№ 805/1566/16-а - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2020 року

Київ

справа №805/1566/16-а

адміністративне провадження №К/9901/26533/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року (суддя Троянова О.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року (колегія у складі суддів: Ханової Р.Ф., Василенко Л.А., Гайдара А.В.) у справі № 805/1566/16-а за позовом Приватного підприємства «Інсталл» до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Інсталл» (надалі позивач, Підприємство) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до (після заміни невідповідного відповідача) Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач безпідставно встановив заниження податкових зобов`язань по податку на додану вартість декларації з ПДВ за грудень 2015 року у сумі 6 948 грн, а також, що висновки акту перевірки не підтверджуються наявними документами первинного бухгалтерського обліку, у зв`язку із чим прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 25 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, позов задовольнив.

Визнав неправомірними та скасував податкове повідомлення-рішення № 0000331200 від 17 травня 2016 року, та податкове повідомлення-рішення № 0000321200 від 17 травня 2016 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство зазначає, що вимоги касаційної скарги не відповідають нормам чинного законодавства, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом в період з 5 квітня 2016 року по 25 квітня 2016 року на підставі направлень на проведення позапланової невиїзної перевірки та наказу про призначення позапланової перевірки відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1, пункту 78.2 статті 78, статті 79, пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування Підприємством бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з податку на прибуток за січень 2016 року. За наслідками перевірки складено акт від 29 квітня 2016 року № 661/05-84-12-39/30364521.

Висновками акта перевірки встановлено порушення:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 194.1 статті 194, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання Підприємства у грудні 2015 року у сумі 6 948 грн;

- пункту 200.4 «б» статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за січень 2016 року у сумі 928 391 грн;

- пункту 200.4 «в» статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду у розмірі 556 643 грн.

На підставі акта перевірки 17 травня 2016 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000331200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 6 948,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 474,00 грн;

- № 0000321200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 928 391,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 232 097,75 грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за контрактом від 31 липня 2015 року №210 з покупцем NORD TRADE COMPANY LTD позивач прийняв на себе зобов`язання з постачання цукру-піску на умовах СРТ м. Ростов-на-Дону (Росія), вантажоодержувач - ТОВ «Галактика - 21 век».

Протягом серпня 2015 року за вказаним контрактом позивачем здійснене митне оформлення в режимі експорту товару «цукор білий кристалічний з цукрових буряків врожаю 2014 року» загальною вагою 200 тон митною вартістю 1 893 478,7 грн. Транспортні засоби з вказаним вантажем перетнули кордон 7-8 серпня 2015 року через пункт «Просяне - Бугайовка», що розташований в зоні діяльності Луганської митниці ДФС України.

Цей факт сторонами не є спірним між сторонами, підтверджується наявними у матеріалах справи роздруківками вантажних митних декларацій та листом Донецької митниці ДФС України №1835/7/05-70-26 від 11 квітня 2016 року.

Як зазначено в касаційній скарзі, відповідач з вказаного листа Донецької митниці одержав інформацію про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Галактика - 21 век» (вантажоодержувач цукру за контрактом з NORD TRADE COMPANY LTD) протягом 2015 року здійснено відправлення товару «цукор білий кристалічний з цукрових буряків врожаю 2014 року» в режимі експорту та реекспорту на адресу отримувачів, які знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території - м. Донецьк, м. Красний Луч. Ввезення товару на митні територію України відбулося 10-18 серпня 2015 року через пункти пропуску «Матвєєв курган - Успенка», «Новошахтинськ - Довжанський», рух у яких припинений згідно з протокольним дорученням КМ України.

Податковий орган зазначає, що з урахуванням вказаної інформації можливо стверджувати про здійснення постачання позивачем на митній території України. Відповідач дійшов висновку, що постачання цукру позивачем відбувалося на митній території України. Відтак у позивача виникали відповідні податкові зобов`язання з ПДВ.

Відповідно до пункту 186.1. статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені;

Суди попередніх інстанцій встановили, що у позивача наявні господарські відносини щодо постачання цукру з NORD TRADE COMPANY LTD. Саме цій особі переходять права власника за умовами контракту. Наявності господарських операцій між позивачем та особами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території міст Донецьк та Красний Луч, відповідачем під час перевірки не встановлено.

Згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2010 року за умовами постачання СРТ продавець виконує свій обов`язок з поставки, коли передає товар перевізнику або іншій особі в узгодженому місці.

За умовами додаткової угоди № 1 від 31 липня 2015 року до контракту № 210 від 31 липня 2015 року умови постачання товару NORD TRADE COMPANY LTD є СРТ м. Ростов-на-Дону, вантажоодержувач - ТОВ «Галактика 21-век» м. Ростов-на-Дону, вул. Нанесена, 148, Російська Федерація.

Таким чином, передача прав власника, тобто постачання товару за вказаним вище контрактом відбулося у м. Ростов-на-Дону, поза межами митної території України.

Наявні у матеріалах справи копії вантажних митних декларацій, міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) підтверджують факт вивезення позивачем товарів за межі митної території України, їх передачу уповноваженій особі. Відповідачем такі факти не спростовано.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо не прийнятності посилання відповідача на інформацію про розміщення у віснику міста NEW Brunswik, Canada «The Royal Gazette» №172 від 31 грудня 2014 року відомостей про те, що NORD TRADE COMPANY LTD підлягає ануляції. Наведення у акті перевірки цієї інформації не має наслідком жодного висновку про порушення податкового законодавства з боку позивача. Зміст встановленого відповідачем порушення у частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 378 695,94 грн не пов`язаний зі статусом NORD TRADE COMPANY LTD. Угоди з ним не вважаються відповідачем нікчемними чи оспорюваними. Суд не вправі підміняти владні повноваження податкового органу, та на свій розсуд визначати інший зміст встановленого податкового правопорушення, ніж відображений у акті перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за господарськими операціями з постачання пшениці ТОВ «Азовконтракт» позивачем згідно з випискою ОТП-банку за 16 листопада 2015 року сплачені грошові кошти у розмірі 1 300 000 грн; випискою ОТП-банку за 24 листопада 2015 року - у розмірі 615 000 грн; виписки Сбербанку за 28 грудня 2015 року - у розмірі 164 840 грн.

Постачальник - ТОВ «Азовконтракт» склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні. Суми податку включені позивачем до податкового кредиту у листопаді 2015 року. Зазначені обставини не є спірними між сторонами.

Відповідно до підпункту «б» пункту 198.5. статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання враховуючи базу оподаткування, визначену відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу).

У зв`язку з тим, що операції з постачання пшениці на митній території України відповідно до пункту 197.21 статті 197 Податкового кодексу України були звільнені від оподаткування, 30 листопада 2016 року позивачем складено зведену податкову накладну №17 на суму нарахованого податкового зобов`язання у розмірі 395 782,31 грн і зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У подальшому внесені зміни до Податкового кодексу України, згідно з якими у 2016 році дія пункту 197.21 статті 197 цього кодексу припинена. Внаслідок зміни податкового законодавства, пшениця, закуплена у ТОВ «Азовконтракт», була позбавлена «статусу» звільненої від оподаткування ПДВ у подальших операціях з нею, що призвело до відповідного коригування позивачем раніш складеної податкової накладної № 17 від 30 листопада 2015 року (розрахунок коригування №4 від 31 січня 2016 року).

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що вчинені позивачем дії узгоджуються з положеннями податкового законодавства та правилами податкового обліку.

Суди попередніх інстанцій встановили, а податковий орган не спростував, що відповідачем не встановлено порушення податкового законодавства при включенні позивачем до складу податкового кредиту 325 521,67 грн.

На думку податкового органу позивачем порушено пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Згідно з вказаною нормою при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що дана норма не містить положень, які б стосувалися наслідків здійсненого позивачем коригування податкових зобов`язань. З наявних у матеріалах справи копій виписок руху коштів по банківському рахунку позивача вбачається, що у листопаді 2015 року на користь ТОВ «Азовконтракт» були виплачені грошові кошти, які містили у своєму складі ПДВ. Отже, позивач, як отримувач товару, сплатив податок постачальникові такого товару, у зв`язку з чим здобув право на включення такого податку до сум, що підлягають відшкодуванню відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Крім того, в акті перевірки відповідачем встановлена відсутність отримання у січні 2016 року товарів та послуг позивачем від ТОВ «Володарський сортонасінницькій завод», ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Тітан»», ТОВ «Готельний комплекс «Русь»», суми ПДВ за передплатами яким були включені до складу податкового кредиту січня 2016 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що більш детально зміст податкового порушення у акті перевірки не відображений. У запереченнях на позов та у апеляційній скарзі на постанову суду у даній справі відповідач акцентує увагу на словосполученні «отримувачем товарів/послуг». З цього можливо зробити висновок, що на думку відповідача відсутність отримання товарів/послуг позбавляє особу права на формування бюджетного відшкодування суми ПДВ за першою з подій - передплатою постачальникам товарів/послуг. Тобто, за логікою відповідача, до отримання товарів/послуг особа не вважається отримувачем товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Як вже зазначалося, відповідно до абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що зі змісту наведених норм не слідує, що право на бюджетне відшкодування ПДВ поставлено у залежність від отримання платником податку товарів/послуг. Застосування словосполучення «отримувач товарів/послуг» не свідчить про обов`язок платника податку отримати товари/послуги до включення сум ПДВ до бюджетного відшкодування. Навіть у разі здійснення передплати, особа вважається отримувачем товарів/послуг, незважаючи на дату фактичного виконання зобов`язань її контрагентами. Протилежне твердження відповідача не ґрунтується на нормах податкового законодавства.

Також податковий орган зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норму матеріального права, а саме пункт 200.4 «б» статті 200 Податкового кодексу України, відповідно до якої бюджетному відшкодуванню підлягає податок у сумі, фактично сплаченої отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Обставини щодо наявності від`ємного значення розрахованого згідно з пунктом 200.1 Податкового кодексу України не є спірними між сторонами, підтверджуються первинними документами, даними бухгалтерського обліку дослідженими та викладеними у акті перевірки.

Формування позивачем податкового кредиту виключно на підставі податкових накладних зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних та факт сплати сум які визначені додатком до декларації та додатком до акту перевірки доводить протиправність висновку податкового органу (відповідача у справі) про завищення суми яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 92 551 грн 75 коп.

З огляду на аналіз всіх спірних господарських операцій Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідач протиправно зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 928 391 грн та збільшив грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 6 948 грн, і як наслідок цього безпідставно застосував штрафні (фінансові) санкції.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачем не зазначено.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341 345 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі № 805/1566/16-а залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду