ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
Київ
справа №806/129/17
адміністративне провадження №К/9901/39323/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.03.2017(суддя: М.Ф. Нагірняк) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 у справі № 806/129/17 (колегія у складі суддів: В.Б. Шидловський, Є.М. Мацький, С.М. Шевчук) за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області за участю третьої особи Філії "Житомирська дорожньо-експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0022781305 та № 0022791305 від 11.11.2016 року,
УСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 листопада 2016 №0022781305 в частині визначення грошових зобов`язань (штрафних санкцій) з податку на доходи фізичних осіб в сумі в розмірі 436867,11 грн. та №0022791305 в частині визначення грошових зобов`язань (фінансових санкцій) з військового збору 53838,19 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки перерахування сум податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб під час виплати заробітної плати працівникам Підприємства проводилися своєчасно, то застосування контролюючим органом штрафних санкцій на підставі статті 127 Податкового кодексу України є протиправним.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 11.11.2016 року № 0022781305 в частині визначення грошового зобов`язання Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з податку на доходи фізичних осіб в сумі 436818,00 грн. та № 0022791305 в частині визначення грошового зобов`язання з військового збору в сумі 53 814,11 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що допущене позивачем порушення норм податкового законодавства не становить склад правопорушення, передбаченого ст. 127 ПК України, а тягне за собою застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 126 ПК України.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням апеляційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведена планова виїзна перевірка Філії "Житомирський ДЕД" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, за період 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складно акт від 28 жовтня 2016 року № 64/06-30-14-01/26279809, яким зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 168.1.5 п.168.1 ст.168 та пп."а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України.
Під час перевірки встановлено наявність заборгованості по виплаті заробітної плати найманим працівникам. На філії "Житомирська ДЕД" ДП "Житомиравтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" станом на 01.01.2013 року рахувалася заборгованість по заробітній платі, яка становить 1 000 452, 22 грн., станом на 30.06.2016 - К-т 613 800, 81 грн. (311 484, 72 грн. - зарплата за травень, 302 316, 09 грн. - зарплата за червень).
Перевіркою питань щодо повноти сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено:
- станом на 01.01.2013 Кт. сальдо по податку на доходи фізичних осіб складало 167417,92 грн.;
- за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 нараховано податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 726 439, 72 грн.;
- податку на доходи фізичних осіб за вищевказаний період перераховано до бюджету в сумі 2 739 045, 29 грн.
- станом на 30.06.2016 Кт.сальдо по податку на доходи фізичних осіб становить 154812,35 грн.
Крім того, під час проведення перевірки податковим органом перевірялась своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати позивачем військового збору.
Разом з тим, як зазначено у Розрахунку податкового зобов`язання та штрафних санкцій згідно результатів документальної перевірки Філії "Житомирський ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за період з 03.08.2014 року по 30.06.2016 року (зі сплати військового збору), позивачем допущені порушення строків перерахування такого податку, передбачених ст.168 ПК України, що призвело до застосування фінансових санкцій, передбачених ст.126 ПК України, на загальну суму 11758,87грн.
За результатами такої перевірки були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 11.11.2016 р., відповідно до якого позивачу були збільшені грошові зобов`язання із військового збору шляхом застосування фінансових санкцій в сумі 65 597,06 грн. та нарахування пені в сумі 7 947,93 грн., № 0022781305, відповідно до якого позивачу були збільшені грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб шляхом застосування фінансових санкцій в сумі 664 212,43 грн. та нарахування пені в сумі 67 590,72 грн.
ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК» Автомобільні дороги України», вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення №0022781305 незаконним в частині визначення грошових зобов`язань (штрафних санкцій) з податку на доходи фізичних осіб в сумі в розмірі 436 867,11 грн., а податкове повідомлення рішення та №0022791305 в частині визначення грошових зобов`язань (фінансових санкцій) з військового збору 53838,19 грн. звернулось до адміністративного суду з даним позовом.
Так, згідно з п. 127.1 ст. 127 ПК України передбачено, що ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Вказаною нормою встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, утримання чи сплата податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
Натомість коли мають місце нарахування, однак несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 вказаного кодексу. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати, а не від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 10 листопада 2015 року у справі № 21-2919а15 та від 22 березня 2016 року у справі № 21-3694а15.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем в день виплати заробітної плати найманим працівниками нараховувався, утримувався та перераховувався податок з доходів фізичних осіб та військовий збір до бюджету, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок по рахунку.
Відповідач не заперечує вказаних обставин, однак вважає, що перерахування податків не відбулося, оскільки сплачені кошти були зараховані податковим органом на погашення заборгованості за попередні платежі.
Так, згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Отже, вказаною нормою Податкового кодексу України визначено обов`язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу. При цьому зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.
В свою чергу, штрафні санкції згідно із пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України застосовуються саме за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.
Таким чином, відповідно до змісту наведеної норми відповідальність за порушення, передбачене цієї статтею, може мати місце лише у разі, коли платник податків, в тому числі податковий агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто, взагалі не виконав зазначених обов`язків або сплату податку здійснив після виплати доходу платнику податку.
Враховуючи наведені вище обставини, що встановлені судами у даній справі, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не вчинялось порушення, передбачене статтею 127 Податкового кодексу України, а саме - виплати доходу на користь платника податків без попередньої або одночасної сплати нарахованого та утриманого з цих доходів податку, а тому застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі даної норми є протиправним.
Таким чином, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341 343 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 у справі № 806/129/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду