ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
справа №806/2250/17
адміністративне провадження № К/9901/774/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 (головуючий суддя Шидловський В.Б., судді: Мацький Є.М., Шевчук С.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Чуднів" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Чуднів" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2017 №0012571206, яким застосовано штрафні санкції в сумі 232333,33грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, з огляду на відсутність вини позивача у вчиненні встановленого податковим органом порушення, оскільки затримка реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних була спричинена обставинами, які перебували поза його контролем, а саме через неправомірні дії Державної казначейської служби України. При цьому Товариство фактично було позбавлено можливості реєстрації накладної на початку січня, оскільки додаткові електронні рахунки були закриті Казначейством з 01.01.2017; 13 січня в день відкриття рахунків позивачем було перераховано до бюджету кошти на поповнення додаткового рахунку, однак зараховані вони лише 14.01.2017, тому Товариство було змушене зареєструвати накладну 15.01.2017, в той же час вважає, що здійснило всі необхідні дії у визначені законодавством строки.
Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 27.09.2017 позовні вимоги залишив без задоволення.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Товариство, зареєструвавши податкову накладну 15.01.2017, порушило законодавчо встановлений п`ятнадцятиденний термін реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого податковим органом правомірно застосовано штрафні санкції, що відповідає вимогам пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.
Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 05.12.2017 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог.
При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що порушення позивачем термінів реєстрації податкової накладної у Єдиному державному реєстрі податкових накладних не залежало від його волі і відбулося не з його вини, адже платником податків вжито всіх можливих заходів для своєчасної реєстрації податкової накладної, а тому виключає застосування податковим органом вказаних штрафних санкцій.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зазначаючи про відсутність підстав для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення, оскільки наведені в позовній заяві аргументи не є такими, що могли б спростувати порушення Товариством граничних термінів реєстрації податкових накладних.
Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції, яку він вважає обґрунтованою і законною, - без змін.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з такого.
Так, судами попередніх інстанцій з`ясовано, що позивач перебуває на обліку як платник податків в Головному управлінні ДФС у Житомирській області та застосовує спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, передбачений статтею 209 Податкового кодексу України.
Посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку даних податкової звітності Товариства з податку на додану вартість та даних Єдиного реєстру податкових накладних за грудень 2016 року, за результатами якої складено акт від 15.06.2017 № 3370/06-30-12-01-27.
Під час перевірки встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2017 №0012571206, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10 відсотків від суми ПДВ у сумі 232333,33грн.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податку накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.
Пунктом 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України визначено, що на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти, в тому числі, з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України .
Згідно з абзацем тринадцятим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків регулює Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" (далі - Порядок №569).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 569 рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку;
спеціальний рахунок - рахунок, відкритий у банку та/або органі Казначейства сільськогосподарськими підприємствами - суб`єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, передбаченого статтею 209 Податкового кодексу України (далі - суб`єкт спеціального режиму оподаткування), для акумулювання сум податку, що нараховуються на вартість поставлених/наданих ними сільськогосподарських товарів/послуг.
Пунктом 12 Порядку № 569 визначено, що якщо сума, обчислена відповідно до пункту 9 цього Порядку, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній, яку платник податку повинен зареєструвати в Реєстрі, такий платник перераховує необхідну суму коштів з поточного рахунка на електронний рахунок (в тому числі на додаткові електронні рахунки).
На електронні рахунки (в тому числі додаткові електронні рахунки) не можуть перераховуватися кошти із спеціальних рахунків.
ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі (пункт 13 Порядку № 569).
Казначейство подає ДФС в розрізі платників податку інформацію про суми поповнення електронних рахунків (в тому числі додаткових електронних рахунків) та залишків на таких рахунках (пункт 14 Порядку № 569).
Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України кошти що надійшли на рахунки, визначені у пункті 200-1.2 цієї статті, автоматично перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на рахунок такого платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на такий спеціальний рахунок такого платника протягом наступного операційного дня.
Отже платник податку може зареєструвати податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних за умови наявності достатньої суми коштів на його електронному рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, яка б відповідала загальній сумі податку за податковими накладними.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що позивачем 29.12.2016 було виписано податкову накладну №5/2 на постачання кукурудзи ТОВ "Агро-Регіон Україна", в якій загальна сума податку на додану вартість становила 2323333,33грн.
У відповідності до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України останнім днем реєстрації вказаної податкової накладної був день із датою - 13.01.2017
В тож же час суди звернули увагу, що у спірних правовідносинах має місце обставина щодо блокування Казначейством рахунків та додаткових електронних ПДВ-рахунків, а саме з 01.01.2017 по 13.01.2017, що зумовило можливість Товариству вчинити дії щодо поповнення електронного рахунку №37541100155598 в системі електронного адміністрування ПДВ лише 13.01.2017, оформивши платіжні доручення від 13.01.2017 №369 на суму 1100000грн. та №370 на суму 1365000грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки згідно даних системи електронного адміністрування ПДВ розподіл коштів з спеціального рахунка на електронний відбувся 14.01.2017 й сума поповнення електронного рахунку вже стала достатньою для реєстрації податкової накладної №5/2 від 29.12.2016, позивач не виконав свого обов`язку щодо реєстрації податкової накладної у цей же день, вчинивши такі дії лише на наступний день (15.01.2017).
Суд же апеляційної інстанції свої мотиви щодо підстав для задоволення позову ґрунтував на тому, що порушення граничних термінів реєстрації зазначеної податкової накладної сприченено обставинами, які є незалежними від волі платника податків, а відтак направлення позивачем 15.01.2017 податкової накладної №5/2 від 29.12.2016 не свідчить про наявність підстав для застосування штрафних санкцій. Також вказував про відсутність ознак протиправності в діях Товариства, з огляду на таке: вжиття заходів для проведення своєчасної реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме намагання її зареєструвати 13.01.2021, проте неприйняття податковим органом; поповнення електронного рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ у перший же день після його розблокування Казначейством; повторне направлення спірної накладної відбулося відразу без суттєвих затримок та зайвих зволікань.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2017 та вважає цілком об`єктивним висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, приймаючи спірний акт індивідуальної дії, діяв без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та, відповідно, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, що призвело до безпідставного застосування до Товариства фінансових санкцій у вигляді штрафу.
Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанції згаданих норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, а також необґрунтованість вимог касаційної скарги.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у справі №806/2250/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко,
Судді Верховного Суду