегляду справи і забезпечення ефективного захисту прав учасників справи.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції висновує, що законодавцем передбачено достатньо механізмів для попередження безпідставного вжиття заходів із примусового виконання судового рішення (зокрема, у випадках: апеляційного оскарження рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист; скасування чи зміни рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист).

Відтак, у цій справі суд апеляційної інстанції не правильно витлумачив норму пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, що призвело до помилкового висновку про необхідність і можливість зупинення апеляційного провадження, відкритого за апеляційною скаргою відповідача на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу та скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про зупинення апеляційного провадження з направленням справи до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345 353 355 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року про зупинення апеляційного провадження у справі №804/7154/16, відкритого за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року, скасувати.

Справу №804/7154/16 направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.П. Юрченко