ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 805/46/18-а
адміністративне провадження № К/9901/50546/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Коваленко Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2018 (суддя Лазарєв В.В.)
та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 (колегія у складі суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., Ястебової Л.В.)
у справі №805/46/18-а
за позовом ОСОБА_1
до Красноармійського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про зобов`язання поновлення пенсії,-
І. РУХ СПРАВИ
1. 02.01.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Красноармійського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якому просила зобов`язати відповідача поновити та виплатити пенсію за віком з 07.10.2009 шляхом повторного призначення пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.
2. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2018 позовну заяву у частині вимог до Красноармійського об`єднаного управління ПФ України Донецької області про зобов`язання проведення поновлення пенсії за віком з 07.10.2009 - повернено заявнику.
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2018 позов задоволено частково: зобов`язано Красноармійське об`єднане управління ПФ України Донецької області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 21.06.2017 відповідно до Закону №1058-IV в розмірах відповідно до чинного законодавства України з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Красноармійського об`єднане управління ПФ України Донецької області витрати зі сплати судового збору у розмірі 320,00 грн.
4. Позивач оскаржила в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції від 02.02.2018. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2018 залишено без змін.
5. ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2018 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018, а справу - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6. Ухвалою Верховного Суду від 23.05.2018 поновлено строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. ОСОБА_1 обґрунтовувала позовні вимоги тим, що 01.08.1997 їй було призначено пенсію, а 15.03.2001 вона виїхала за межі України на постійне проживання до Ізраїлю, де була прийнята на консульський облік. З цього моменту їй було припинено виплату пенсії на підставі статей 49, 51 Закону №1058-IV.
Надалі, Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 у справі №25-рп/2009 зазначені положення закону було визнано неконституційними.
Вважала, що має право на поновлення виплати пенсії з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
З приводу поновлення виплати пенсії зверталася до відповідача, який листом від 23.06.2017 відмовив їй у цьому.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Повертаючи позовну заяву у частині вимог щодо заявленого періоду поновлення пенсії, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк на звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів осіб, оскільки мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав у жовтні 2009 року.
9. При цьому суд керувався висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду від 08.12.2015 у справі №21-5653а15, від 08.12.2015 у справі №21-5440а15, від 05.04.2016 у справі №21-173а16 (454/1774/13-а).
10. ОСОБА_1 у касаційній скарзі виходить з того, що суди попередніх інстанцій помилкового ототожнили строки поновлення пенсії, встановлені статтями 46 та 49 Законом №1058-IV, зі строками для звернення до суду, передбаченими статтею 122 КАС України. При цьому, покликається на рішення Європейського суду з прав людини від 07.11.2013 у справі «Пічкур проти України» («Case of Pichkur v. Ukraine»), заява № 10441/06; та висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду України від 29.05.2015 у справі №21-168а15.
11. Від Красноармійського об`єднаного управління ПФ України Донецької області надійшов відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано тим, що вини відповідача у припиненні виплати пенсії позивачу немає, оскільки Управлінню ПФ не передавалися пенсійні справи пенсіонерів, які перебували на обліку в управліннях Пенсійного фонду у Київському та Ворошиловському районах м. Донецька. Крім того, посилається на відсутність між Україною та Ізраїлем міжнародної пенсійної угоди.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов таких висновків.
13. Частиною першою та другою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
14. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 49 КАС України виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
15. Відповідно до частини першої статті 51 КАС України у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
16. Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
17. Ключовим питанням у справі є застосування строків звернення до суду для поновлення виплати пенсії, що була зупинена на підставі пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону №1058-ІV, який втратив чинність як такий, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду від 07.10.2009 №25-рп/2009.
18. З цього питання Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 вже сформулювала висновок щодо застосування норми у подібних правовідносинах про те, що непроведення виплати пенсії особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, тому поновлення виплати пенсії на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 має проводитися без обмеження будь-яким строком.
19. Водночас, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладених у постановах від 08.12.2015 у справі №21-5653а15, від 12.04.2016 у справі №462/9427/13-а, від 08.06.2016 у справі №505/2135/14-а та від 11.10.2016 у справі №404/4541/15-а, якими керувалися у цій справи суди попередніх інстанцій, про те, що виниклі спори щодо поновленням виплати раніше призначених пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 мають вирішуватися з урахуванням норм процесуального права - статей 99 100 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2015 року; аналогічні положення містяться у статтях 122 та 123 КАС України).
20. Тому під час вирішення питання про поновлення виплати пенсії строки звернення до адміністративного суду, передбачені статтею 122 КАС України, не застосовуються.
21. Зважаючи на викладене, Суд не може погодитися з висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо повернення позовної заяви ОСОБА_1 у частині вимог щодо заявленого періоду поновлення пенсії.
22. Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
23. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2018 та постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 341 345 351 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі №805/46/18-а скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб
Суддя Н.В. Коваленко