№ 805/4363/16-а - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 805/4363/16-а

адміністративне провадження № К/9901/34047/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шишова О.О.,

суддів Дашутіна І.В, Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа ОСОБА_1 про визнання неправомірним та скасування повідомлення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року (прийняту в складі: головуючого судді Волгіної Н.П.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів: Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г.)

УСТАНОВИВ:

I. Суть спору.

1. У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» ( далі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень) до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа ОСОБА_1 у якому просить суд визнати неправомірним та скасувати повідомлення від 12 жовтня 2016 року № 390/5-16П7170 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання - виконавчого напису нотаріуса від 8 червня 2010 року № 4098 про звернення стягнення на комплекс нежитлових будівель, розташований у АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості у сумі 3 983 428,32 грн на користь позивача.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач указує, що повідомлення про повернення виконавчого документу (виконавчого напису нотаріуса) стягувачу без прийняття до виконання обґрунтовано ненаданням позивачем до відділу примусового виконання рішень разом із заявою про відкриття виконавчого провадження доказу сплати авансового внеску, а також подання виконавчого документу до органу виконавчої служби із порушенням підвідомчості.

2.1. Позивач із такими підставами повернення виконавчого документу не погоджується, так як станом на час звернення товариства до відділу ДВС (спрямування виконавчого документу поштою 4 жовтня 2016 року), тобто, до набрання чинності Закон України «Про виконавче провадження» в редакції від 5 жовтня 2016 року діяв Закон України «Про виконавче провадження» в редакції від 28 грудня 2015 року, яка взагалі не передбачала сплати авансового внеску, а також визначала, що виконавчі документи, сума заборгованості за якими становить від 3 до 10 млн. грн, підвідомчі відділам примусового виконання рішень (ст. 21 зазначеного закону.

2.2. Позивач зауважує, що дія нормативного акту в часі тісно пов`язана із поняттям юридичної (законної) чинності нормативного акту. Вважає, що письмові заяви та повідомлення, здані до установи засобами зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

2.3. Беручи до уваги, що виконавчий документ був пред`явлений Публічним акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до виконання в період дії Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 28 грудня 2015 року, питання про відкриття виконавчого провадження відповідач, за переконанням позивача, мав вирішувати згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 28 грудня 2015 року (а.с. 4-5, 17).

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.

3. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частини 4 статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа. У разі наявності підстав, передбачених частиною 3 статті 5 Закону, приватний виконавець має право повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, про що зобов`язаний письмово повідомити стягувача із зазначенням підстави повернення та роз`яснити йому право оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби. Отже, виконавчий напис № 4098 від 8 червня 2010 року, виданий приватним нотаріусом Морозовим Є.В., про звернення стягнення на комплекс нежитлових будівель, що належить на праві власності ОСОБА_1 , на користь позивача - підлягав поверненню без прийняття до виконання.

IІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Публічне акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року, прийняти нове судове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

6. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає, що дія нормативного акту в часі тісно пов`язана із поняттям юридичної (законної) чинності нормативного акту. Цій дії властиві два основних моментів: набрання актом чинності; втрата актом чинності. Пряма дія припускає застосування акту у зв`язку з юридичними фактами, що виникли після введення його в дію. Відповідно до ст. 255 Цивільного кодексу України - якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

6.1. Позивач зазначає, що виконавчий документ був пред`явлений Публічним акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до виконання в період дії Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 28 грудня 2015 року, питання про відкриття виконавчого провадження відповідач, за переконанням позивача, мав вирішувати згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 28 грудня 2015 року (а.с. 4-5, 17).

7. Відповідачем до Суду надані заперечення на касаційну скаргу, в яких він просив залишити без задоволення касаційну скаргу позивача, а судові рішення першої та апеляційної інстанції без змін.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

8. 03 жовтня 2016 року позивачем сформовано заяву № КНО-61.1.3/93 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 8 червня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4098, вчиненого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим Є.В. щодо звернення стягнення на комплекс нежитлових будівель, розташованих у м . АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 6). У заяві зазначено, що враховуючи той факт, що сума невиконаних ОСОБА_1 зобов`язань становить на момент звернення виконавчого документу до примусового виконання 3 983 428,32 грн, згідно з пунктом другим частини 2 статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» позивач звертається до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. Указано, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного майна, позивач пропонує задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «ДОНГОРБАНК» у розмірі 3 983 428,32 грн, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», що вбачається з посилань його представника, викладених у цій заяві, та не є спірним питанням даної справи.

9. Позивачем до заяви додано зазначений виконавчий напис, вчинений Морозовим Є.В. , приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, про звернення стягнення на комплекс нежитлових будівель, загальною площею 2303,0, а саме: нежитлову будівлю літ. О-2, прибудову літ. О1-1, нежитлову будівлю літ. С-2, С/п, розташованих у АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Маріуполі Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканцю АДРЕСА_3 , місце роботи - директор ТОВ «Полімерпромтекс» (м.Маріуполі Донецької області по вул. Червонофлотській, буд. 165). Зазначене нерухоме майно на підставі іпотечного договору, посвідченого 26 червня 2009 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Никоненко Т.В. по реєстру № 1570, передане в іпотеку Закритому акціонерному товариству «Донгорбанк» (код ЄДРПОУ 20365318) в забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору № 02 від 26 червня 2009 року, прострочення чергового платежу за яким настав 1 липня 2009 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк», який є правонаступником всіх прав та зобов`язань Відкритого акціонерного товариства «Донгорбанк» у розмірі 3 980 378,32 грн. Дата набрання чинності виконавчого напису - 8 червня 2010 року, він має бути пред`явлений до виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом року з дня його вчинення; стягнуто плати - 3 050,00 грн (а.с. 10).

10. Указана заява разом із виконавчим написом нотаріуса 4 жовтня 2016 року надіслана засобом поштового зв`язку до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, отримана останнім 11 жовтня 2016 року (а.с. 7-8).

11. 12 жовтня 2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Шмаковим Р.С. за наслідком розгляду наведеної заяви про примусове виконання зазначеного виконавчого напису № 4098 від 8 червня 2010 року, виданого ПН ДМНО Морозовим Є.В., про звернення стягнення на комплекс нежитлових будівель, загальною площею 2303,0, а саме: нежитлову будівлю літ. О-2, прибудову літ. О1-1, нежитлову будівлю літ. С-2, С/п, розташованих у АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги ПАТ «ПУМБ» в сумі 3 983 428,32 грн), прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 390/5-16П7170 ВП № 52635469 (а.с. 9).

12. Повідомлення вмотивоване наступним.

12.1. Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (в редакції від 29 вересня 2016 року), Відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов`язання становить від шести до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

12.2. Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

13. Ураховуючи припис п.п. 8, 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», п. 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (в редакції від 29 вересня 2016 року) виконавчий документ, пред`явлений позивачем, непідвідомчий Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с. 9).

14. Не погодившись із повідомленням Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 12 жовтня 2016 № 390/5-16П ВП № 52635469 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, позивач 4 листопада 2016 року, тобто, у строк, передбачений ст. 181 КАС України, звернувся до суду із позовом про його оскарження (а.с. 4-5, 12, 17).

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)

15. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

16. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

17. Згідно із підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

19. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

20. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом №460-IX.

21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII), який згідно інформаційної картки цього закону, розміщеної на офіційному веб-сайті Верховної Ради України (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/card/1404-19) набрав чинності 5 жовтня 2016 року, - дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

23. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII визнано такими, що втратили чинність з дня набрання чинності цим Законом Закон України «Про виконавче провадження» (від 21 квітня 1999 року № 606-XIV), крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

24. У пункті 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом (тобто, до 5 жовтня 2016 року - враховуючи набрання останнім чинності 5 жовтня 2016 року), завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

25. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

26. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

27. Відповідно до частини першої та другої статті 25 вказаного Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

28. Відповідно до пункту першого частини першої статті 26 Закону № № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

29. Частиною 2 вказаної статті визначено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про: стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

30. Приписами пунктів 6, 8, 10 частини 4 статті 4 Закону № 1404-VIII зазначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

31. Відповідно до статті 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

32. 29 вересня 2016 року Міністерством юстиції України прийнято наказ № 2832/5 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», п. 1 якого внесено зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 (із змінами), виклавши її в новій редакції, що додається.

33. Нова редакція Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) набрала чинності 5 жовтня 2016 року, що вбачається з її інформаційної картки, розміщеної на офіційному веб-сайті Верховної Ради України (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/card/1404-19).

34. Згідно з пунктом третім Розділу І Інструкції № 512/5 органами державної виконавчої служби є, зокрема, управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень.

35. Пунктом четвертим цієї Інструкції визначено, що Відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов`язання становить від шести до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

VI. Оцінка Верховного Суду

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

36. Спірним питання у цій справі є правомірність застосування державним виконавцем Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII та Інструкції № 512/5 щодо прийняття виконавчого напису (виконавчого документа).

37. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

39. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заява позивача від 3 жовтня 2016 року № КНО-61.1.3/93 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису від 8 червня 2010 року, вчиненого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим Є.В., яка направлена разом із вказаним виконавчим документом представником Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 4 жовтня 2016 року, отримана адресатом 11 жовтня 2016 року (а.с. 8), тобто, після набрання чинності Законом № 1404-VIII.

40. Так, ураховуючи закріплене у пункті 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII, отримавши 11 жовтня 2016 року наведену заяву позивача та виконавчий документ, доданий до неї, державний виконавець при вчиненні виконавчих дій мав керуватись Законом № 1404-VIII, який станом на час отримання зазначених документів вже набрав чинності.

41. Щодо доводів позивача на вимоги статті 525 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

42. Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом (тобто, до 5 жовтня 2016 року - враховуючи набрання останнім чинності 5 жовтня 2016 року), завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

43. Фактично відповідачем заява позивача отримана 11 жовтня 2016 року, після набрання чинності Законом № 1404-VIII, та будь-які виконавчі дії, на підставі заяви позивача не виконувались відповідачем, а тому відповідач повинен був діяти в межах та відповідно до приписів саме Закону № 1404-VIII.

44. Отже, на момент отримання заява позивача від 3 жовтня 2016 року № КНО-61.1.3/93 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису від 8 червня 2010 року, державний виконавець діяв у межах та у відповідності до Закону № 1404-VIII.

45. Таким чином, виконавчий напис № 4098 від 8 червня 2010 року, виданий приватним нотаріусом Морозовим Є.В., про звернення стягнення на комплекс нежитлових будівель, що належить на праві власності ОСОБА_1 , на користь позивача - підлягав поверненню без прийняття до виконання у відповідності до норм Закону №1404-VIII.

46. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено..

47. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

48. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

49. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.

VІI. Судові витрати

50. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

51. Керуючись статтями 341 343 349-354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року у цій справі залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя- доповідач О.О.Шишов

Судді І.В.Дашутін

М.М. Яковенко