ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року

м. Київ

справа №806/1657/16

адміністративне провадження №К/9901/37803/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-ВС» до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2016 (суддя - Ромаченко Є.Ю.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 (головуючий суддя - Охрімчук І.Г., судді: Жизневська А.В., Котік Т.С.) у справі №806/1657/16.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер-ВС» (далі - ТОВ «Партнер-ВС») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ) від 26.07.2016 №0004971204 та №0004981204.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати за наслідками діяльності у 2015 році не застосовуються. Крім того, зазначає, що нормами Податкового кодексу України на час виникнення спірних правовідносин не передбачено можливість здійснення перевірки своєчасності сплати податків під час проведення камеральної перевірки.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2016, залишеною без змін Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Житомирська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2016, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог Житомирська ОДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, пункту 54.1 статті 54, пункту 57.1 статті 57, пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та в межах, встановлених законодавством з огляду на порушення позивачем сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Житомирською ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Партнер - ВС» згідно декларацій з податку на прибуток за 2015 рік № 9276415941 від 29.02.2016 та І квартал 2016 року № 9068169997 від 29.04.2016, про що складено акт від 17.06.2016 № 3567/12-04.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на прибуток.

На підставі названого акту перевірки Житомирською ОДПІ 26.07.2016 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0004971204, згідно з яким ТОВ «Партнер - ВС» за затримку на 14 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 12700,00 грн. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 1270,00 грн. за платежем податок на прибуток;

№ 0004981204, згідно з яким позивача за затримку на 84 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 121966,00 грн. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 24393,20 грн. за платежем податок на прибуток.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що в силу приписів пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, до платників податку за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату податку на прибуток за статтею 126 Податкового кодексу України не застосовуються.

Так, відповідно до пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.

У ситуації, що розглядається, за наслідками камеральної перевірки податковим органом застосовано до позивача відповідальність на підставі статті 126 Податкового кодексу України за несвоєчасне погашення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за 2016 рік.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що пункт 31 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачає звільнення від відповідальності у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій за наслідками діяльності у 2015 році саме за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток та повноти його сплати, та не встановлює звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції на час проведення перевірки) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Наведені законодавчі норми свідчать про те, що законодавець встановив виключні підстави для проведення камеральної перевірки, а саме на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Як вбачається з акту камеральної перевірки від 17.06.2016 № 3567/12-04, за наслідками її проведення контролюючий орган дійшов висновку щодо несвоєчасної сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на прибуток, що стало підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Отже, виходячи із змісту підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України перевірку своєчасності сплати податків контролюючий орган уповноважений проводити в рамках документальної перевірки, в той час, як камеральною перевіркою можливість розгляду вказаного питання, на момент проведення Житомирською ОДПІ камеральної перевірки ТОВ «Партнер-ВС», законом не була передбачена.

З 01.01.2017 підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 доповнено абзацом другим згідно із Законом №1797-VIII від 21.12.2016 наступного змісту: «предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах».

Таким чином, Законом України №1797-VIII від 21.12.2016 до переліку питань, які можуть бути предметом камеральної перевірки, віднесено і своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.

Отже, у відповідача були відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки 17.06.2016 досліджувати питання своєчасності сплати позивачем грошових зобов`язань, а тому відповідач, здійснюючи дослідження питань своєчасності сплати позивачем суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, вийшов за межі встановленого законодавством предмету камеральної перевірки, у зв`язку з чим прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення від 26.07.2016 №0004971204 та №0004981204 є неправомірними.

Разом з тим, надаючи оцінку обставинам у справі, суд касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку відсутності підстав для притягнення позивача до відповідальності з посиланням на пункт 31 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що однак не призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не допустили порушень норм процесуального права, а неправильне застосування норм матеріального права не призвело до неправильного вирішення спору, вказані судові рішення слід змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 у справі №806/1657/16 змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова