ПОСТАНОВА
Іменем України
03 березня 2020 року
Київ
справа №804/979/17
адміністративне провадження №К/9901/34026/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування пунктів наказу і зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 прийняту у складі головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017, постановлену у складі головуючого судді Щербака А.А. (головуючий), ОСОБА_2 , Баранник Н.П.
І. Суть спору
1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України (далі Дніпропетровський ОВК), в якому просив суд:
1.1. - визнати протиправним та скасувати пункти 2, 4 наказу від 03.01.2017 № 1 військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
пункт 2 щодо утримання з ОСОБА_1 переплати в розмірі 66282,83 грн, яка утворилась внаслідок відсторонення останнього від посади за період з 08.06.2016 по 03.01.2017;
1.2. - пункт 4 щодо скасування пунктів наказів військового комісара Дніпропетровського ОВК від 01.07.2016 № 246 (пункти 14.19, 1-5,19, 16.17). від 03.08.2016 № 275 (пункти 15.21. 16.21, 17.21). від 01.09.2016 №.300 (пункти 12.19, 13.19, 14.19) від 03.10.2016 № 334 (пункти 13.13, 4.13, 15.13), від 03.11.2016 № 387 (пункти 14.15, 15.15, 16.14) в частині, що стосується виплат ОСОБА_1 премій, надбавок, винагород;
1.3. - зобов`язати відповідача повернути на користь позивача вже стягнуті на підставі наказу від 03.01.2017 №1 з ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 35 грн 10 коп. відповідно довідки Дніпропетровського обласного військового комісаріату від 15.03.2017 №6/1/65;
1.4. - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з червня 2016 по лютий 2017 у загальній сумі 25126 грн 16 коп. з вирахуванням податків та зборів;
1.5. - стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на пальне у зв`язку з необхідністю проїзду з м. Кривого Рогу до м. Дніпро та у зворотньому напрямку у сумі 771 (сімсот сімдесят одну) грн 71 коп.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуваний наказ від 03.01.2016 № 1, в частині пунктів 2, 4 було винесено відповідачем з грубим порушенням чинного законодавства України, а саме з порушенням трудового права позивача на отримання грошового забезпечення за виконану ним роботу, а тому він підлягає повному скасуванню.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходить службу в Збройних Силах України з 1993 року, в тому числі на посаді військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10.12.2014. За участь у 2014 році в антитерористичній операції в Донецькій та Луганських областях набув статусу «Учасника бойових дій». Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) № 128 від 24.05.2016 підполковника ОСОБА_1 визнано таким, що вибув у відрядження до військової частини НОМЕР_1 м.Кривого Рогу для надання допомоги командуванню військової частини на підставі рішення командувача оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних Сил України.
4. Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 24.05.2016 №80 позивач вибув у відрядження до військової частини НОМЕР_1 м. Кривого Рогу (посвідчення про відрядження від 24.05.2016 № 148).
5. Наказом від 26.05.2016 № 161 командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_3 . ОСОБА_1 визнано таким, що прибув для надання допомоги командуванню військової частини - польова пошта НОМЕР_1 з 26.05.2016. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 14.11.2016 № 15 позивача визнано таким, що вибув з військової частини НОМЕР_2 з 14.11.2016 майора ОСОБА_4 (військова частина - пп НОМЕР_1 31.10.2016 змінила назву на військова частина НОМЕР_2 , підстава: наказ командира в/ч-пп НОМЕР_1 №329 від 31.10.2016). У вищезазначений період виконував обов`язки військової служби покладені на позивача під час службового відрядження.
6. На підставі телеграми військового комісара Дніпропетровського ОВК від 15.11.2016 №5/1382, наказу від 15.11.2016 № 189 ТВО військового комісара Криворізького районного військового комісара майора ОСОБА_5 . ОСОБА_1 прибув з відрядження з військової частини НОМЕР_2 м. Кривого Рогу, та вибув до Інгулецького районного військового комісаріату для надання допомоги у відпрацюванні документів територіальної оборони терміном на 30 діб з 15.11.2016. На підставі телеграми від 15.12.2016 № 5/1492 та наказу від 15.12.2016 № 207 ТВО військового комісара Криворізького районного військового комісара майора ОСОБА_6 позивачу продовжено термін відрядження до Інгулецького РВК з 15.12.2016 до 30.12.2016.
7. Ухвалами Центрально-Міського районного суду від 08.06.2016, 04.08.2016, 05.10.2016 та 07.12.2016 ОСОБА_1 відсторонений від посади військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 з 08.06.2016 по 09.02.2017.
8. На підставі цих ухвал військовий комісар Дніпропетровського обласного військового комісаріату виніс оскаржуваний Наказ від 03.01.2017 № 1.
9. Згідно пінкту 1 Наказу від 03.01.2017 № 1 позивача відсторонено від посади військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 з 08.06.2016 по 09.02.2017.
10. Пунктом 2 вказаного наказу відповідно до вимог пункту 11.2 наказу Міністра оборони України від 11.06.2011 №260 (зі змінами) начальнику відділу фінансового забезпечення Дніпропетровського ОВК наказано утримати переплату в розмірі 66 282,83 грн, яка утворилась внаслідок відсторонення від посади підполковника ОСОБА_1 , військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 08.06.2016 по теперішній час.
11. Пунктом 3 наказу наказано внести зміни до наказу військового комісара Дніпропетровського ОВК від 03.06.2016 №196 (пункт 13.20, 14.20, 15.19) та викласти в наступній редакції: здійснити виплату премії, надбавки, винагороди підполковнику ОСОБА_1 , військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 01.06.2016 по 07.06. 2016 включно.
12. Згідно з пунктом 4 вказаного наказу скасовано пункти наказів військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 від 01.07.2016 №246 (пункти 14.19, 15.19, 16.17), від 03.08.2016 №275 (пункти 15.21, 16.21, 17.21), від 01.09.2016 №300 (пункти 12.19, 13.19, 14.19), від 03.10.2016 №334 (пункти 13.13, 14.13, 15.13), від 03.11.2016 №387 (пункти 14.15, 15.15, 16.14) в частині, що стосується виплат премій, надбавок, винагород підполковнику ОСОБА_1 , військовому комісару Криворізького районного комісаріату Дніпропетровської області.
13. Не погоджуючись з пунктами 2, 4 Наказу від 03.01.2017 № 1, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
14. Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 04.05.2017 у задоволенні позову відмовив.
15. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, зобов`язання вчинити певні дії є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
16. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.09.2017 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
17. У касаційні скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
18. У доводах касаційної скарги позивач, зокрема, посилається на статтю 1215 ЦК України та зазначає, що позивач не має права робити будь-які відрахування з грошового забезпечення позивача та зобов`язаний сплачувати йому грошове забезпечення у повному обсязі.
19. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
20. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. За приписами статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
22. Відповідно до частини другої статті 65 Конституції України громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
23. Так, проходження військової служби в Збройних Силах України, врегульовано Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII), Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008) та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі Інструкція № 170).
24. Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
25. Пунктом 1 Положення N 1153/2008 передбачено, що цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.
26. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
27. Відповідно до положень пункту 122 Положення № 1153/2008, відсторонення військовослужбовців від посади, як захід забезпечення кримінального провадження, здійснюється відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
28. Військовослужбовці, які усунуті від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень, а також відсторонені від виконання повноважень на посаді або відсторонені від посади (якщо до них не застосовано запобіжних заходів кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою), продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених командиром (начальником) військової частини.
29. Грошове забезпечення військовослужбовців, які усунуті від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання повноважень на посаді або відсторонені від посади, здійснюється в порядку, визначеному Міністром оборони України.
30. Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 N 260 (далі Інструкція № 260).
31. Пунктом 1.2 Інструкції № 260, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, обумовлено, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
32. Пунктом 11.2 Розділу XI Інструкції №260 передбачено, що військовослужбовцям, відстороненим від посад відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України з наступного після відсторонення від посад дня за період, протягом якого вони не перебували на посаді, виплачуються оклади за військовими званнями та надбавка за вислугу років.
33. Пункт 11.3 Інструкції №260 передбачає, що військовослужбовцям, заарештованим за постановою слідчих органів або судів, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня арешту. У разі, якщо до військовослужбовців, відсторонених від посад, яких утримували під вартою, обрано інший запобіжний захід, а не утримання під вартою, з дня прибуття до військової частини (установи, організації) і до дня отримання військовою частиною повідомлення суду про набрання вироком законної сили про засудження військовослужбовців до позбавлення волі грошове забезпечення виплачується в порядку, передбаченому пунктом 11.2 цієї Інструкції.
34. Пунктом 4.31 Інструкції №170 визначено, що порядок і тривалість усунення від виконання службових обов`язків та відсторонення від виконання службових повноважень військовослужбовців визначаються Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
35. Військовослужбовцям відстороненим згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України відсторонення військовослужбовців від посад, як захід забезпечення кримінального провадження, на підставі отриманого рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження здійснюється наказом командира військової частини або найближчого прямого начальника на строк не більше двох місяців.
36. За клопотанням прокурора ухвалою слідчого судді чи суду строк відсторонення військовослужбовця від посади може бути продовжений. Відсторонення від посади може бути скасовано ухвалою слідчого судді чи суду за клопотанням прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Виплата грошового забезпечення за час відсторонення військовослужбовців від посад здійснюється в порядку, визначеному Інструкцією № 260.
37. Пунктом 4.32 Інструкції № 170 визначено, що військовослужбовці, які усунуті від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень, повноважень на посаді або відсторонені від посади, якщо до них не застосовано запобіжних заходів кримінального провадження у вигляді домашнього арешту або тримання під вартою, продовжують проходити військову службу згідно з пунктом 122 Положення, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених командиром (начальником) військової частини. Виконання обов`язків військової служби такими військовослужбовцями здійснюється за місцем проходження служби або у разі відсутності обмеження свободи пересування військовослужбовця - в іншому місці, визначеному посадовою особою, у чиєму підпорядкуванні вони перебувають.
38. У разі якщо відповідно до Кримінального процесуального кодексу України ухвалою слідчого судді чи суду військовослужбовцю змінюється тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід кримінального провадження, то такий військовослужбовець продовжує проходити військову службу.
VI. Оцінка Верховного Суду
39. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
40. Як визначено у статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
41. Судами попередніх інстанцій установлено, що у зв`язку з порушенням кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого частиною третьою статті 28 та частиною третьою статті 363 Кримінального кодексу України у відношенні групи осіб, до якої начебто може бути причетний позивач, останнього за ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг від 13.10.2015, відсторонено від виконання обов`язків військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_6 до 08.12.2015.
42. У подальшому до позивача за ухвалами суду від 30.12.2015 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та 11.02.2016 термін продовжено до 16.04.2016.
43. 15.04.2016 судом у черговий раз розглядалось питання щодо продовження терміну перебування позивача під вартою з можливістю внесення застави.
44. Оскільки позивачем було внесено заставу, то останнього звільнено з під варти під особисте зобов`язання. Жодних застережень або відсторонень позивача від посади після внесення застави, судом не ухвалювалось та не застосовувалось. В свою чергу, відповідачем позивача у квітні було допущено до виконання обов`язків військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_6 та на підставі рапорту позивача надано щорічну відпустку. Водночас, з метою зняття напруженості на час проведення досудового розслідування, рішенням вищого командування позивача направлено у відрядження до військової частини польова пошта НОМЕР_1 .
45. На час перебування позивача у відрядженні останній отримував грошове забезпечення, за посадою військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 , саме у відповідача.
46. Проте у січні 2017 року, відповідачу стало відомо, що з червня 2016 року по січень 2017 року, позивача за ухвалами суду не одноразово відсторонено від займаної посади, на підставі чого був винесений оскаржуваний наказ.
47. Відповідно до положень пункту 122 Положення № 1153/2008, відсторонення військовослужбовців від посади, як захід забезпечення кримінального провадження, здійснюється відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
48. Військовослужбовці, які усунуті від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень, а також відсторонені від виконання повноважень на посаді або відсторонені від посади (якщо до них не застосовано запобіжних заходів кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою), продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених командиром (начальником) військової частини.
49. Грошове забезпечення військовослужбовців, які усунуті від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання повноважень на посаді або відсторонені від посади, здійснюється в порядку, визначеному Міністром оборони України.
50. Пунктом 1.2 Інструкції № 260, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, обумовлено, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
51. Положеннями пункту 11.2. розділу XI Інструкції № 260 передбачено, що військовослужбовцям, відстороненим від посад відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, з наступного після відсторонення від посад дня за період, протягом якого вони не перебували на посаді, виплачуються оклади за військовими званнями та надбавка за вислугу років.
52. Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що військовослужбовцям, відстороненим від посад, виплати грошового забезпечення здійснюється виключно, виходячи з окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
53. Відповідно до статті 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.
54. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
54.1. 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
54.2. 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію;
54.3. 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
55. Разом з тим, згідно з положенням частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
56. Тобто, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
57. Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 Цивільного кодексу України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
58. Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 02.07.2014 у справі 6-91цс14, від 22.01.2014 у справі 6-151цс13 та Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 487/3380/16-а.
59. Для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум грошового забезпечення суди повинні достеменно встановити факт переплати у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми грошового забезпечення у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
60. Судами попередніх інстанцій установлено, що ухвалами Центрально-Міського районного суду від 08.06.2016, 04.08.2016, 05.10.2016 та 07.12.2016 ОСОБА_1 відсторонений від посади військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 з 08.06.2016 по 09.02.2017.
61. Як стверджує відповідач, про відсторонення позивача від займаної посади на період з червня 2016 року по січень 2017 року йому стало відомо лише у січні 2017 року.
62. Проте судами не досліджувалось питання зловживання (недобросовісності) з боку ОСОБА_1 або подання ним недостовірних даних, що призвели до безпідставної виплати йому сум грошового забезпечення.
63. Викладене дає підстави стверджувати про неповноту встановлення судами всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що також вказує на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.
64. Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
65. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
66. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).
67. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
68. Отже, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
VII. Судові витрати
69. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 343 349 353 355 356 359 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі № 804/979/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко