ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

Київ

справа №805/2765/15-а

адміністративне провадження №К/9901/41173/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.09.2015 (суддя - Кониченко О.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 (колегія суддів: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.) у справі №805/2765/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донсбас» (далі - Товариство), звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2015 за №0000074100/1395/10/28-03-41.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач приймаючи спірне рішення, яким йому було донараховано податок на додану вартість покладає на нього відповідальність за несплату його контрагентами (Донецькою залізницею, КП «Компанія «Вода Донбасу», ПАТ «Донецькоблгаз») податкових зобов`язань. При цьому позивач доводить дійсність його правовідносин із такими суб`єктами господарювання, як і формування за їх наслідками свого податкового обліку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.09.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 24.03.2015 за №0000074100/1395/10/28-03-41 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 67264 грн. та зобов`язання сплатити штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 16816 грн.

Рішення судів обґрунтовано тим, що визначені відповідачем порушення знаходяться поза межами відповідальності позивача, тоді як реальність укладених ним правочинів із вказаними контрагентами доведена позивачем первинними документами, зауважень до яких податковим органом не зазначено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити. Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам акту перевірки та апеляційної скарги із зазначенням того, що контрагенти позивача за наслідками правовідносин не задекларували податкове зобов`язання з податку на додану вартість, що позбавляє його права декларування податкового кредиту.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем відповідно до п.200.10 ст. 200 та в порядку статті 76 Податкового кодексу України проводилась камеральна перевірка даних Товариства, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо правомірності нарахування суми податкового зобов`язання за грудень 2014 року за результатами чого складено акт, яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.6 ст. 198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2014 року на суму ПДВ в розмірі 67264 грн., що призвело до заниження податкового зобов`язання на 67264 грн.

Суть порушення зазначено в тому що, контрагенти позивача ДП «Донецька залізниця», КП «Компанія «Вода Донбасу», ПАТ «Донецькоблгаз» порушили вимоги податкового законодавства. Зокрема зазначено, що відповідно до додатку №5 та реєстру отриманих податкових накладних до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року ТОВ «Кнауф Гіпс Донсбас» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податкових накладних, отриманих від ДП «Донецька залізниця» на суму ПДВ 58991 грн., від ПАТ «Донецькоблгаз» на суму ПДВ 1511,77 грн., від КП «Компанія «Вода Донбасу» на суму ПДВ 6761,74 грн., однак згідно бази даних АС «Податковий блок» сума податкових зобов`язань ДП «Донецька залізниця», ПАТ «Донецькміськводоканал» становить 0,0 грн., оскільки податкові декларації з ПДВ за грудень 2014 року Донецькою залізницею, КП «Компанія «Вода Донбасу», ПАТ «Донецькоблгаз» не подано та не задекларовано свої податкові зобов`язання.

За результатами висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 №0000074100/1395/10/28-03-41, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 67264 грн. та зобов`язано сплатити штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 16816 грн.

Не отримавши результату від адміністративного оскарження вказаних рішень в адміністративному порядку, позивач звернувся до суду із позовом, що був задоволений, з чим погоджується Суд, з огляду на наступне.

Правовідносини з приводу формування платником податку податкового кредиту врегульовані розділом V ПК України, у відповідності до пункту 198.1 статті 198 якого (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що податковий кредит у декларації за грудень 2014 року сформовано позивачем на підставі податкових накладних, складених за наслідком постачання товарів і послуг наступними контрагентами: ДП «Донецька залізниця» на суму ПДВ 58990,61 грн., КП «Компанія «Вода Донбасу» на суму ПДВ 6761,74 грн. та ПАТ «Донецькоблгаз» на суму ПДВ 1511,77 грн. Наявність відповідних податкових накладних, виписаних названими суб`єктами господарювання Товариству встановлена в ході судового розгляду, що не заперечується відповідачем.

Суди попередніх інстанцій також виходили з того, що товарність операцій з поставки робіт, товарів (послуг) вказаними контрагентами позивачу відповідачем не оспорюється, а також не ставиться під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, відповідність виписаних контрагентами податкових накладних та транспортного квитка вимогам, встановленим ПК України, а також реєстрація контрагентів платниками ПДВ.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцям (постачальникам).

Посилання відповідача на невідображення податкових зобов`язань контрагентами позивача як на підставу для висновку про неправомірність формування податкового кредиту Товариством суди обґрунтовано відхилили, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.09.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду