ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року

м. Київ

справа № 805/178/17-а

касаційне провадження № К/9901/41705/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2017 (суддя Бабіч С.І.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 (головуючий суддя - Васильєва І.А., судді - Василенко Л.А., Ястребова Л.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компания Алекс» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компания Алекс» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.12.2016 № 0013061201/20193/10/05-15-12-01, №0013071201/20194/10/05-15-12-01.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що контролюючий орган не мав права застосовувати до Товариства штраф у разі зарахування відповідачем відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сплачених позивачем коштів в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податку. Також платник вважає, що в силу положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII (далі у тексті - Закон №1669-VII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) він звільнений від відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з податку на додану вартість через проведення антитерористичної операції на території, на якій він здійснює господарську діяльність, настання обставин непереборної сили, що підтверджено відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017, адміністративний позов задоволено повністю.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що позивач відповідно до положень Закону №1669-VII звільнений від відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з податку на додану вартість через проведення антитерористичної операції на території, на якій він здійснює господарську діяльність, настання обставин непереборної сили підтверджено відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України.

Також, суди дійшли висновку, що контролюючий орган до 01.01.2017 не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платниками податків узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 30.08.2014 по 30.11.2016 в межах камеральної перевірки, проведеної 30.11.2016.

Суд апеляційної інстанції, застосовуючи положення пункту 87.9 статті 87 ПК України дійшов висновку, що у разі наявності у платника податків безперервного податкового боргу та не погашення такого протягом встановленого законом чи судовим рішенням строку, податковий орган зобов`язаний зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, посилається на несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість, за що передбачена відповідальність пунктом 126.1 статті 126 ПК України, що і призвело до застосування штрафних санкцій.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01.08.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.01.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 17.01.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких мотивів.

Судами у межах спірних правовідносин встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство (ЄДРПОУ 13526413) є юридичною особою, місцезнаходження якої: 84307, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, буд. 16.

Позивачем отримано сертифікати Торгово-промислової палати України від 27.02.2015 № 3426, яким засвідчено настання форс мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо обов`язку сплати податку на додану вартість за період червень - жовтень 2014 року. Період дії вказаних обставин визначено з 10.06.2014 по 30.11.2014; від 27.02.2015 № 1999/05-4, яким позивачу з 15.04.2014 засвідчено настання форс мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо виконання законодавчих актів, які стосуються справлення та сплати податків та обов`язкових платежів, зазначено про те, що станом на момент видачі вказаного сертифікату обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Контролюючим органом відповідно до статті 76 ПК України було проведено камеральну перевірку Товариства з питань повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість за період з 30.08.2014 по 30.11.2016, за результатами якої складено акт перевірки від 30.11.2016 №1909/05-15-12-01/13526413 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 203.2 статті 203 ПК України, а саме: несвоєчасна сплата узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість за рішенням ОДПС України про розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання за статтею 100 ПК України від 30.05.2014 № 16 та податковим деклараціям з податку на додану вартість за липень жовтень, грудень 2014 року, січень, липень 2015 року.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення від 20.12.2016 № 0013061201/20193/10/05-15-12-01, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у сумі 1 319,75 грн та від 20.12.2016 № 0013071201/20194/10/05-15-12-01, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у сумі 315 022,45 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 191.1.1 пункту 191 статті 191 ПК України встановлено, що контролюючі органи здійснюють, зокрема, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених Кодексом.

Проведення перевірок є однією з форм податкового контролю (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Пунктом 75.1.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у контролюючого органу повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання своєчасності сплати податків.

Питання своєчасності нарахування та сплати податків та зборів до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII, положення якого набрали чинності з 01.01.2017, могли бути предметом лише документальної перевірки.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 203 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2 статті 203 ПК України).

Відповідно до статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій встановили, що факт несвоєчасної сплати податку на додану вартість за період з серпня 2014 року по листопад 2016 року не є спірною обставиною між сторонами, спірним питанням даної справи є звільнення суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції від сплати штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість за вказаний період, та як наслідок, правомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, якими зобов`язано позивача сплатити штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання на підставі статті 126 ПК України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій і підтверджено матеріалами справи, станом на момент виникнення спірних правовідносин позивач перебував на обліку та здійснював діяльність на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (місто Макіївка Донецької області) та станом на момент прийняття спірних рішень та розгляду даної справи місцезнаходженням позивача було м. Краматорськ Донецької області, де він перебував на обліку та здійснював діяльність.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення було прийнято Закон №1669-VII.

Відповідно до статті 1 Закону №1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Пунктом 5 статті 11 цього Закону передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 у період з 14.04.2014 до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, до якого входять місто Макіївка та місто Краматорськ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р було зупинено дію Розпорядження від 30.10.2014 №1053-р. Проте, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015 у справі № 826/18327/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 02.04.2015, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі було зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р» та затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначені міста Макіївка, Краматорськ.

У період з 05.11.2014 по 18.12.2015 (дата набрання чинності розпорядження від 02.12.2015 №1275-р) в силу приписів частини 3 статті 11 Закону 1669-VII вказане розпорядження не діяло, що автоматично в силу приписів закону надає статус чинності розпорядженню Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р, яким міста Макіївка та Краматорськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Судами враховано, що відповідно до матеріалів справи позивач у перевіряємий період часу був зареєстрований та здійснював діяльність в зоні проведення антитерористичної операції.

Слід врахувати, що положення Закону 1669-VII не встановлюють податкових пільг, що розповсюджуються на позивача, а є спеціальними нормами закону, які для суб`єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на певній території протягом певного періоду в часі, в силу об`єктивних обставин - проведення антитерористичної операції, та за умови отримання висновку Торгово-промислової палати України, встановлюють підстави для звільнення від відповідальності цих платників податків, в тому числі й в частині неналежного виконання обов`язку своєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Таким чином, на підставі положень Закону 1669-VII та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р Товариство звільнено від відповідальності за порушення строків сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість у період з 30.08.2014 по 30.11.2016, з урахуванням Сертифікатів, що засвідчують настання для позивача обставин непереборної сили щодо обов`язку сплати податку на додану вартість за період червень - жовтень 2014 року та з 15.04.2014 засвідчено настання форс мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо виконання законодавчих актів, які стосуються справлення та сплати податків та обов`язкових платежів, де також вказано, що на момент видачі Сертифікату (27.02.2015) обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі та зазначені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку до спірних правовідносин слід застосувати Закон №1669-VII, оскільки він є спеціальним законом відносно відповідних обставин та визначає, у тому числі, підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) податкових зобов`язань.

Відтак, до позивача не підлягають застосуванню штрафні санкції, оскільки позивач є звільненим від відповідальності за неналежне виконання обов`язків зі сплати податкових зобов`язань в установлені ПК України строки, що також підтверджується і відповідними Сертифікатами Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що сертифікати є належним доказом в силу статті 10 Закону №1669-VII для звільнення позивача від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 ПК України, за неналежне виконання зобов`язань щодо своєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань.

При цьому, із урахуванням характеру спірних правовідносин, наявність сертифіката Торгово-промислової палати України не є обов`язковою підставою для звільнення платників від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо вчасної сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, в даному випадку, зважаючи на законодавче закріплення такого права, достатньо підтвердженого факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення антитерористичної операції.

Верховний Суд наголошує, що Закон №1669-VII не скасовує обов`язків платника податку, а лише надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Суд зауважує, що діючим законодавством не передбачено засвідчення суб`єктам господарської діяльності обставин непереборної сили (форс-мажорних) обставин окремо по кожній статті ПК України, визначальним у спірних правовідносинах є не факт засвідчення таких обставин, оскільки вони є загальновідомими, а їх вплив на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання, що повинно враховуватись суб`єктом владних повноважень під час прийняття рішень.

Ураховуючи наведені правові норми та встановлені судами обставини, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева С.С. Пасічник Р.Ф. Ханова