ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2020 року

м. Київ

справа №804/8503/16

касаційне провадження №К/9901/35464/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 (суддя Верба І.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 (головуючий суддя - Мельник В.В.; судді: Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.) у справі № 804/8503/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградське пуско-налагуджувальне підприємство» до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Павлоградське пуско-налагуджувальне підприємство» звернулось до суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2016 № 0001321201.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 22.12.2016 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 02.08.2016 № 0001321201 в частині нарахування штрафу в розмірі 30209,40 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.03.2017 залишив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 без змін.

Західно-Донбаська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 в частині задоволення позовних вимог, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме - пункту 31.1 статті 31, пункту 36.1 статті 36, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, зазначає, що позивачем порушено граничні терміни сплати узгоджених сум податкового зобов`язання, у зв`язку з чим контролюючим органом штрафну санкцію згідно з оскаржуваним актом індивідуальної дії застосовано правомірно.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Західно-Донбаською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградське пуско-налагуджувальне підприємство» з питання несвоєчасної сплати податку на додану вартість за період з липня по жовтень 2015 року, за результатами якої складено акт від 23.06.2016 № 74/04-10-12-01-21-34052161.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з порушенням граничного строку сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість, а саме - із затримкою на 1, 7, 8, 12 та 2 календарних дні відповідно.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.08.2016 № 0001321201, згідно з яким визначено штраф у розмірі 104530,74 грн.

Визнаючи протиправним та скасовуючи зазначений акт індивідуальної дії в частині нарахування штрафу в розмірі 30209,40 грн., суди попередніх інстанцій виходили з того, що доводи Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату товариством суми узгодженого зобов`язання в розмірі 302094,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 31.08.2015 № 2231136 з порушенням граничних термінів не підтверджуються матеріалами справи.

Утім, вирішуючи спір, судові інстанції не врахували, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

За правилами пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин камеральна перевірка є способом здійснення податкового контролю, який проводиться в приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків або відображених у системах електронного адміністрування податку на додану вартість та електронного адміністрування реалізації пального.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності.

В свою чергу, метою камеральної перевірки на час виникнення спірних правовідносин є виявлення в поданій звітності та даних систем електронного адміністрування податку на додану вартість або електронного адміністрування реалізації пального арифметичних та/або методологічних помилок, інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкових зобов`язань чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою на час виникнення спірних правовідносин не охоплювалась.

У спірній ситуації фактичною підставою для визначення позивачу штрафу згідно з оскаржуваним актом індивідуальної дії став висновок контролюючого органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Павлоградське пуско-налагуджувальне підприємство» граничних термінів сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

А відтак, оскільки в контролюючого органу були відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки в червні 2016 року досліджувати своєчасність сплати платником узгоджених сум податкових (грошових) зобов`язань, Західно-Донбаська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, здійснюючи розглядуваний контрольний захід, вийшла за межі предмету камеральної перевірки та, як наслідок, прийняла протиправне податкове повідомлення-рішення про визначення штрафу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За правилами ж частин першої, третьої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норму матеріального права - підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення адміністративного позову.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 у справі № 804/8503/16 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2016 № 0001321201.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградське пуско-налагуджувальне підприємство» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1567,97 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк