ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року

м. Київ

справа № 804/7986/17

адміністративне провадження № К/9901/48553/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року у складі судді Олійника В.М. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у складі колегії суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., Семененка Я.В. у справі № 804/7986/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, контролюючий орган, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2017 року № 764702-1301, відповідно до якого позивачу нарахований земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 24 908,13 грн.

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2012 року у справі № 2-3859/2011, яке набрало законної сили 02 жовтня 2012 року, за ОСОБА_1 визнано право власності на такі будівлі та споруди (далі - комплекс): А - будівля прохідної, Б - гараж, В - механізований склад, Г - корівник, Д - корівник, Е - будівля тваринника, Ж - майстерня, З - корівник, І - корівник, Л - вагова, М - склад, Н - склад, Й - мех. майстерня, О - склад, Ц - будівля холодильної камери, Р - вбиральня, Т - вбиральня, У - сарай, Ф - літній душ, Ч - навіс, Ш - навіс, Щ - навіс, с/я - силосна яма, с/я1 - силосна яма, вод - водонапірна башта, вод1 - водонапірна башта, К - колодязь, огорожі № 1, № 2, ємності № 3-6, градирня № 7, розташовані під АДРЕСА_1 .

3.2. Право власності на комплекс зареєстровано за позивачем 25 грудня 2012 року.

3.3. У рішенні Новомосковського міськрайонного суду, серед іншого, встановлено, що ОСОБА_1 надано у користування земельну ділянку площею 123 200 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

3.4. Згідно з технічним паспортом на комплекс даний комплекс розташований на земельній ділянці площею 12,3210 га, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, форма власності на землю - державна.

3.5. Відповідно до матеріалів справи право користування чи право власності на вказану земельну ділянку за позивачем не зареєстровано.

3.6. 20 червня 2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 764702-1301, відповідно до якого на підставі пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 24 908,13 грн.

4. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у позивача виник податковий обов`язок із плати за землю з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно, незважаючи на те проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку чи ні.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального (статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України) та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року і постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю.

6. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що обов`язок сплати земельного податку виникає з моменту набуття в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування земельною ділянкою, тобто з моменту державної реєстрації прав на неї. При цьому, нарахування земельного податку здійснюється на підставі даних Державного земельного кадастру, виходячи з площі земельної ділянки. Проте в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про реєстрацію за позивачем права користування земельною ділянкою площею 123 200 кв.м.

7. У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у Дніпропетровській області вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просить відмовити.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

8. Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

9. Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

10. Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

11. Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

12. Підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

13. За положеннями статі 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1). Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу (пункт 286.5).

14. Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

15. Отже, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

16. Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

17. Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

18. Принцип економічної обґрунтованості справляння плати за землю як майнового податку пов`язується саме з фактичним отриманням особою права користування земельною ділянкою.

19. З моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

20. Аналіз змісту вищенаведених правових норм свідчить про те, що фізична особа - власник жилого будинку, будівлі або споруди є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

21. У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивач з 25 грудня 2012 року є власником комплексу, на земельну ділянку під яким контролюючим органом нараховано земельний податок. За таких обставин, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності комплексом, виходячи з принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обов`язок зі сплати земельного податку виник у ОСОБА_1 з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

22. Аналогічний висновок щодо застосування наведених норм викладено в постановах Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/13773/16, від 12 березня 2019 року у справі № 826/11633/16, від 12 листопада 2020 року у справі № 826/9673/18, від 6 листопада 2020 року у справі № 826/10186/17.

23. Посилання позивача в касаційній скарзі як на підставу для висновку про помилковість доводів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, на положення пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01 січня 2015 року), згідно з яким при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, колегія суддів не може визнати обґрунтованими. Адже ОСОБА_1 набув право власності на нерухоме майно в 2012 році, тобто до зміни правового регулювання пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України в січні 2015 року, а тому у нього виник обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку саме з моменту набуття права власності на відповідні об`єкти нерухомого майна і такий обов`язок продовжує існувати, незважаючи на зміну правового регулювання пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України.

24. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

25. Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

26. Положення статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX.

27. Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

28. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

29. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року залишити без змін.

30. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко