ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 805/3942/17-а

касаційне провадження № К/9901/10710/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2017 (головуючий суддя - Мозгова Н.А.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д.)

у справі № 805/3942/17-а

за позовом Головного управління ДФС у м. Києві

до Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укрінкомліз»

про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укрінкомліз» про надання дозволу на реалізацію майна, яке перебуває у податковій заставі, згідно з актом опису майна від 04.02.2016 №927/10/26-56-16-25 з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий борг виник внаслідок несплати заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 552554,10 грн. Позивачем неодноразово здійснювались заходи щодо погашення податкового боргу, а саме: виставлена перша податкова вимога №1/656 від 07.02.2009 та друга податкова вимога №2/1052 від 16.03.2009. Головним управлінням ДФС у м. Києві направлялися до банківських установ платіжні вимоги, які були повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю на розрахункових рахунках відповідача грошових коштів. На підставі пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України позивач просить надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2017, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019, відмовлено у задоволені позовних вимог.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що рішення керівника Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 04.02.2016 №927/10/26-56-16-25 про опис майна у податкову заставу не пред`явлено платнику податків, акт опису майна у податкову заставу складено податковим органом з порушенням порядку та форми, що затверджені центральним органом виконавчої влади, а позивачем не підтверджено недостатність коштів на розрахункових рахунках відповідача у банках протягом 2012-2017 років.

Верховний Суд ухвалою від 23.05.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2017 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019.

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач є юридичною особою та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2012, яка набрала законної сили, у справі №2а-19331/11/2670 стягнуто з відповідача заборгованість з податку на додану вартість в сумі 527054,39 грн.

З метою погашення боргу на адресу відповідача були спрямовані перша податкова вимога №1/656 від 07.02.2009 та друга податкова вимога №2/1052 від 16.03.2009, про які також зазначено в постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2012 у справі №2а-19331/11/2670.

Доказів погашення суми податкового боргу відповідачем не надано.

Станом на 07.11.2017 за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 552554,10 грн, що підтверджується даними інтегрованої картки платника.

У довідці Головного управління ДФС у м. Києві від 13.09.2017 №14241/9/26-15-17-31 зазначено, що згідно з базою даних АІС «Податковий блок» у Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укрінкомліз» відкриті банківські рахунки відсутні.

Податковим керуючим Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві здійснено опис майна підприємства (відповідача), а саме: комплексу, що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км, який оформлений актом №3 від 08.02.2016.

Вказаний акт опису майна був складений контролюючим органом на підставі рішення начальника Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 04.02.2016 №927/10/26-56-16-25.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

За приписами підпункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

У відповідності до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункт 88.2 статті 88 Податкового кодексу України).

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Пунктом 89.6 статті 89 Податкового кодексу України визначено, що якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих (пункт 89.3 статті 89 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Судами встановлено, що начальником Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві у відповідності до статті 89 Податкового кодексу України прийнято рішення від 04.02.2016 №927/10/26-56-16-25 про опис майна відповідача у податкову заставу.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази пред`явлення наведеного рішення відповідачу.

При цьому, згідно з пунктом 89.4 статті 89 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Таким чином, законодавцем чітко визначений порядок дій контролюючого органу стосовно оформлення права податкової застави, зокрема, опису майна передує звернення з письмовим запитом до платника податків з вимогою про надання переліку майна, що належить підприємству та може бути включено у податкову заставу.

Разом з тим, під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій позивачем не надано доказів звернення до платника податків з відповідним запитом.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що акт опису майна у податкову заставу складений податковим органом з порушенням порядку та форми, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а саме, в акті не вказана балансова вартість об`єкту нерухомості, або інформація щодо здійснення його оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», не вказана загальна площа об`єкту, що в цілому з урахуванням відсутності чіткої адреси комплексу та об`єктів, які є його складовими, унеможливлює ідентифікацію конкретного об`єкту нерухомості, який контролюючим органом було включено у податкову заставу, оскільки згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вбачається, що за адресою: Херсонська область, м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км, знаходяться декілька об`єктів нерухомості, що належать різним власникам.

При цьому, суд першої інстанції ухвалою від 29.11.2017 зобов`язував позивача надати відомості щодо балансової вартості майна відповідача, проте вказані вимоги суду позивачем не були виконані.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.3 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. При цьому, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З аналізу наведених норм слідує, що Податковим кодексом України встановлений особливий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами і визначений перелік заходів, які повинен здійснити орган стягнення на виконання власних повноважень:

1. звернення до суду з вимогами про стягнення коштів з рахунків у банках;

2. опис майна;

3. отримання судового дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна платника податків у разі недостатності коштів на розрахункових рахунках у банках;

4. прийняття рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва зверталась до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2012 по справі №2а-19331/11/2670 позовні вимоги контролюючого органу про стягнення коштів з податку на додану вартість у розмірі 527054,39 грн задоволено у повному обсязі.

Позивач зазначив, що з метою стягнення зазначеної суми податкового боргу ним направлялися до банківських установ платіжні вимоги, які були повернуті без виконання, зокрема, у зв`язку з відсутністю на розрахункових рахунках відповідача грошових коштів.

Проте, в матеріалах справи відсутні вказані інкасові доручення та наявна довідка відповідача про відсутність у Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укрінкомліз» відкритих розрахункових рахунків в установах банку.

З огляду на викладене, враховуючи наявність постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2012 у справі №2а-19331/11/2670 про стягнення заборгованості у розмірі 527054,39 грн та вихідну дату довідки податкового органу про відсутність відкритих банківських рахунків у відповідача станом на 13.09.2017, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не підтверджено недостатність коштів на розрахункових рахунках відповідача у банках протягом 2012-2017 років.

Таким чином, з урахуванням відсутності доказів повідомлення відповідача про факт здійснення опису його майна, на яке поширюється право податкової застави, порушення порядку та форми складення акту опису майна у податкову заставу, неможливості ідентифікувати конкретний об`єкт нерухомості, який контролюючим органом було включено у податкову заставу, та непідтвердження недостатності коштів на розрахункових рахунках відповідача у банках протягом 2012-2017 років, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність підстав для надання позивачу дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок вказаного в акті опису майна, яке перебуває у податковій заставі.

Водночас, колегія суддів зазначає, що посилання суду апеляційної інстанції на положення підпункту 38.2 пункту 38 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України є неналежним, оскільки ця норма запроваджена Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», згідно з пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» якого передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується до податкових періодів, починаючи з 01.01.2017.

Відтак, незважаючи на те, що судами встановлено, що місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укрінкомліз», станом на 05.03.2019 є тимчасово окупована територія - м. Донецьк, підпункт 38.2 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки, що податковий борг виник у період до 01.01.2017.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24.04.2018 у справі № 805/4337/16-а та від 05.02.2019 у справі № 812/1298/17.

Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343 349 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2017 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова