ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2022 року

м. Київ

справа № 805/3305/16-а

адміністративне провадження № К/9901/13396/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року (суддя Толстолуцька М.М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року (головуючий суддя Казначеєв Е.Г., судді: Компанієць І.Д., Ястребова Л.В.) у справі №805/3305/16-а за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 6538085,04 грн, -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2016 Головне управління ДФС у Донецькій області (далі - позивач, податковий орган) звернулось до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (далі - відповідач, Товариство), в якому просило стягнути на користь Державного бюджету України з відповідача кошти за податковим боргом з рахунків платника податків у банках, що його обслуговують на загальну суму 13841213 грн., який виник у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих податкових зобов`язань з податку на додану вартість за березень, травень, червень 2016 р.

При зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 207618,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 555 від 20.10.2016.

В зв`язку з погашенням суми боргу, 11.12.2017 р. позивачем подано уточнений адміністративний позов про стягнення суми податкового боргу 6538085,04 грн., який виник в 2017 році.

05.11.2018 позивач звернувся до суду із заявою про відмову від позову і закриття провадження, стягнення з відповідача судового збору та повернення надмірно сплаченого судового збору з державного бюджету. В обґрунтування підстав для закриття провадження позивач зазначив, що станом на 31 жовтня 2018 року податковий борг, заявлений у позовній заяві відповідачем погашено повністю.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року клопотання позивача задоволено частково, закрито провадження у даній справі, у задоволенні іншої частині заявленого клопотання - відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 9 січня 2019 року задоволено апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області, скасовано ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року в частині вирішення питання щодо судових витрат та направлено справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо стягнення судових витрат. В решті ухвалу залишено без змін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року, задоволено заяву позивача, стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 98071,28 грн, та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачений судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 109546,92 грн.

Відповідач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить їх скасувати в частині стягнення з відповідача судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 98071,28 грн.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не досліджено, що відповідачем з лютого 2016 року періодично на адресу позивача надсилались заяви (вимоги) про проведення заліку суми податкового боргу та сум надміру переплачених податків.

Незважаючи на заяви платника податку про проведення заліку наявної переплати з податку на прибуток та недоїмки по іншим податковим зобов`язанням, 13 вересня 2016 року податковий орган звернувся з вказаним позовом, а 16 березня 2017 року проведено відповідний залік.

Отже, якби податковим органом не було допущено бездіяльність протягом 13 місяців, то відсутні були б підстави звернення з даним позовом, і як наслідок відмова від позову була вимушена, а не як внаслідок задоволення позову відповідачем після подання позовної заяви.

Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Частиною першою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що крім прав та обов`язків визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.

Статтею 189 КАС України регламентується право позивача у справі на відмову від позову.

Відповідно до частини 3 цієї статті про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

Відповідно до статті 140 КАС України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Як вже зазначалось, податковий орган сплатив судовий збір за подання позову до суду у сумі 207618,20 грн.

Первісні позовні вимоги були заявлені про стягнення суми боргу в розмірі 13841213 грн., який виник у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих податкових зобов`язань з ПДВ за березень, травень, червень 2016 року.

Вказаний борг погашений 16 березня 2017 шляхом перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший на підставі платіжного доручення № 84 від 16.03.2017, що підтверджується заявою про уточнення позовних вимог, витягом з облікової картки платника податків, відзивом на позовну заяву (а.с.217-220 т.1).

В листах від 8 лютого 2016 року №301/01-07 та від 13 лютого 2017 року №301-56 відповідач дійсно просив провести залік заборгованості зі сплати ПДВ за рахунок наявної переплати з податку на прибуток, але податкові періоди та суми боргу, зазначені в цих листах не стосуються суми боргу, які заявлені в позові, а отже не можуть прийматись до уваги як належні докази на підтвердження доводів касаційної скарги.

Разом з тим, в листі № 301/1-160 від 24.06.2016 на адресу податкового органу ПАТ «Азовелетросталь» просив провести залік надмірно сплачених сум з податку на прибуток в рахунок оплати податкових зобов`язань з ПДВ за березень 2016 в сумі 12587020 грн.

Судами попередніх інстанцій не надано оцінку змісту даного листа і доводам відповідача про бездіяльність податкового органу щодо не здійснення заліку. Разом з тим, це порушення не вплинуло на правильність прийнятих рішень з таких підстав.

11.12.2017 уточнюючи позовні вимоги, позивач просив стягнути суму боргу 6538085,04 грн., який виник в 2017 році, а відмовляючись від позову, зазначено, що ця сума боргу сплачена 31.10.2018.

Тобто, саме сума боргу 6538085, 04 грн. була сплачена відповідачем після подання уточненої позовної заяви.

Отже, суди попередніх інстанцій правильно дійшли висновку про задоволення заяви податкового органу про повернення судових витрат з позивача пропорційно сумі позову, про відмову від якого подано заяву, оскільки така відмова стала наслідком задоволення вимог відповідачем після подання позову.

А саме, судом прийнято рішення стягнути з відповідача суму судового збору 98071.28 (6538085,04 /100х1,5%). Решту суми 109546,92 грн. (207618,20 - 98071.28 =109546,92) стягнуто з державного бюджету, а не з відповідача.

Таким чином, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про присудження з Товариства витрат здійснених на оплату судового збору, керуючись положеннями статей 139 та 140 КАС України.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для стягнення з відповідача витрат, здійснених на оплату судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» залишити без задоволення, а ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року у справі №805/3305/16-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Т.А. Чумаченко І.А. Васильєва