ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 805/183/17-а
адміністративне провадження № К/9901/32145/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2017 (суддя - Тарасенко І.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 (судді - Шишов О.О., Сіваченко І.В., Чебанов О.О.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про зобов`язання вчинити дії,
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У грудні 2016 року позивач звернувся до відповідача з позовом, в якому просив зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області надати наказ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається ОСОБА_1 безоплатно у власність кадастровий №1422484400:05:000:0168 площею 1,7593 га, пасовищ із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Новоартемівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області за межами населених пунктів".
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.10.2015 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,000 га.
Наказом відповідача від 03.02.2016 № 32-СГ позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000 га пасовищ із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Новоартемівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області за межами населених пунктів. Також вказаним наказом зобов`язано позивача забезпечити розробку та погодження в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки та подати погоджений проект землеустрою до Голови Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.
На виконання вказаного наказу позивачем було замовлено та виготовлено проект землеустрою та агрохімічний паспорт земельної ділянки. Крім того, за заявою позивача було проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,7593 га, якій був присвоєний кадастровий номер 1422484400:05:000:0168.
Листом від 30.08.2016 № Б-3732/0-2317/6-16 відповідач відмовив позивачу у прийнятті рішення про передачу земельної ділянки безоплатно у власність. Підставою для відмови стало те, що позивач уже реалізував право на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.
Зокрема, у вказаному листі відповідач зазначив, що згідно інформаційної довідки Управління Держгеокадастру у Костянтинівському районі Донецької області від 17.03.2016 №Б-75/0-84/6-16 за позивачем вже обліковується земельна ділянка площею 0,2407 га на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДН № 023513 від 10.06.1996.
21.10.2016 позивач через свого представника звернувся до відповідача з листом, в якому просив повторно розглянути клопотання щодо затвердження розробленого та погодженого за встановленим порядком проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається йому у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення (запас) державної власності на території Новоартемівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області за межами населених пунктів та передати йому у власність земельну ділянку кадастровий номер 1422484400:05:000:0168 площею 1,7593 га пасовищ з цільовим використанням для ведення особистого селянського господарства на території Костянтинівського району Новоартемівської сільської ради за межами населених пунктів з метою використання даної земельної ділянки для сільськогосподарських потреб.
Листом від 15.11.2016 відповідач №Б-4760/0-3039/6-16 відповідач повідомив позивача про те, що порушене у вищевказаному листі клопотання вже розглядалося Головним управлінням у серпні 2016 року, отже проект землеустрою повертається.
Не погодившись із вищевказаною відповіддю, 07.12.2016 позивач знову звернувся до відповідача з клопотанням щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Новоартемівської сільської ради.
Листом від 20.12.2016 № Б-5452/0-3704/6-16, відповідач повідомив позивача про те, що заперечує проти погодження проекту землеустрою.
Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що своєю відмовою відповідач порушує його право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки, оскільки дозвіл на розробку проекту йому був наданий, проект розроблено та присвоєно кадастровий номер земельній ділянці.
Посилався на те, що відповідно до Додаткових роз`яснень (п.6) Державного комітету України із земельних ресурсів "Щодо окремих питань реалізації постанови КМУ від 05.08.2009 3844", згідно з якими ст. 56 ЗК України в редакції 1992 року та ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" законодавчо визначено можливість отримати одним громадянином безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства та для ведення особистого селянського господарства. При цьому, право на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в загальному розмірі, що не перевищує 2 га з урахуванням площі вже наданої земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, цей громадянин втрачає.
На думку позивача, оскільки у його власності перебуває тільки земельна ділянка із цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, тому відповідач безпідставно відмовляється надати йому земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, позов задоволено.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області вчинити дії, зокрема надати наказ: «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається ОСОБА_1 безоплатно у власність кадастровий №1422484400:05:000:0168 площею 1,7593 га, пасовищ із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Новоартемівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області за межами населених пунктів».
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що розглядаючи питання про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у суб`єкта владних повноважень не було підстав для відмови у його погодженні.
Суди дійшли висновку, що громадяни, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі не більше 0,6 га відповідно до приписів ЗК України від 18.12.1990, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства мають. У такому випадку безоплатна передача земельної ділянки буде здійснюватися за загальним порядком, визначеним статтею 118 ЗК України.
Оскільки площа земельної ділянки 0,2407 га, отримана позивачем у власність в порядку здійснення безоплатної приватизації в 1996 році, не перевищує встановлену норму безоплатної передачі земельної ділянки громадянам для ведення особистого селянського господарства - 2,0 га, то відповідач безпідставно відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення позивачеві спірної земельної ділянки площею 1,7593 га.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обгрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.
Зокрема, посилається на те, що відповідно до ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян проводиться один раз по кожному виду використання. Терміни особисте селянське господарство та особисте підсобне господарство є тотожними.
Посилався на те, що позивач вже отримав земельну ділянку площею 0,2407 га під особисте господарство, а отже, використав право на приватизацію землі з таким же цільовим призначенням. Крім того посилався на те, що ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" передбачає право громадян на збільшення земельної ділянки в межах норм, встановлених ст. 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства. Водночас, позивач не просить збільшити свою земельну ділянку, а хоче безпідставно отримати у власність земельну ділянку з таким же цільовим призначенням, яка у нього вже є.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
За правилами ч.ч. 1, 6 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частини 4 статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
За правилами частини шостої, сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
За правилами ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю). (ч. 2 ст. 121 ЗК Ураїни)
Спірним у справі, що розглядається, є питання можливості отримання позивачем земельної ділянки площею 1,7593 га із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства після того, як позивачем вже реалізовано право приватизації земельної ділянки, площею 0,2407 га для ведення особистого підсобного господарства, яка вже набута ним у власність у 1996 році за правилами Земельного кодексу України від 18.12.1990 (який втратив чинність у зв`язку з набранням чинності з 01.01.2002 нового Земельним кодексом України від 25.10.2001).
Верховний Суд вже розглядав справи, в яких поставало аналогічне питання.
Зокрема, у постанові від 11.12.2019 у справі №805/181/17-а, Верховний Суд дійшов наступних висновків: «Відповідно до вимог частини 6 статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства.
Водночас, частина 1 ст. 56 Земельного кодексу України від 18.12.1990 передбачала, що для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара.
В контексті наведених правових положень, колегія суддів в першу чергу звертає увагу на те, що поняття "для ведення особистого підсобного господарства", що застосовувалось у Земельному кодексі України від 18.12.1990 та поняття "для ведення особистого селянського господарства", що застосовується у чинному Земельному кодексі України, є тотожними.»
Крім того, проаналізувавши положення частин 1, 2 ст. 121 ЗК України, Верховний Суд у вказаній постанові дійшов висновку, що «….. стаття 121 Земельного кодексу України передбачає, як граничні розміри земельних ділянок, яку громадянин може отримати за певним призначенням, так і випадок можливості збільшення цього розміру. При цьому, збільшення стосується лише про земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Таким чином Земельний кодекс України гарантує громадянину право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара.
Тобто, частина 2 статті 121 Земельного кодексу України застосовується за сукупності двох умов - у разі, коли особа має земельну ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 гектара та отримала в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), тому є потреба у її збільшенні понад 2 га.»
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем реалізовано право на безоплатне отримання земельної ділянки вперше у 1996 році, площею 0,2407 га.
В подальшому, позивач виявив бажання отримати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,7593 га.
Тобто, сумарна площа розміру земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства складає 2, га (0,2407 га + 1,7593 га), що не перевищує норму безоплатної приватизації.
Враховуючи викладене, доводи відповідача про відсутність підстав для затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,7593 га з тих підстав, що ним уже реалізовано право на отримання земельної ділянки в межах встановлених 121 ЗК України норм, є безпідставними, тому суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку щодо відсутності у позивача законодавчих підстав для відмови позивачу у затвердженні поданого проекту землеустрою та прийняли рішення про задоволення позовних вимог.
Покликання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на положення статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарсьво» є безпідставним, оскільки звернення позивача не стосувалось збільшення раніше приватизованої земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства.
Натомість, звернення позивача стосувалось безоплатної передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норми, встановленої пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України.
Покликання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 121 ЗК України також є безпідставними, оскільки у даному випадку не йдеться про збільшення граничної норми розміру земельних ділянок, що передаються для ведення особистого селянського господарства.
Доводи касаційної скарги в цілому не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, а їх зміст зводиться до додаткової перевірки доказів, що в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Керуючись статтями 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 у цій справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук