ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 804/7313/15
адміністративне провадження № К/9901/12172/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №804/7313/15
за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, Дзержинського відділу ДВС у місті Кривому Розі Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Жовтоводського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Відділу ДВС Софіївського районного управління юстиції, Бердичівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Київського відділу ДВС у місті Полтаві Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Машівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Шосткинського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Сумський області про визнання неправомірною бездіяльності, відшкодування компенсації, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року, ухвалену у складі: головуючого судді Гончарової І.А., суддів Верби І.О., Сидоренка Д.В., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, постановлену у складі: головуючого судді Олефіренко Н.А., суддів Білак С.В., Шальєвої В.А.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України (далі - ДВС, відповідач-1), Дзержинського відділу ДВС у місті Кривому Розі Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області (далі - Дзержинський відділ ДВС у місті Кривому Розі ГТУЮ в Дніпропетровській області, далі - відповідач-2), Жовтоводського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області (далі - Жовтоводський міський відділ ДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області, відповідач-3), Відділу ДВС Софіївського районного управління юстиції в Дніпропетровській області (далі - Відділ ДВС Софіївського РУЮ в Дніпропетровській області, відповідач-4), Бердичівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Житомирській області (Бердичівський міський відділ ДВС ГТУЮ в Житомирській області, відповідач-5), Київського відділу ДВС у місті Полтаві Головного територіального управління юстиції в Полтавській області (Київський відділ ДВС у місті Полтаві ГТУЮ в Полтавській області, відповідач-6), Машівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Полтавській області (Машівський районний відділ ДВС ГТУЮ в Полтавській області, відповідач-7), Шосткинського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Сумській області (Шосткинський міськрайонний відділ ДВС ГТУЮ, в Сумській області, відповідач-8) з вимогами визнати неправомірною бездіяльність державних виконавчих служб областей України, які підпорядковуються ДВС та Державній казначейській службі України щодо виконання вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2004 року в справі № 1-21/04-2004; винести рішення по відшкодуванню компенсації з ростом інфляції за 2004-2015 роки та стягнути з рахунку Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України компенсацію в сумі 344464,74 на користь ОСОБА_1 .
2. На обґрунтування позову позивачка зазначила, що вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2004 року у справі № 1-21/04 задоволено її цивільний позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та стягнуто з них солідарно матеріальну та моральну шкоду в розмірі 84866,00 грн. Указаний вирок за доводами позивачки був звернутий до примусового виконання, проте органами ДВС не вчинялися виконавчі дії, у зв`язку з чим вирок суду залишився невиконаним.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Апеляційним судом Дніпропетровської області 13 липня 2004 року у справі №1-21/04 було винесено вирок щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яким, зокрема, задоволеної її цивільний позов про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 матеріальної шкоди в розмірі 4866,00 грн та моральної шкоди у розмірі 80000,00 грн.
4. Далі Апеляційним судом Дніпропетровської області позивачці було видано виконавчі листи у справі №1-21/04 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 4866,00 грн та моральної шкоди у розмірі 80000,00 грн.
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що державним виконавцем Дзержинського відділу ДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ в Дніпропетровській області 31 жовтня 2005 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1-21 від 13 липня 2004 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 84866,00 грн.
6. Розпорядженням державного виконавця від 04 листопада 2005 року у вказаному виконавчому провадженні, направленому до Криворізької виправної колонії №80, запропоновано з усіх видів заробітку боржника здійснювати стягнення коштів на користь ОСОБА_1 .
7. У грудні 2005 року ОСОБА_2 вибув до Виправної колонії №70, що знаходиться в м. Бердичеві Житомирської області, у зв`язку з чим 08 жовтня 2007 року виконавче провадження ВП № 4983508 з виконання виконавчого листа № 1-21/04 від 13 липня 2004 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоди було направлено до Бердичівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Житомирській області.
8. 08 жовтня 2007 року Бердичівським міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ в Житомирській області було відкрито виконавче провадження, яке закінчено 30 травня 2013 року на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з вибуттям ОСОБА_2 до Полтавського СІЗО.
9. У межах виконавчого провадження ВП №4983508 старшим державним виконавцем Бердичівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Житомирській області 15 квітня 2011 року було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи ОСОБА_2 .
10. З постанови старшого державного виконавця Бердичівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області від 30 травня 2013 року про закінчення виконавчого провадження судами попередніх інстанцій встановлено, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 923,64 грн. Указана постанова разом з виконавчим листом була направлена до Управління ДВС ГУЮ в Полтавській області за належністю.
11. 17 жовтня 2013 року Київським відділом ДВС м. Полтава ГТУЮ в Полтавській області відкрито виконавче провадження ВП № 40263810 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 84866,00 грн.
12. У зв`язку з переведенням ОСОБА_2 до Машівської виправної колонії № 9 постановою старшого державного виконавця Київського відділу ДВС м. Полтава ГТУЮ в Полтавській області ВП №40263810 від 13 листопада 2013 року закінчено виконавче провадження. Зі змісту вказаної постанови випливає, що стягнення з боржника не проводилося, оскільки боржник на території Київського відділу ДВС м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області не знаходився.
13. Згідно з письмовими поясненням, наданими Машівським районним відділом ДВС ГТУЮ у Полтавській області, на виконанні у відділі знаходилося зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 боргу на загальну суму 103781,76 грн, до якого входило виконавче провадження № 4441500 по виконавчому листу № 1-21/04 від 18 жовтня 2006 року (дублікат), виданого Апеляційним судом Дніпропетровської області, про стягнення коштів на користь ОСОБА_1 коштів на суму 84866,00 грн.
14. Постановою старшого державного виконавця Машівського районного відділу ДВС ГТУЮ в Полтавській області від 18 серпня 2014 року було відкрито виконавче провадження ВП № 44441500, у межах якого постановою від 18 серпня 2014 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_2 .
15. Листом від 17 листопада 2014 року № 2/4316 Машівська виправна колонія № 9 повідомила Машівський районний відділ ДВС ГТУЮ в Полтавській області, що ОСОБА_2 звільнений та вибув за адресою: с. Новожитомир, Дніпропетровської області, у зв`язку з чим державним виконавцем 31 січня 2015 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено виконавчий лист для виконання до Відділу ДВС Криворізького РУЮ.
16. Згідно з копіями платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи, Машівським районним відділом ДВС ГТУЮ в Полтавській області було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по виконавчому провадженню ВП № 44441500 1043,86 грн.
17. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні в Шосткинському міськрайонному відділі ДВС ГТУЮ в Сумській області перебувало виконавче провадження № 4850614 з виконання виконавчого листа у справі №1-21/2004 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 84866,00 грн.
18. Листом від 26 жовтня 2006 року № 3454 до Шосткинської виправної колонії №66 за місцем відбування покарання було направлено виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_5 шкоди у сумі 84866,00 грн. з метою відрахування з усіх видів заробітку боржника боргу.
19. Постановою Шосткинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Сумській області від 25 вересня 2015 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1-21 від 13 липня 2004 року ВП № 4850614 закінчено у зв`язку з вибуттям ОСОБА_5 до Конотопського виправного центру № 130.
20. Листом від 06 жовтня 2015 року № 13399 вказана постанова разом з виконавчим листом була направлена до ВДВС Конотопського МРУЮ та отримана останнім 12 жовтня 2015 року.
21. Постановою державного виконавця Жовтоводського міського відділу ДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області від 09 жовтня 2006 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 13 липня 2004 року №1-21, виданого Апеляційним судом Дніпропетровської області, про стягнення 84866,00 грн. Виконавчий документ направлено за місцем відбування покарання ОСОБА_3 до Жовтоводської виправної колонії № 26 для організації стягнення.
22. Згідно з інформацією, наданою Жовтоводською виправною колонією № 26, з особистого рахунку ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 утримано 9441,84 грн.
23. 17 жовтня 2014 року вказаний виконавчий лист був повернутий до Жовтоводського міського відділу ДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області у зв`язку зі звільненням ОСОБА_3 від відбування покарання та вибуттям за адресою: смт. Софіївка, Дніпропетровська область.
24. Постановою державного виконавця відділу ДВС Софіївського районного управління юстиції в Дніпропетровській області ВП № 46400519 від 28 грудня 2015 року виконавчий лист № 1-21/2004 від 13 липня 2004 року повернуто ОСОБА_1 , оскільки державним виконавцем встановлено відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
25. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що постановою державного виконавця Відділу ДВС у Софіївському районі Дніпропетровської області від 22 вересня 2006 року №272 закінчено виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди у розмірі 84866,00 грн у зв`язку з відсутністю в нього майна, на яке може бути звернуто стягнення. Також у вказаній постанові було зазначено, що ОСОБА_4 відбуває покарання у Виправній колонії №70, м. Бердичів Житомирської області.
26. Виконавчий документ № 1-21/04 від 13 липня 2004 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 боргу 22 вересня 2006 року було направлено за належністю до ДВС м. Житомира Житомирської області.
27. Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 відбував покарання в Криворізькій виправній колонії № 80, виконавчі документи до бухгалтерії якої не находили.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
28. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково:
28.1. визнано протиправною бездіяльність Відділу ДВС Софіївського РУЮ в Дніпропетровській області в частині примусового виконання вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2004 року у справі № 1-21/04 на підставі виконавчого листа № 1-21/04 від 13 липня 2004 року, виданого Апеляційним судом Дніпропетровської області, про солідарне стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 4866,00 грн та моральної шкоди у розмірі 80000,00 грн;
28.2. зобов`язано Відділ ДВС Софіївського РУЮ в Дніпропетровській області здійснити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії щодо примусового виконання вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2004 року у справі № 1-21/04 на підставі виконавчого листа № 1-21/04 від 13 липня 2004 року, виданого Апеляційним судом Дніпропетровської області, про солідарне стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 4866,00 грн та моральної шкоди у розмірі 80000,00 грн.
28.3. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
29. Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій зазначили, що у випадку зміни місця проживання (місцезнаходження) боржника, місця його роботи або у випадку відсутності майно боржника, на яке можна звернути стягнення, державний виконавець зобов`язаний скласти про це акт і не пізніше наступного дня надіслати виконавчий документ разом з копією цього акта до органу державної виконавчої служби за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцем знаходження майна боржника.
30. Установивши, що після вибуття ОСОБА_4 до Криворізької виправної колонії № 80 Відділ ДВС Софіївського РУЮ в Дніпропетровській області не направив виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за новим місцезнаходженням боржника, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправну бездіяльність Відділу ДВС Софіївського РУЮ в Дніпропетровській області.
31. Водночас суди попередніх інстанцій вважали, що Дзержинським відділом ДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ в Дніпропетровській області, Жовтоводським міським відділом ДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області, Бердичівським міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ в Житомирській області, Київським відділом ДВС м. Полтава ГТУЮ в Полтавській області, Машівським районним відділом ДВС ГТУЮ в Полтавській області, Шосткинським міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ в Сумській області були вжиті передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, спрямовані на стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 шкоди за виконавчим листом № 1-21/04 від 13 липня 2004 року.
32. Щодо вимог позивачки про стягнення з Державної виконавчої служби України компенсації в сумі 344464,74 грн, то суди попередніх інстанцій зазначили, що ці вимоги ґрунтуються на положеннях статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», відповідно до якої умовою стягнення компенсації є наявність шкоди, заподіяної державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення.
33. Оцінивши доводи позивачки в цій частині, суди попередніх інстанцій вважали, що позивачка не довела факту заподіяння їй шкоди неправомірними діями державних виконавців під час виконання ними виконавчих листів у справі № 1-21/04.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
34. У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління Державної казначейської служби України стягнути на користь ОСОБА_1 компенсації в розмірі 344464,74 грн із Державного бюджету України за рахунок коштів, призначених на утримання Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
35. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивачка посилається на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Горнсбі проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», відповідно до яких неможливість для особи домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, становить втручання у право на мирне володіння своїм майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті першої Протоколу №1 до Конвенції.
36. Посилаючись на вказані рішення, позивачка доводить, що за несвоєчасне виконання рішень національних судів держава зобов`язана забезпечити їй адекватне та достатнє відшкодування.
37. Позивачка зазначає, що судами попередніх інстанцій був встановлений факт протиправної бездіяльності одного з відповідачів, що свідчить про завдання їй шкоди та є підставою для виплати відповідного відшкодування.
38. Інші учасники справи правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.
39. Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 30 січня 2018 року та за наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Желтобрюх І.Л., суддів Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.
40. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 31 травня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
41. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
42. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
43. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
44. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
45. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
46. Відповідно до частин першої, другої статті 2 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
47. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
48. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
49. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
50. Частиною другою статті 17 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
51. Згідно з частиною першою статті 181 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
52. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4, 19 та 287 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
53. Згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 82 Закону України від 21 квітня 1999 року 606-XIV «Про виконавче провадження» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №606-XIV) рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
VI. Позиція Верховного Суду
54. КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору і справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
55. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.
56. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
57. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
58. Так, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
59. Одним із таких видів спорів є спір між учасником виконавчого провадження та органом державної виконавчої служби з приводу його рішень, дій або бездіяльності, юрисдикція якого залежить від суду, що видав виконавчий документ, та правил судочинства, за яким було ухвалене рішення, що виконується.
60. З обставин, установлених судами попередніх інстанцій випливає, що предметом у цій справі є визнання протиправною бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо невиконання вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2004 року у справі № 1-21/04-2004, яким на користь ОСОБА_1 стягнуто матеріальну та моральну шкоду в загальному розмірі 84866 та похідні вимоги про відшкодування завданої цією бездіяльністю шкоди в розмірі 344464,74 грн.
61. Таким чином, ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження (стягувачем), а виконавчий лист № 1-21 від 13 липня 2004 року видано на виконання вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2004 року у справі № 1-21/04-2004 в частині задоволення цивільного позову у кримінальній справі.
62. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово викладала правову позицію щодо юрисдикції спорів, що виникають в межах примусового виконання рішення суду про задоволення цивільного позову у кримінальній справі.
63. У постанові від 10 квітня 2019 року у справі №806/2886/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підстави та порядок звернення й розгляду цивільного позову в кримінальному процесі передбачені статтею 128 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
64. Частинами четвертою та п`ятою статті 128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
65. Отже, інститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним із позовним провадженням, урегульованим ЦПК України.
66. Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 724/689/16-а, від 21 листопада 2018 року у справі №569/12295/16-ц, у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2016 року у справі 815/1554/15 та 22 лютого 2017 року у справі 755/5626/16-ц.
67. Відповідно до статті 383 ЦПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Згідно із частиною другою статті 384 цього Кодексу скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
68. Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, Суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та має розглядатися за правилами цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.
69. Частиною першою статті 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
70. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
71. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
72. Отже, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі №804/7313/15 підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
73. Частиною першою статті 239 КАС України визначено, що, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
74. У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи господарського судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу.
VII. Судові витрати
75. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. Суд роз`яснює, що судовий збір може бути повернутий особі за її клопотанням відповідною ухвалою суду згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».
76. Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-IX, статтями 238 239 343 349 354 355 356 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
77. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
78. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі №804/7313/15 скасувати.
79. Провадження в справі №804/7313/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, Дзержинського відділу ДВС у місті Кривому Розі Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Жовтоводського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Відділу державної виконавчої служби Софіївського районного управління юстиції, Бердичівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Київського відділу ДВС у місті Полтаві Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Машівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Шосткинського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Сумський області про визнання неправомірною бездіяльності, відшкодування компенсації закрити.
80. Роз`яснити позивачці, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства, а також роз`яснити, що позивачка має право протягом десяти днів з дня отримання нею копії цієї постанови звернутися до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
81. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко