ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2020 року
Київ
справа №806/2153/17
адміністративне провадження №К/9901/30060/18
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду (далі - Суд) у складі:
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними в справі матеріалами, адміністративну справу №806/2153/17
за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року, ухвалену в складі: головуючого судді Семенюка М.М., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, постановлену в складі: головуючого судді Кузьменко Л.В., суддів Іваненко Т.В., Франковської К.С.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області (далі - Управління ДВС ГТУЮ в Житомирській області, відповідач) із вимогою визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Житомирській області від 17 липня 2017 року №54050595.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що державний виконавець закінчив виконавче провадження щодо поновлення його на роботі, не переконавшись, що відповідне судове рішення було фактично виконано.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Суди попередніх інстанцій встановили, що постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року в справі №806/2073/15 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління МВС України в Житомирській області, Житомирського міського відділу Управління МВС України в Житомирській області:
3.1. визнано незаконним і скасовано наказ Управління МВС України в Житомирській області від 17 червня 2014 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ Управління МВС України в Житомирській області капітана міліції ОСОБА_1 ;
3.2. визнано незаконним і скасовано наказ начальника Житомирського МВ Управління МВС України в Житомирській області від 27 січня 2015 року №67 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Житомирського МВ Управління МВС України» у частині клопотання перед керівництвом Управління МВС щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади;
3.3. визнано незаконним і скасовано наказ Управління МВС України в Житомирській області від 10 квітня 2015 року №96 о\с про звільнення ОСОБА_1 із посади старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ Управління МВС України в Житомирській області та призначення на посаду старшого дільничного Ємільчинського РВ Управління МВС України в Житомирській області;
3.4. поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого ВР ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області;
3.5. визнано незаконним і скасовано наказ Управління МВС України в Житомирській області від 22 червня 2015 року №815 о/с про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з ОВС;
3.6. визнано незаконним і скасовано наказ Управління МВС України в Житомирській області від 03 липня 2015 року №172 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ на підставі пункту «е» статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (за порушення дисципліни) та наказ від 31 серпня 2015 року №234 про внесення змін до пункту наказу Управління МВС від 03 липня 2015 року №172 о/с;
3.7 зобов`язано Управління МВС України в Житомирській області надати ОСОБА_1 щорічну відпустку за 2014, 2015, 2016 роки.
4. На виконання вказаної постанови Житомирським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист №6466/17 від 17 березня 2017 року.
5. 01 червня 2017 року на підставі вказаного виконавчого листа державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Житомирській області було відкрито виконавче провадження №54050595.
6. Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Житомирській області від 17 липня 2017 року виконавче провадження №54050595 закінчено у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
7. Закінчуючи виконавче провадження, державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Житомирській області послався на накази Управління МВС України в Житомирській області, відповідно до яких позивача було поновлено на посаді старшого слідчого Відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод Слідчого відділу Житомирського міського відділу Управління МВС України в Житомирській області та надано йому невикористану відпустку тривалістю 105 діб.
8. Уважаючи, що виконавче провадження було закінчено передчасно, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
9. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
10. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що, видавши накази про поновлення позивача на посаді в органах внутрішніх справ та надання йому відпустки, Управління МВС України в Житомирській області виконало в повному обсязі постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року в справі №806/2073/15.
IV. Провадження у суді касаційної інстанції
11. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати їхні рішення й прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
12. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про фактичне виконання судового рішення в справі №806/2073/15 ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи.
13. Позивач доводить, що накази Управління МВС України в Житомирській області про поновлення на посаді та надання відпустки не створили для нього будь-яких юридичних наслідків, не привели до відновлення його порушених прав на працю й відпочинок, оскільки в Управлінні МВС України в Житомирській області відсутня посада, на яку його було поновлено, а надана відпустка не була оплачена.
14. З урахуванням викладеного позивач уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про наявність в спірних правовідносинах підстав уважати, що рішення суду в справі №806/2073/15 було виконано.
15. Відповідач правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався.
16. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
17. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
18. 27 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
19. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.
20. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 травня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
21. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
22. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
23. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
24. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень КАС України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
26. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
27. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX.
28. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
30. Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
31. Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
32. Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
33. Частиною другою статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
34. Згідно з частиною третьою статті 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
35. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
36. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
37. Відповідно до частини першої статті 65 Закону №1404-VIII рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
38. Частиною другою статті 65 Закону №1404-VIII передбачено, що рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
39. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
VI. Позиція Верховного Суду
40. Виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 8 частини першої статті 49 Закону №1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.
41. Закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення.
42. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.
43. Рішення суду про поновлення особи на роботі уважається виконаним з моменту прийняття уповноваженим органом чи особою наказу про поновлення незаконно звільненого працівника та внесення відповідного запису до його трудової книжки.
44. Як установлено судами попередніх інстанцій, наказом Управління МВС України в Житомирській області від 21 березня 2017 року №5 о/с (з урахуванням змін і доповнень, унесених наказами від 27 квітня 2017 року №7 о/с та від 13 травня 2017 року № 9 о/с) позивача з 13 липня 2015 року поновлено на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого слідчого Відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод Слідчого відділу Житомирського міського відділу Управління МВС України в Житомирській області, а до його трудової книжки, на підставі вказаного наказу, було внесено запис про поновлення на службі.
45. Аргументи позивача з приводу того, що внаслідок прийняття вказаних наказів він не був фактично поновлений і допущений до роботи, адже відповідний штат Управління МВС України в Житомирській області скорочено у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію», а тому не було підстав уважати, що постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року в справі №806/2073/15 в частині поновлення на роботі була фактично виконана, Суд відхиляє.
46. Суд зазначає, що у випадку коли на момент виконання рішення суду про поновлення на роботі підприємство, установа, організація, з якого (якої) стягувача було незаконного звільнено, реорганізовується, у зв`язку з чим посада, яку обіймав стягувач, скорочується, власник або уповноважений орган (особа) зобов`язані запропонувати стягувачу рівнозначну посаду, а в разі відсутності таких посад або відмови стягувача - розпочати процедуру вивільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва i праці з додержанням вимог, передбачених трудовим законодавством.
47. Отже, неможливість фактично приступити до виконання обов`язків за посадою, викликана об`єктивними чинниками (припиненням юридичної особи унаслідок реорганізації чи ліквідації підприємства, установи, організації), не дає підстав уважати, що відповідне рішення суду в спірних правовідносинах не було виконане.
48. Суд також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що за умови відсутності в постанові Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року в справі №806/2073/15 дати, з якої позивач підлягає поновленню на службі, незгода позивача з відповідною датою, зазначеною в наказі Управління МВС України в Житомирській області від 21 березня 2017 року №5 о/с (з урахуванням змін і доповнень, унесених наказами від 27 квітня 2017 року №7 о/с та від 13 травня 2017 року № 9 о/с), не дає підстав уважати вказане рішення у цій частині невиконаним.
49. Водночас Суд погоджується з доводами позивача щодо передчасності висновків судів попередніх інстанцій про фактичне виконання в повному обсязі постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року в справі №806/2073/15 у частині надання позивачеві щорічної відпустки за 2014, 2015 та 2016 роки.
50. Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується, зокрема, наданням оплачуваної щорічної відпустки.
51. Частиною третьою статті 2 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР передбачено, що право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.
52. Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.
53. Отже, усі дні щорічної відпустки мають бути оплачені до її початку.
54. Звертаючись до суду, позивач наполягав на тому, що Управління МВС України в Житомирському районі, надавши йому наказом від 21 березня 2017 року №5 о/с 105 днів невикористаної відпустки за 2014, 2015 та 2016 роки, їхню оплату не здійснило, а тому підстав уважати рішення суду в справі №806/2073/15 виконаним немає.
55. Водночас суди попередніх інстанцій обставин оплати Управлінням МВС України в Житомирської області днів відпустки, наданих наказом від 21 березня 2017 року №5 о/с не перевірили, оцінки доводам позивача у цій частині не надали.
56. Відповідно до статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
57. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
58. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд уважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд урахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
59. Усупереч викладеному, суди попередніх інстанцій не дослідили, чи оплатило Управління МВС України в Житомирській області відпустку, надану позивачеві на виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року в справі №806/2073/15, й не надали оцінки тому, чи можна уважати фактично виконаним у повному обсязі рішення суду про надання щорічної відпустки, якщо надання цієї відпустки не супроводжувалося її оплатою.
60. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 359 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
61. Частиною другою статті 352 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд, зокрема, не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
62. З огляду на викладене Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
63. Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
VII. Судові витрати
64. Оскільки Верховний Суд не змінив і не ухвалив нового судового рішення, судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, розподілу не підлягають.
65. Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
66. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
67. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року в справі №806/2153/17 скасувати.
68. Адміністративну справу №806/2153/17 направити на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.
69. Судові витрати не розподіляються.
70. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко