ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2020 року
Київ
справа № 804/7836/15
провадження № К/9901/12546/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» Приходько Юлії Вікторівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Панченко О.М., Дурасової Ю.В., Коршуна А.О. від 17 серпня 2016 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк» Приходько Ю.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати противоправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк» Приходько Ю.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невключення ОСОБА_1 в загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Актабанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк» Приходько Ю.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 в загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Актабанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
3. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року скасовано та закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк» Приходько Ю.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
4. Закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що враховуючи характер спірних правовідносин, який є господарсько-правовим і не має ознак публічно-правового спору в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що згідно статті 21 Господарсько процесуального кодексу України сторони в судовому процесі є позивач і відповідач.
Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу.»
Відповідно до статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Статтею 12 Господарсько процесуального Кодексу України господарським судам підвідомчі:
справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
справи про банкрутство;
справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;
справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);
справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;
справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати;
поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;
справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
Жодна зазначена норма не має відношення до предмету позову позивача.
Отже, позивач не має процесуального права звернутися до господарського суду у зв`язку з тим, що він не є підприємством та організацією, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Позовні вимоги позивача не відносяться до підвідомчості господарських судів, предмет позову не відноситься до господарського процесу, позивач в позовної заяві просить захистити порушені права, а саме включити в перелік та загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Актабанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк» Приходько Ю.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 в загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Актабанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не просить стягнути кошти або майно з відповідачів, тобто спір не має майнового характеру.
7. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк» Приходько Ю.В. та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не подано.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Згідно із частинами 1, 2 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, (…), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, (…). Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
9. Нормами статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, згідно з яким:
уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;
уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
уповноважена особа Фонду формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.
10. Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.
11. Отже, правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника.
12. Саме тому в частині 8 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що дія Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII) на банки не поширюється.
13. Таким чином, відсутні підстави вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються за участю банку. Ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого державою відшкодування вкладникам.
14. Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини 2 статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), тому його не можна вважати спором у зв`язку з процедурою ліквідації банку.
15. Частиною 2 статті 6 Конституції України визначено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
16. З огляду на зазначені норми матеріального та процесуального права перевірка законності дій та рішень посадової особи Фонду щодо виконання покладених на неї владних управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави, не регулюється нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відповідно до прямого припису частини 8 статті 36 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним щодо таких правовідносин.
17. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
18. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, з підстав, передбачених пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття судового рішення), є помилковим.
19. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Великою Палатою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 20 червня 2018 року у справі № 820/3664/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 592/13020/17, від 27 березня 2019 року у справі № 826/6930/15, від 3 липня 2019 року у справі № 813/576/15.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
20. Відповідно до часини 1, 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
21. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» Приходько Юлії Вікторівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
судді Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний