№ 805/335/18-а - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2020 року

Київ

справа №805/335/18-а

адміністративне провадження №К/9901/59641/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами № 805/335/18-а

за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Прокуратура Донецької області, про скасування наказу, -

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, ухваленого у складі головуючого судді Галатіної О.О.

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року, ухвалену колегією у складі судді-доповідача Геращенка І.В., судді Арабей Т.Г., Казначеєва Е.Г.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У січні 2018 році ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Прокуратура Донецької області (залучена до участі у справі ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року, далі - третя особа) в якому просив скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 21 квітня 2017 року № 99к та поновити йому класний чин «радник юстиції», присвоєний наказом Генеральної прокуратури України від 22 жовтня 2010 року № 1414-к.

1.1. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на протиправність цього наказу відповідача оскільки на час винесення відповідачем оскаржуваного наказу, тобто станом на 21 квітня 2017 року такий вид дисциплінарного стягнення як позбавлення класного чину не було передбачено чинним законодавством. Крім того, оскаржуваний наказ відповідачем винесено після звільнення позивача з органів прокуратури, яке було до нього застосоване як дисциплінарне стягнення, що теж вказує на протиправність оскаржуваного наказу відповідача.

1.2. Виносячи оскаржуваний наказ відповідач послався на проведену Прокуратурою Донецької області службову перевірку. Проте 15 квітня 2017 року змінився порядок притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності. Для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності починаючи з 15 квітня 2017 року необхідною підставою є висновок КДКП. На час винесення оскаржуваного наказу посадової особи - прокурора Маріїнського відділу Волноваської місцевої прокуратури ОСОБА_1, тобто на момент винесення оскаржуваного наказу позивач був звільнений з органів прокуратури.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, залишеним без мін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскаржуваний наказ відповідачем винесено відповідно до вимог Положення «Про класні чини працівників органів прокуратури України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року № 1795-ХІІ та Закону України «Про прокуратуру».

3.1. Також суди попередньої інстанції зазначили, що посилання скаржника на те, що постанова Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року «Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України» втратила чинність, оскільки відповідно до пункту 4 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» вказана постанова втрачає чинність одночасно з втратою чинності пункту 8 частини першої статті 15, частини 4 статті 16, абзацу 1 частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин 3, 4, 6, 11 статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів цього Закону, є помилковим.

3.2. Відповідно до положень підпункту 1 пункту 3 розділу ХII вищевказані норми Закону України «Про прокуратуру» 1991 року стосовно осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1607-VII, діяли і на час виникнення спірних правовідносин.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

4. У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій він просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

5. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказав на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

5.1. Скаржник вказав на те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що діючим законодавством Генеральний прокурор не наділений правом позбавляти особу класного чину. Оскаржуваний наказ в порушення вимог пункту 9 Дисциплінарного статуту України винесено відповідачем стосовно позивача, який на той час не був працівником прокуратури. Крім того виносячи оскаржуваний наказ відповідач посилається на проведену Прокуратурою Донецької області службову перевірку. Проте, з 15 квітня 2017 року змінився порядок притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності, тобто підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності є висновок КДКП. Також позивач зазначив, що на момент винесення оскаржуваного наказу він вже не був працівником прокуратури.

5.2. Скаржник зазначив, що оскаржувані судові рішення не містять жодної аргументації причин не прийняття до уваги чи відхилення його доводів. Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися доводи позивача про те, що пункт 10 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України не містить посилання на можливість позбавлення класного чину саме Генеральним прокурором України. В цьому пункті наявні лише посилання на строки у які можливо позбавити класного чину. Відповідно до пункту 10 вказаного положення позбавлення класного чину може мати місце при звільненні працівника з органів прокуратури за проступки, що порочать його. Звільнення позивача відбулося 07 квітня 2017 року а позбавлення класного чину лише 21 квітня 2017 року.

5.3. Судами першої та апеляційної інстанцій залишено без уваги посилання позивача на безпідставність застосування до спірних правовідносин пункту 6 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, оскільки в ньому мова йде тільки про присвоєння класних чинів Генеральним прокурором України. Таким чином на думку позивача суди попередніх інстанцій без жодної аргументації визнали наявними у Генерального прокурора України повноваження щодо позбавлення класного чину.

5.4. Скаржник звернув увагу, що у разі якщо наказ відповідача від 21 квітня 2017 року № 99к це не наказ про дисциплінарне стягнення, а документ про позбавлення певного права, то для врегулювання цих правовідносин між установою та громадянином, яким скаржник став ще з 07 квітня 2017 року, передбачено судовий порядок позбавлення прав.

5.5. Також скаржник звернув увагу на те, що відповідачем в порушення пункту 10 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України подання про позбавлення скаржника класного чину винесено 12 квітня 2017 року, тобто після звільнення з органів прокуратури. Більше того прокуратура позбавлена права вносити приписи та подання, зокрема про позбавлення класного чину.

6. Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року постановленої колегією у складі судді-доповідача Стрелець Т.Г., судів Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року, який здійсненого на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07 червня 2019 року № 656/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Стрелець Т.Г., (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14) що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 30 березня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог статей 262 340 344 КАС України.

Позиція інших учасників справи

9. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він, посилаючись на вірність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

10. Від третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що відповідно до статті 338 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 року) не є перешкодою для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Установлені судами фактичні обставини справи

11. ОСОБА_1 наказом від 03 лютого 2017 року № 378-к був призначений прокурором Мар`їнського відділу Волноваської місцевої прокуратури Донецької області.

12. Наказом прокурора Донецької області від 07 квітня 2017 року № 804-к за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності неупередженості, у чесності органів прокурати, втручання чи будь-який інший вплив у випадках чи порядку не передбачених законодавством, у службову діяльність посадових осіб органів поліції, у тому числі шляхом дій, позивача звільнено із займаної посади та органів прокуратури області.

13. 12 квітня 2017 року прокурором Донецької області було направлено подання за №11/524-536 вих-17 про позбавлення ОСОБА_1 , класного чину.

14. 21 квітня 2017 року, на підставі подання та з урахуванням вимог статті 10 Положення «Про класні чини працівників органів прокуратури України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року №1795-Х11, позивача позбавлено класного чину «радник юстиції», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 22 жовтня 2010 року №1414-к.

15. Суд також встановив, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року, у задоволені позову ОСОБА_1 до прокуратури Донецької області про визнання незаконним та скасування пункту 2 наказу прокурора Донецької області від 07 квітня 2017 року №804-к про звільнення його з посади та органів прокуратури було відмовлено в повному обсязі.

16. Не погоджуючись з наказом відповідача від 21 квітня 2017 року № 1414-к позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Відповідно до статті 47 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року № 1795-XII затверджено Положення про класні чини працівників органів прокуратури України і введено його в дію з 01 грудня 1991 року (в редакції станом на 15 липня 2015 року, далі - Положення № 1795-XII).

19. За приписами пункту 10 Положення № 1795-XII працівники органів прокуратури, яким присвоєно класні чини, перебувають у них довічно. Позбавлення класного чину може мати місце при звільненні працівника з органів прокуратури за проступки, що порочать його. У разі грубих порушень службового обов`язку працівником прокуратури чи негідної поведінки його може бути понижено в чині.

20. Відповідно до статті 9 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII ( в редакції станом на 01 січня 2017 року, далі - Закон № 1697-VII) Генеральний прокурор України: 1) представляє прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, а також прокуратурами інших держав та міжнародними організаціями; 2) організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Генеральної прокуратури України, регіональної та місцевих прокуратур в частині виконання конституційних функцій; 3) призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом; 4) у встановленому цим Законом порядку на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів приймає рішення про застосування до прокурора Генеральної прокуратури України, прокурора регіональної чи місцевих прокуратур дисциплінарного стягнення або щодо неможливості подальшого перебування їх на посаді прокурора; 5) призначає на посади та звільняє з посад прокурорів Генеральної прокуратури України у випадках та порядку, встановлених цим Законом; 6) у десятиденний строк із дня вивільнення посади повідомляє Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади у Генеральній прокуратурі України; 6-1) здійснює розподіл обов`язків між першим заступником та заступниками Генерального прокурора України; 7) затверджує акти з питань щодо внутрішньої організації діяльності органів прокуратури; 8) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів Генеральної прокуратури України; 9) затверджує загальні методичні рекомендації для прокурорів з метою забезпечення однакового застосування норм законодавства України під час здійснення прокурорської діяльності; 9-1) за поданням Генеральної інспекції направляє матеріали до Державного бюро розслідувань; 10) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.

21. Основні напрями організації роботи з кадрами в органах прокуратури України визначені Положенням про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України 12 жовтня 2016 року № 357 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 листопада 2016 року за № 1450/29580 (в редакції станом на 12 жовтня 2016 року, далі - Положення № 357).

22. Пунктом 1 Положення № 357 визначено, що класні чини присвоюються прокурорам згідно з вимогами підпункту 1 пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру», Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року № 1795-XII.

23. За приписами пункту 8 Положення № 357 подання про присвоєння чергового класного чину подається до кадрового підрозділу Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за місяць до закінчення строку перебування у попередньому класному чині, а у випадку призначення на вищу посаду - не пізніше одного місяця з дати призначення.

24. У поданні про присвоєння чергового класного чину наводяться коротка біографічна інформація про працівника, повна назва посади, яку він обіймає, дата призначення на цю посаду, дата і номер наказу про присвоєння останнього класного чину (із зазначенням посади, яку працівник обіймав на той час), відомості про відсутність дисциплінарних стягнень, а також висновок щодо можливості присвоєння класного чину (пункт 9 Положення № 357).

25. За приписами пункту 12 Положення № 357 за наявності визначених законодавством підстав, Генеральному прокурору України вносяться подання про позбавлення класного чину або пониження працівника в класному чині.

26. Відповідно до статті 47 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року №1795-XII затверджено Положення про класні чини працівників органів прокуратури України і введено його в дію з 01 грудня 1991 року (в редакції станом на 15 липня 2015 року, далі - Положення № 1795-XII).

27. За приписами пункту 6 Положення № 1795-XII згідно з Законом України "Про прокуратуру" (№ 1789-XII) класні чини державного радника юстиції України, державного радника юстиції 1, 2, 3 класів присвоюються Президентом України. Інші класні чини присвоюються Генеральним прокурором України.

28. Пунктом 9 Положення № 1795-XII передбачено, що Генеральний прокурор України має право: а) в окремих випадках за зразкове виконання службових обов`язків присвоювати працівникам чергові класні чини до закінчення строку, зазначеного в статті 5 цього Положення; б) при призначенні на вищу посаду присвоювати чин без дотримання черговості, але не більш як на два чини вище того, в якому працівник перебуває; в) входити з поданням до Президента України про присвоєння класного чину Державного радника юстиції 1, 2 і 3 класів.

29. За приписами пункту 10 Положення № 1795-XII працівники органів прокуратури, яким присвоєно класні чини, перебувають у них довічно. Позбавлення класного чину може мати місце при звільненні працівника з органів прокуратури за проступки, що порочать його. У разі грубих порушень службового обов`язку працівником прокуратури чи негідної поведінки його може бути понижено в чині.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

30. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).

31. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-ІХ, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

32. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із того, що з метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.

33. Згідно з нормою частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

34. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 242 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 року), відповідно до яких судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

35. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

36. Предметом спору у даній справі є наказ відповідача від 21 квітня 2017 року №99-к, яким позивача позбавили класного чину «радник юстиції», присвоєний йому наказом Генерального прокурора України від 22 жовтня 2010 року № 1414-к.

37. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд першої інстанції вірно виходили з того, що підставою для винесення оскаржуваного наказу відповідача, було звільнення позивача за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності неупередженості, у чесності органів прокурати, втручання чи будь-який інший вплив у випадках чи порядку не передбачених законодавством, у службову діяльність посадових осіб органів поліції, у тому числі шляхом дій, позивача звільнено із займаної посади та органів прокуратури області на підставі наказу Генерального прокуратури України від 07 квітня 2017 року № 804-к.

38. Верховний Суд погоджується з такими висновками суду першої та апеляційної інстанцій та зазначає, що з огляду на пункт 10 Положення № 1795-XII у даному випадку наявні визначені законодавством підстави для позбавлення позивача класного чину «радник юстиції».

39. За приписами Закону № 1697-VII та Положення № 357 позбавлення класного чину здійснюється Генеральним прокурором України на підставі відповідного подання.

40. З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку про те, що у даному випадку повноваження щодо позбавлення класного чину належать Генеральному прокурору України, яке може бути реалізоване ним щодо осіб, яким присвоєно відповідний класний чин. Застережень чи обмежень щодо здійснення таких повноважень у часі зазначені норми права, яким врегульовані спірні правовідносини, відсутні.

41. Доводи позивача про порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в касаційній інстанції.

42. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог та про необхідність відмовити в їх задоволенні.

43. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

44. Доводи та аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

45. Підсумовуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

46. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

47. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

48. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

49. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

50. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

51. З огляду на результат касаційного розгляду Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду