ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2020 року

Київ

справа №805/1887/17-а

адміністративне провадження №К/9901/38231/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Христофорова А.Б. від 26 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сухарька М.Г. від 05 вересня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка» до Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 27 грудня 2016 року №0014041200.

Позов мотивовано тим, що прийняте податкове повідомлення-рішення містить зобов`язання щодо сплати штрафу за порушення строків сплати орендної плати за землю з юридичних осіб, проте контролюючим органом не враховано вимоги статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон №1669), відповідно до яких під час проведення антитерористичної операції (далі - АТО) звільняються суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності; крім того Товариство зазначало, що податковий орган перевищив свої повноваження, оскільки в межах камеральної перевірки досліджував питання, які згідно законодавства можуть бути предметом лише документальної перевірки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2017року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Товариство знаходиться, провадить господарську діяльність та перебуває на обліку в контролюючому органі в зоні проведення АТО, отримало сертифікат Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили, а відтак на період проведення АТО звільняється від виконання обов`язку зі сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Також, за висновком суду, податковий орган перевищив свої повноваження, оскільки в межах камеральної перевірки досліджував питання, які згідно законодавства можуть бути предметом лише документальної перевірки.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права (статей 61 75 126 287 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та вимог Закону №1669-VII), порушення процесуальних норм (статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень; далі - КАС України), просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалась на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки за результатами камеральної перевірки, право на проведення якої надано контролюючому органу положеннями ПК України, встановлено порушення Товариством строків сплати узгоджених сум грошових зобов`язань й такі дії не вимагають необхідності проведення документальної перевірки. Вважає, що сам факт включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась АТО, не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності за невиконання своїх обов`язків з орендної плати за землю.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство перебуває на податковому обліку в Інспекції як платник орендної плати за землю та здійснює господарську діяльність на території Донецької області.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з орендної плати за землю з юридичних осіб за 2016 рік, результати якої оформлено актом від 13 грудня 2016 року №1522/12-0/31366910, у якому зафіксовано порушення позивачем пункту 287.3 статті 287 ПК України, а саме порушення строків сплати узгоджених сум грошових зобов`язань.

На підставі акта перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2016 року №0014041200, яким за затримку сплати грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 7190924,85 грн. зобов`язано сплатити штраф (20%) у сумі 1438184,97 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) встановлено право контролюючих органів проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно вимог пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника, даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою не охоплюється.

Таким чином у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання своєчасності сплати податків, оскільки останні перебувають поза межами даної перевірки.

Питання ж своєчасності нарахування та сплати податків та зборів до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, положення якого набрали чинності з 01 січня 2017 року, могли бути предметом лише документальної перевірки, якій властиві інші ознаки в залежності від виду такої (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).

У даному ж випадку, відповідач, здійснюючи дослідження питань своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, вийшов за межі предмету камеральної перевірки, у зв`язку з чим прийняте за її результатами податкове повідомлення - рішення, яке є предметом розгляду в цій справі, не є законним та підлягає скасуванню.

Отже, за наведених у цій постанові мотивів, з урахуванням приписів статей 341 343 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення цієї постанови), підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень відсутні.

Слід зазначити, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2017 року відстрочено Інспекції сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення касаційним судом рішення у справі, однак 04 жовтня 2017 року на адресу суду надійшли докази сплати судового збору у розмірі 25887,32 грн. (платіжне доручення від 21 вересня 2017 року №247), тобто у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, що свідчить про виконання відповідачем відповідного обов`язку по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду