ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2020 року
Київ
справа №805/2408/17-а
адміністративне провадження №К/9901/23326/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №805/2408/17-а
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Донецької митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльність, стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді та стягнення моральної шкоди, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Донецької митниці ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, ухвалену у складі: головуючого судді Голубової Л.Б., суддів Давиденко Т.В., Смагар С.В., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, постановлену у складі: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів Васильєвої І.А., Компанієць І.Д.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС, відповідач-1), Донецької митниці ДФС (далі - відповідач-2) із вимогами про:
1.1 визнати протиправною бездіяльність ДФС із поновлення та допуску до служби до Донецької митниці ДФС України старшого інспектора ОСОБА_1, що призвело до його вимушеного прогулу з поважної причини та лише з вини відповідача;
1.2. стягнути заборгованість заробітної плати за час вимушеного прогулу за період із 02 лютого 2017 року по 30 квітня 2017 року в розмірі 11062,20 грн;
1.3. стягнути з ДФС на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн у зв`язку з порушенням ДФС права на службу, свобод та інтересів ОСОБА_1 та через нелюдське поводження до нього.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням суду в справі №2а/0570/23050/11 його було поновлено на посаді головного інспектора митного поста «Донецьк-аеропорт» Східної регіональної митниці Державної митної служби України, однак станом на 30 квітня 2017 року це рішення суду не було виконано.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі №2а/0570/23050/11 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ДФС, Донецької митниці ДФС про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на службі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу:
3.1. визнано протиправним і скасовано наказ Державної митної служби України від 25 квітня 2008 року №665-к у частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного інспектора митного поста «Донецьк-аеропорт» Східної регіональної митниці Державної митної служби України;
3.2. поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора штатного поста «Донецьк-аеропорт» Східної регіональної митниці з 30 квітня 2008 року;
3.3. стягнуто з Донецької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з квітня 2008 року по квітень 2009 року в розмірі 31501,80 грн.
3.4. У частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць у розмірі 2625,15 грн судове рішення звернено до негайного виконання.
4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року в справі №2а/0570/23050/11 скасовано в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнуто з Донецької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 382014,64 грн за період із 30 квітня 2008 року по 04 серпня 2016 року.
4.1. В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року в справі №2а/0570/34050/11 залишено без змін.
5. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року в справі №805/4673/16-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, з відповідача стягнуто середній заробіток у зв`язку із затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі з 05 серпня 2016 року по 01 лютого 2017 року.
6. Водночас станом на 30 квітня 2017 року постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі №2а/0570/23050/11 у частині поновлення ОСОБА_1 на службі не виконана.
7. Посилаючись на затримку виконання рішення суду в справі № 2а/0570/23050/11 у частині поновлення на роботі, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення середньої заробітної плати за час такої затримки за період із 02 лютого 2017 року по 30 квітня 2017 року.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
8. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду 05 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково:
8.1. стягнуто з Донецької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі за період із 02 лютого 2017 року по 30 квітня 2017 року в розмірі 11062,20 грн;
8.2. у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
9. Частково задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно, незалежно від наміру його оскарження. Невиконання судового рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби має наслідком настання передбаченої статтею 236 Кодексу законів про працю України відповідальності у вигляді виникнення обов`язку виплатити особі, яку несвоєчасно поновлено на посаді, середній заробіток за увесь час такої затримки.
10. Установивши, що рішення у справі № 2а/0570/23050/11 у частині поновлення на роботі ОСОБА_1 станом на 30 квітня 2017 року виконано не було, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач має право на передбачені статтею 236 Кодексу законів про працю України виплати.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
11. У касаційній скарзі відповідач-2, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
12. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач-2 зазначив, що вимоги позивача не могли розглядатися в окремому позовному провадженні, адже вони безпосередньо стосуються виконання судового рішення в справі №2а/0570/23050/11, у зв`язку з чим мали б розглядатися в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, механізм якого передбачений у статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
13. Відповідач-2 наголошує на тому, що не міг своєчасно поновити позивача на посаді у зв`язку з вадами судового рішення в справі №2а/0570/23050/11, адже вказаним рішенням позивача поновлено в установі, яка на момент виконання судового рішення була ліквідована.
14. Також відповідач-2 зазначає, що вимога позивача про стягнення середнього грошового забезпечення є похідною від вимоги про визнання протиправною бездіяльності, що полягала у невиконанні рішення суду в справі №2а/0570/23050/11, у задоволенні якої суди попередніх інстанцій відмовили.
15. Відповідач-2 доводить, що суди попередніх інстанцій, розраховуючи середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, керувалися довідкою від 07 лютого 2012 року №28, яка не відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
16. Позивач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
17. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
18. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
19. 15 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
20. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Білоусу О.В., суддям Бевзенку В.М., Желтобрюх І.Л.
21. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 травня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
22. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
23. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
24. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
25. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
26. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
27. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
28. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
29. Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
31. Частиною сьомою статті 235 КЗпП України визначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
32. Згідно з частиною першою статті 255 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
33. Пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
34. Відповідно до частини другої статті 257 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
35. Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
36. Відповідно до частини дев`ятої статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
VI. Позиція Верховного Суду
37. Способом захисту порушених прав особи, незаконно звільненої з публічної служби, є поновлення її на посаді, з якої її було звільнено.
38. Аналіз вимог пункту 3 частини першої статті 256 КАС України та положень частини сьомої статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку, що судові рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
39. Отже, із дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача-2 виник безумовний обов`язок щодо його виконання.
40. Суд зазначає, що рішення суду про поновлення на роботі вважається виконаним із дня видання суб`єктом призначення (власником або уповноваженим ним органом) відповідного наказу, який дозволяє особі почати (продовжити) виконувати обов`язки за попередньою посадою.
41. Невиконання рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби має наслідком відповідальність, установлену статтею 236 КЗпП України, що полягає у виникненні в суб`єкта призначення (власника або уповноваженого ним органу) обов`язку виплатити особі середню заробітну плату за увесь час затримки виконання відповідного судового рішення.
42. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, на підставі статті 236 КЗпП України, суду належить установити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - установити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання суб`єктом призначення (власником або уповноваженим ним органом) наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
43. Як установили суди попередніх інстанцій, позивача було поновлено на службі постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі №2а/0570/23050/11, однак станом на 30 квітня 2017 року наказу про поновлення позивача на посаді відповідач-2 не видав.
44. Аргументи відповідача-2 про те, що затримка виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі №2а/0570/23050/11 у частині поновлення позивача на посаді була викликана об`єктивними причинами, пов`язаними з ліквідацією установи, в якій працював позивач, Суд відхиляє.
45. Суд зазначає, що доводам відповідача-2 про ліквідацію Східної регіональної митниці уже була надана оцінка судами під час розгляду справи №2а/0570/23050/11. Як установили суди під час розгляду справи №2а/0570/23050/11 наказом Державної митної служби України від 29 січня 2008 року №61 Східну регіональну митницю, де працював позивач, було ліквідовано, проте наказом Державної митної служби України від 29 січня 2008 року №64 «Про створення нових митниць і зміну зон діяльності деяких митниць» утворено Східну митницю, на яку покладені аналогічні функції.
46. Тобто мала місце саме реорганізація територіальних органів Державної митної служби України, правонаступниками яких, у свою чергу, є Державна фіскальна служба України.
47. Отже, аргументи відповідача-2 про те, що він з об`єктивних причин не міг поновити позивача на публічній службі є необґрунтованими.
48. Суд також відхиляє аргументи відповідача-2 про те, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді є похідними від вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо виконання рішення суду.
49. За своїм змістом середній заробіток за затримку виконання рішення про поновлення на роботі є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, отримання якої законодавець пов`язує лише з фактом затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
50. Із цих же підстав Суд відхиляє зауваження відповідача-2 щодо того, що позивач не вчиняв активних дій, направлених на примусове виконання судового рішення суду в справі №2а/0570/23050/11.
51. Суд не погоджується з доводами відповідача-2 про те, що вимоги позивача могли бути розглянуті виключно в порядку, передбаченому частиною дев`ятою статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
52. Суд зазначає, що механізм захисту прав особи у зв`язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на службі не обмежується судовим контролем за виконанням судових рішень в адміністративних справах і може відбуватися шляхом звернення до суду з окремим позовом.
53. Подібну правову позицію вже було висловлено Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2019 року в справі №815/3296/17 (пункт 43) і Суд не знаходить підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.
54. Щодо посилань скаржника на безпідставність відхилення судами попередніх інстанцій довідки Донецької митниці ДФС про середню заробітну плату позивача від 16 грудня 2015 року №173, то Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій, визначаючи розмір середньої заробітної плати, правильно керувалися довідкою Східної митниці Державної митної служби України від 07 лютого 2012 року №28.
55. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відомості про нараховану заробітну плату, що зазначені у довідці Донецької митниці ДФС від 16 грудня 2015 року №173, не відповідають відомостям із особового рахунку позивача. Суди попередніх інстанцій також правильно звернули увагу на те, що заробітна плата позивачеві нараховувалася виходячи з кількості відпрацьованих днів, а не годин, як зазначено в довідці Донецької митниці ДФС від 16 грудня 2015 року №173.
56. Аргументи відповідача-2 про те, що до довідки Східної митниці Державної митної служби України від 07 лютого 2012 року №28 було включено нараховану позивачеві у лютому 2008 року матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань не відповідають фактичним обставинам справи та змісту вказаної довідки, відповідно до якої за лютий 2008 року позивачеві було нараховано заробітну плату у розмірі 1174,02 грн та премію у розмірі 227,54 грн, без урахування указаних допомог на загальну суму 5258,08 грн.
57. З урахуванням викладеного Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час ухвалення судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
58. Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
59. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
60. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
61. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.
VII. Судові витрати
62. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
63. Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
64. Касаційну скаргу Донецької митниці ДФС залишити без задоволення.
65. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року в справі №805/2408/17-а залишити без змін.
66. Судові витрати не розподіляються.
67. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко