ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 806/1801/16

касаційне провадження № К/9901/39767/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного правління ДФС у Житомирській області (далі - Управління) на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 (суддя Черноліхов С.В.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 (головуючий суддя - Зарудяна Л.О., судді - Іваненко Т.В., Франовська К.С.) у справі за позовом Дочірнього підприємства «Олевський лісгосп АПК «Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради (далі - Підприємство) до Головного правління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування в частині податкового повідомлення-рішення

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.09.2016 № 0001041401 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 150354,00 грн. за основним платежем та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 37588,50 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що: підставою для прийняття оспорюваного рішення став висновок контролюючого органу про те, що Компанія «ZORTEX BUSINESS LLС» UNITED KINGDOM з 15.07.2014 ліквідована, тому відомості про цього покупця - нерезидента, які були зазначені позивачем у вантажних митних деклараціях, та поданих до митних органів після 15.07.2014, є недостовірними та такими, що не можуть стверджувати факти експорту товарів; твердження Управлення про те, що Підприємство безпідставно застосувало до таких експортних операцій нульову ставку оподаткування податку на додану вартість, оскільки за звітні періоди з липня по грудень 2014 року включно позивачем були занижені зобов`язання з податку на додану вартість на суму 150354,00 грн. є безпідставними, оскільки 14.07.2014 відбулась лише зміна реєстраційної адреси офіційного офісу Компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» в межах однієї держави - Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, а саме - з Англії на Шотландію, про що до контракту були внесені зміни від 15.07.2014; факт реального постачання Підприємством товарів Компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» згідно контракту №28/2014ОС від 30.12.2013 підтверджений оригіналами первинних документів встановленої форми, які мають усі необхідні реквізити та достовірні відомості, та у повній мірі відображають зміст господарських операцій; про правомірність взаємовідносин Підприємства з Компанією «ZORTEX BUSINESS LLP» свідчить і те, що після 15.07.2014 цю компанію обслуговували іноземні банки, а митні органи України, після виконання усіх належних митних процедур, здійснювали митне оформлення на її адресу вантажів та випускали їх за межі території України; Митна служба України без жодних заперечень здійснювала митне оформлення таких вантажів для Компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» як до, так і після 15.07.2014, що підтверджується відповідними вантажно-митними деклараціями.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 01.11.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 06.09.2016 № 0001041401 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 150354,00 грн. за основним платежем та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 37588,50 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: факт постачання товару відповідно до контракту №28/2014ОС від 30.12.2013 (з урахуванням додаткових угод) та оплати нерезидентом його вартості підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, тоді як посилання Управління на лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 № 630/17-200-490 «Щодо перевірки Компанії «Zortex Businesss LLP», у якому вказано про те, що зазначену компанію було ліквідовано 15.07.2014 державним реєстром, оскільки вона була недіючою, є необґрунтованими, оскільки Управлінням не був досліджений належним чином взаємозв`язок Компанії «Zortex Business LLP» ОС370510 та Компанії «Zortex Business LLP» ОС 305036, яка була створена 30.09.2014, що підтверджується листом директора Компанії «Zortex Business LLP» від 27.04.2015, у якому зазначено, що відповідно до протоколу позачергових зборів партнерів Компанії «Zortex Business LLP» дійсно відбулась зміна реєстраційної адреси, діючий реєстр підприємств у Великобританії підтверджує і констатує, що дана компанія має активний статус, є діючою та працює в повному режимі; Митна служба України без жодних заперечень здійснювала митне оформлення вантажів для Компанії «Zortex Business LLP» як до, так і після 15.07.2014, жодна з вантажних митних декларацій на поставку Підприємством товару на адресу Компанії «Zortex Business LLP» не визнана недійсною.

Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 21.02.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: згідно листа Міністерства закордонних справ України Компанію «Zortex Business LLP» було саме ліквідовано 15.07.2014 державним реєстром Великобританії, оскільки компанія була недіючою; згідно розділу VIII Митного кодексу України під час митного оформлення товару статус отримувача товару, а саме нерезидента, не підлягає перевірці, оскільки здійснюється декларування товару та його перевірка (відомості про товар), що свідчить про те, що під час митного оформлення товару митному органу не було відомо про ліквідацію нерезидента; враховуючи недостовірність даних щодо Компанії «Zortex Business LLP» у вантажних митних деклараціях, оформлених при експорті товару після 15.07.2014, ці вантажні митні декларації не можуть бути підтвердженням експорту товару, а отже і підставою для застосування нульової ставки податку на додану вартість при оподаткуванні операцій з поставки; Законом України № 1621-VII від 31.07.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України» було скасовано з 03.08.2014 пільгу зі сплати податку на додану вартість по операціях з постачання деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно УКТ ЗЕД, тож подальша реалізація лісопродукції вищезазначених товарних позицій оподатковується за ставкою, яка складає 20%.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство просить залишити касаційну скаргу Управління без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.02.2022 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 15.02.2022.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Управління провело документальну планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, результати якої оформлені актом від 25.08.2016 № 33/06-30-14-01/05418483, за висновками якого Підприємством були порушені, зокрема, вимоги: пункту 185.1 статті 185, пункту 186.2 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 195.1 статті 195, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 220052,00 грн. за період з липня 2014 року по грудень 2015 року (у тому числі: занижено податкові зобов`язання на загальну суму 165900,00 грн. та завищено податковий кредит на загальну суму 54152,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: оскільки Компанія «Zortex Business LLP» WORLD TRADE CENTRE TOWER 42 25 OLD BROAD STREET LONDON England EC2N 1HQ United Kingdom була ліквідована з 15.07.2014, тому відомості про цього покупця - нерезидента, які були зазначені позивачем у вантажно - митних деклараціях, та поданих до митних органів після 15.07.2014, є недостовірними та такими, що не можуть стверджувати факт експорту товарів, з огляду на що Підприємство безпідставно застосувало до таких експортних операцій нульову ставку оподаткування податком на додану вартість за звітні періоди з липня по грудень 2014 року включно, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 150354,00 грн. по операціях з Компанією «Zortex Business LLP».

На підставі висновків вказаного акта перевірки Управління прийняло податкове повідомлення-рішення від 06.09.2016 № 0001041401, яким збільшило Підприємству суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 220052,00 грн. - за основним платежем та на 55013,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підприємство оскаржило вказане вище податкове повідомлення рішення в частині збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій, здійснених з Компанією «Zortex Business LLP».

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.211 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України є сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до Митного кодексу України.

Відповідно до підпункту «г» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.

Згідно пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Положеннями пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків.

За правилами підпункту «а» підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) експорт (експорт товарів) - це продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

За визначенням, наведеним у пункті 20 статті 4 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), митна декларація - це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

При цьому, господарська операція визнається легітимною у разі повної дієздатності всіх її учасників. Всі первинні документи можуть прийматись як докази здійснення господарських операцій, якщо вони оформлені належним суб`єктом. Обставини справи повинні бути встановлені в повному обсязі на підставі належних, допустимих та достатніх доказах без будь-яких сумнівів та суперечностей.

У справі, що розглядається, суди встановили, що між Підприємством (продавцем) та Компанією «Zortex Business LLP» (WORLD TRADE CENTRE TOWER 42 25 OLD BROAD STREET LONDON England EC2N 1HQ United Kingdom) (покупцем) був укладений контракт №28/2014 ОС від 30.12.2013, а також протягом 2014 року укладались доповнення до нього. У відповідності до п. 1.1 контракту продавець продає, а покупець придбаває (відповідно до ІНКОТЕРМС-2010) пиловник сосновий у кількості 5000 м.куб.

За змістом положень наведеного контракту, ціна на товар встановлюється в дол. США/м. куб на умовах FCA. Загальна сума контракту складає 219000 дол.США. Платежі за поставлену партію товару (100% передоплата) здійснюється в доларах США шляхом банківського перерахунку на валютний рахунок продавця. Всі витрати і збори щодо здійснення перерахунку валюти, пов`язані з виконанням даного контракту оплачуються продавцем. Передбачено, що з кожною машиною товару продавець надає покупцю повний комплект супровідних документів.

У період з 15.07.2014 по 31.12.2014 на виконання контракту №28/2014 ОС від 30.12.2013 експортував на користь Компанією «Zortex Business LLP» (WORLD TRADE CENTRE TOWER 42 25 OLD BROAD STREET LONDON England EC2N 1HQ United Kingdom) лісопродукцію на суму 751768,11 грн., на підтвердження чого надав з вантажні митні декларації, перелік та реквізити яких наведені в акті перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили, зокрема, з того, що реальність господарських операцій між Підприємством та Компанією «Zortex Business LLP» згідно контракту №28/2014ОС від 30.12.2013 (в редакції додаткових угод) підтверджена належним чином оформленими вантажними митними деклараціями, банківськими виписками (платіжними дорученнями) в іноземній валюті та іншими документами бухгалтерського обліку.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам податкового органу щодо правового статусу Компанії «Zortex Business LLP» (Велика Британія), яка згідно наявної у Інспекції була ліквідована 15.07.2014, що підтверджується листом Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 № 630/17-200-490, яким повідомлено, що 30.09.2014 до реєстру було здійснено запис про реєстрацію нової компанії: «ZORTEX BUSINESS LLP», Suite 20 12 South Bridge Edinburg Scotland EH1 1DD, United Kingdom (саме реєстрацію нової компанії, а не реєстрацію зміни юридичної адреси діючої компанії ZORTEX BUSINESS LLP", United Kingdom).

Таким чином, період з 15.07.2014 щодо правомочності названої Компанії підлягав ретельній перевірці на підставі належних та допустимих доказів, однак такої судами зроблено не було.

Зокрема, в судових рішеннях відсутні обґрунтовані мотиви, яким чином протокол зборів партнерів від 14.07.2014 спростовує інформацію Міністерства закордонних справ України про ліквідацію Компанії «Zortex Business LLP» з 15.07.2014.

Поза увагою судів залишено й доводи податкового органу про ліквідацію Компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» з 15.07.2014 за рішенням реєстратора, оскільки компанія була недіючою, а не за самостійним рішенням учасників, а також про відсутність податкової звітності з 31.12.2012, рахунків та активів в останньої.

Поверховий підхід та неповнота при з`ясуванні обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Управління підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Управління підлягає частковому задоволенню, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного правління ДФС у Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова